Постанова

від 10.12.2013 по справі 901/2911/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 901/2911/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Ізумбер";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Оланол";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 17 жовтня 2013 року у справі №901/2911/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" (вул. Народна, буд.72, кв.3, Сімферополь, 95029)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оланол" (пр. Перемоги, 76, кв.106, Сімферополь, 95034)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Ізумбер", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Оланол" про припинення за відповідачем права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Ялтинська, 22 "а" в смт. Гурзуф, м.Ялта та літ."М" будинку 22 "а" по вул..Ялтинська в смт. Гурзуф, м. Ялта, та про визнання за позивачем права власності на ці об'єкти.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 530 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, відповідач не виконав зобов'язання по передачі цього майна на підставі укладеного сторонами шляхом обміну листами договору про передачу відступного в рахунок погашення заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року у справі №901/2911/13 (суддя Шевчук Н.Г.) у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також не повним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

26 листопада 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні.

В судове засідання, призначене до слухання на 26 листопада 2013 року, представники сторін не з'явились, про час ті місце розгляду повідомленні належним чином рекомендованої кореспонденцією. Розгляд справи був відкладений на 10 нрудня 2013 року.

10 грудня 2013 року, у судове засідання, представники сторін повторно не з'явились, про час ті місце розгляду повідомленні належним чином рекомендованої кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Між товариством з обмежною відповідальністю „Оланол" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ізумбер" (орендар) 01 жовтня 2012 року укладений договір оренди приміщення №2, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Ялта, смт Гурзуф, вул. Ялтинська, 22 "а" (а..с. 14-15).

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Оланол" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" (виконавець) 10 грудня 2012 року був укладений договір №01-12/16 на виконання проектних, підготовчих і будівельних робіт по ремонту і благоустрою території в смт Гурзуф, вул. Ялтинська, 22 "а" (арк..с. 12-15).

Як стверджують позивач та відповідач, у суді першої інстанції, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по вказаних договорах у нього перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт та зобов'язання по поверненню безпідставно отриманих (збережених) грошових коштів.

Позивач пред'явив відповідачу претензію №01-12/16-1 від 21 серпня 2013 року з вимогою про оплату протягом трьох календарних днів після отримання претензії заборгованості і штрафних санкцій та запропонував у разі неможливості сплати грошових коштів припинити зобов'язання шляхом передачі в якості відступного у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" нежитлових приміщень, розташованих у смт Гурзуф, м. Ялта по вул. Ялтинській, будинок №22 "а" та літ. "М" будинку №22 "а" по вул. Ялтинській (арк..с. 8-9).

У відзиві на претензію вих.. №71 від 23 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю „Оланол" підтвердило наявність заборгованості у сумі 511 260,00 грн і суму штрафних санкцій 72 108,00 грн. та повідомило про відсутність коштів для їх оплати і погодилось припинити зобов'язання шляхом передачі у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" зазначеного майна в якості відступного (арк..с. 10).

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 02 листопада 2007 року за реєстраційними №№643 і 644 та витягів про реєстрацію права власності нежитлові будівлі, розташовані у смт Гурзуф м.Ялта по вул. Ялтинській, будинок № 22 "а" та літ. "М" будинку №22 "а" по вул. Ялтинській, були придбані (куплені) товариством з обмеженою відповідальністю "Оланол" у продавця товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумрудний берег" (арк..с. 42-45).

Проте, правочин про передачу зазначеного майна товариством з обмеженою відповідальністю "Оланол" у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" у встановленому законом порядку сторонами не був вчинений.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача з вказаним позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як стверджують позивач та відповідач, у суді першої інстанції, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по вказаних договорах у нього перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт та зобов'язання по поверненню безпідставно отриманих (збережених) грошових коштів.

Позивач пред'явив відповідачу претензію №01-12/16-1 від 21 серпня 2013 року з вимогою про оплату протягом трьох календарних днів після отримання претензії заборгованості і штрафних санкцій та запропонував у разі неможливості сплати грошових коштів припинити зобов'язання шляхом передачі в якості відступного у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" нежитлових приміщень, розташованих у смт Гурзуф, м. Ялта по вул. Ялтинській, будинок №22 "а" та літ. "М" будинку №22 "а" по вул. Ялтинській (арк..с. 8-9).

У відзиві на претензію вих.. №71 від 23 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю „Оланол" підтвердило наявність заборгованості у сумі 511 260,00 грн і суму штрафних санкцій 72 108,00 грн. та повідомило про відсутність коштів для їх оплати і погодилось припинити зобов'язання шляхом передачі у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" зазначеного майна в якості відступного (арк..с. 10).

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 02 листопада 2007 року за реєстраційними №№643 і 644 та витягів про реєстрацію права власності нежитлові будівлі, розташовані у смт Гурзуф м.Ялта по вул. Ялтинській, будинок № 22 "а" та літ. "М" будинку №22 "а" по вул. Ялтинській, були придбані (куплені) товариством з обмеженою відповідальністю "Оланол" у продавця товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумрудний берег" (арк..с. 42-45).

Проте, правочин про передачу зазначеного майна товариством з обмеженою відповідальністю "Оланол" у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" у встановленому законом порядку сторонами не був вчинений.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством.

Однією з підстав припинення зобов'язання, яка встановлена законом (стаття 600 Цивільного кодексу України), є передання відступного.

За приписами статті 600 цього Кодексу зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Так, при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що досягнення сторонами шляхом листування згоди відносно припинення грошового зобов'язання шляхом передачі майна як відступне є за своєю суттю лише домовленістю сторін на здійснення правочина відносно передачі майна, як відступного з метою припиненні грошового зобов'язання.

Поняття договору про передачу відступного наведене в статті 600 Цивільного кодексу України, згідно якої, зобов'язання припиняється за згодою сторін в результаті передачі боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна). Розмір, терміни і порядок передачі відступного встановлюються сторонами самостійно.

Вищий господарський суд України щодо форми договору про передачу відступного у ряді своїх ухвал (у справі №18/33/10 від 21 липня 2010 року, у справі №35/59 від 07 вересня 2010 року) дотримується такої позиції, коли до форми договору про передачу відступного слід застосовувати загальні правила оформлення змін до цивільно-правових договорів, передбачені статтею 654 Цивільного кодексу України.

Поняття письмової форми правочина, який виявляється в конкретних чинах його об'єктивного виразу і процедурі підтвердження достовірності письмового оформлення волевиявлення належними учасниками правочина, розкривається в статті 207 Цивільного кодексу України.

Так, передбачається два способи письмового оформлення правочина. Письмовою формою вважатися таке оформлення правочина, яке забезпечує фіксацію змісту правочина в одному документі (довіреності, заповіті, договорі, розписці про отримання грошових коштів у позику, підписаною обома сторонами і так далі), або в декількох документах (довідка-рахунок на придбання в салоні автомобіля і касовий чек про оплату його вартості), в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочина. У Цивільному кодексу України в окремих нормах прямо передбачаються спеціальні способи оформлення правочина, що прирівнюються до письмової форми. Воля сторін на висновок правочина може бути виражена також за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, але за умови наявності достатніх ознак їх приналежності стороні даного правочина. З такими формулюваннями погодився Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 7 квітня 2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного і Господарського кодексів України".

Своєю претензією №01-12/16-1 від 21 серпня 2013 року з вимогою про оплату протягом трьох календарних днів після отримання претензії заборгованості і штрафних санкцій та запропонував у разі неможливості сплати грошових коштів припинити зобов'язання шляхом передачі в якості відступного у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" нежитлових приміщень, розташованих у смт Гурзуф, м. Ялта по вул. Ялтинській, будинок №22 "а" та літ. "М" будинку №22 "а" по вул. Ялтинській (арк..с. 8-9). у порядку, встановленому статтею 600 Цивільного кодексу України.

Відповідач в листі исх.№71 від 23 серпня 2013 року із запропонованими умовами погодився.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договір про припинення зобов'язання шляхом надання відступного був укладений між позивачем та відповідачем шляхом обміну вищезазначеними листами, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" про припинення за відповідачем права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Ялтинська, 22 "а" в смт. Гурзуф, м.Ялта та літ."М" будинку 22 "а" по вул..Ялтинська в смт. Гурзуф, м. Ялта, та про визнання за позивачем права власності на ці об'єкти підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія через обґрунтованість апеляційної скарги вважає наявними підстави для її задоволення та для скасування рішення суду першої інстанції на підставі пунктів 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого приймає нове рішення у справі про задоволення позову повністю та відшкодування відповідачем судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи на всіх стадіях розгляду.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року у справі №901/2911/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

„Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Припинити за товариством з обмеженою відповідальністю "Оланол" права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Ялтинська, 22 "а" в смт. Гурзуф, м.Ялта та літ."М" будинку 22 "а" по вул..Ялтинська в смт. Гурзуф, м. Ялта.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Ялтинська, 22 "а" в смт. Гурзуф, м.Ялта та літ."М" будинку 22 "а" по вул..Ялтинська в смт. Гурзуф, м. Ялта.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оланол" (пр. Перемоги, 76, кв.106, Сімферополь, 95034, р/р 26005075281001 в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", МФО 324913, ОКПО 35002640, номер св-ва НДС 100030109, ІНН 350026401094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" (вул. Народна, буд.72, кв.3, Сімферополь, 95029, р/р 26002500051834 в ПАТ "Креди Агриколь Банк", МФО 300614, ОКПО 34582043, номер св-ва НДС 00891326 ІНН 345820401285) витрати по сплаті судового збору в сумі 19 857,24 грн."

4..Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізумбер" (вул. Народна, буд.72, кв.3,Сімферополь,95029)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оланол" (пр. Перемоги, 76, кв.106,Сімферополь,95034)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим