Постанова

від 10.12.2013 по справі 909/861/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 909/861/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Авангард", вих. № 926 від 11.10.13р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2013 року

у справі № 909/861/13

за позовом: приватного підприємства "Вікторія-Безпека", м. Київ

до відповідача: публічного акціонерного товариства "АВАНГАРД", с. Загвіздя Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості в сумі 304 972,75 грн., з яких 302 400,00 грн. - основного боргу, 2118,73 грн. - пені, 454,01 грн. - 3 % річних,

за участю представників:

від позивача - не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача - не з'явився (належно повідомлений).

Апеляційна скарга прийнята до провадження 28.10.2013р. колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. і Якімець Г.Г., розгляд справи призначено на 19.11.2013р.

Ухвалою від 19.11.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.12.13р.

У зв'язку перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного суду від 09.12.13р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Зварич О.В. введено суддю Гриців В.М.

У зв'язку зі зміною у складі колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2013 року у справі № 909/861/13 (суддя Скапровська І.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Авангард" на користь приватного підприємства "Вікторія-Безпека" - 302 400,00 грн. - основного боргу, 2118,73 грн. - пені, 454,01 грн. - 3 % річних та 6 099,45 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 629 ЦК України, ст.ст.179, 193 ГК України. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором №4231 від 06.12.12р.про надання охоронних послуг, не оплатив послуг, наданих за період з 01.05.2013р. по 14.07.2013р. на суму 302 400.00грн. При цьому, місцевий суд відхилив доводи відповідача про часткову оплату ним наданих послуг в сумі 96000 грн. з тих підстав, що у відповідача існує не погашена заборгованість за попередній період з грудня 2012р. по квітень 2013р. в сумі 437 862,96грн., яка присуджена до стягнення рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2013р. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем кошти в сумі 96 000 грн. підлягають зарахуванню в рахунок оплати боргу за попередній період і не можуть зараховуватися в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове обґрунтоване рішення. Скаржник стверджує, що в період з 10.06.2013р. по 17.06.2013р. ним проведено оплату наданих послуг на загальну суму 96 000 грн.( платіжні доручення № 16850 від 10.06.2013р. - 24 000 грн., № 16913 від 12.06.2013 - 24000 грн., № 16985 від 13.06.2013 - 24 000 грн. та № 16861 від 17.06.2013р - 24 000 грн.) Ці кошти сплачувались в рахунок погашення поточної заборгованості і не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередній період, присудженої до стягнення рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2013р., оскільки 13.09.2013р.ВДВС Тисменицького РУЮ відкрито виконавче провадження щодо стягнення всієї суми боргу - 437 862,96грн. та 8 757,24 грн. судового збору, які присуджені до стягнення рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2013р. З огляду на те, що місцевий суд, на думку скаржника, неправомірно не врахував часткової оплати послуг в сумі 96 000,00грн., скаржник також не погоджується з рішення суду в частині стягнення пені та 3% річних.

Позивач у відзиві (вх.05-04/7016/13 від 19.11.13р.) на апеляційну скаргу не заперечує сплату відповідачем коштів в сумі 96 000 грн., однак стверджує, що ці кошти були зараховані в рахунок погашення боргу за попередній період, який був предметом судового розгляду у справі №909/431/13, при цьому посилається на акт звірки від 17.07.2013р. Крім того, зазначає, що ВДВС Тисменицького району відкрито виконавче провадження №39794198, в межах якого враховано сплату боржником 96000грн. в рахунок часткового погашення боргу.

В судове засідання 10.12.13р. сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Від позивача надійшла заява (факсограма вх.05-14/498/13 від 10.12.13р.) про долучення до матеріалів справи листа ВДВС Тисменицького районного управління юстиції №10121/04-23 від 28.11.13р., у якій повідомлено, що повноважний представник позивача не може прийняти участь в судовому засіданні у зв'язку із аномальними погодними умовами.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.12р. приватним підприємством "Вікторія-Безпека" (охорона) та публічним акціонерним товариством "Авангард" (замовник) укладено договір №4231 про надання охоронних послуг, з протоколом розбіжностей , за умовами якого охоронне агентство зобов'язується прийняти під охорону та здійснювати збереження та недоторканість майна шляхом здійснення фізичної охорони на охоронюваному об'єкті, а замовник, в свою чергу, - передати об'єкт під охорону та сплачувати за надані послуги на умовах і в строки, визначені договором.

Об'єкт охорони - це будинок, споруда, приміщення ( сукупність приміщень) чи ділянка місцевості, та майно на цій території чи в приміщенні, що перебуває під охороною та розташоване за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Загвіздя, вул. Підгірна ( п.1.2 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Пунктом 7.3 договору №4231 від 06.12.12 р. встановлено, що загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 153 720,00грн.

Оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10-го числа місяця, що слідує за звітним (п.7.4 договору).

За прострочення терміну розрахунків з охоронним агентством, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми( п 5.9, п.5.9.1 договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.12.12р.)..

В силу п.10.1 Договір набирає чинності з 06.12.12р. та діє до 06.12.13р.

Додатковою угодою № 1від 28.12.2012р. до Договору сторони внесли зміни до п.7.3 договору та встановили з 01.01.2013р. розмір щомісячної плати за послуги охорони в сумі 122 976,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором № 4231 щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 421 904,00грн. за надані послуги за період з 06.12.2012р. по 30.04.2013р., 13299,13грн. пені та 2659,83грн.3% річних. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2013р. у справі №909/431/13 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення 437 862,96грн., з яких 421904,00грн. основного боргу, 13299,13грн. пені та 2659,83грн.3% річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08. 2013 р. у справі № 909/431/13 вказане рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На виконання цього рішення судом виданий наказ № 979 від16.08.2013р., який пред'явлений позивачем до виконання13.09.2013р.

Постановою від 13.09.2013р. ВДВС Тисменицького РУЮ відкрито виконавче провадження №39794198 з виконання наказу №979 про стягнення 437 862,96грн. заборгованості та 8 757,24 грн. судового збору, боржнику встановлено 7-денний строк для добровільного виконання.

За період з 01.05.2013р. по 14.07.13р. позивач надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 302 400,00 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт №150 від 31.05.2013р. на суму 122 976, 00 грн.; № 177 від 30.06.2013р. на суму 122 976, 00 грн.; № 209 від 14.07.2013р. на суму 56 448, 00 грн., які підписані двома сторонами.

В період з 10.06.2013р. по 17.06.2013р. відповідач сплатив позивачу за надані послуги 96 000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 16850 від 07.06.2013р. на суму 24 000 грн. (одержано та проведено банком 10.06.2013р.), № 16913 від 11.06.2013р. на суму 24000 грн. ( одержано та проведено банком 12.06.2013р.), № 16985 від 13.06.2013р. на суму 24 000 грн. ( одержано та проведено банком 13.06.2013р.) та № 16861 від 14.06.2013р - 24 000 грн. ( одержано та проведено банком 17.06.2013р.))

15.07.2013р. сторони підписали акт зняття об'єкту з-під охорони згідно Договору №4231 від 06.12.12р. про надання охоронних послуг, за яким позивач повернув відповідачу об'єкт з під охорони . Крім того, сторони погодили, що з 15.07.2013р. не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за цим Договором, окрім оплати замовником фактично отриманих послуг з охорони та сплати штрафних санкцій (при наявності) у відповідності до умов Договору та умовами визначеними чинними законодавством України.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір №4231 від 06.12.12р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. При послугах продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Обов'язок замовника оплатити надану послугу передбачений ст. 903 ЦК.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.12.12р. сторонами у справі був укладений Договір №4231 про надання охоронних послуг, строк дії якого встановлений до 06.12.2013р. Фактично позивач надавав відповідачу послуги в період з 06.12.12р. по 14.07.13р. , оскільки з 15.07.2013р. за взаємною згодою сторони припинили дію договору у зв'язку з чим позивач повернув відповідачу об'єкт з-під охорони.

За надані послуги за період з 06. 12.2012р. по 30.04.2013р. відповідач заборгував позивачу 421 904,00грн. Ця заборгованість, а також пеня і 3% річних (разом 437 862,96грн.), присуджені до стягнення рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2013 р. у справі №909/431/13, яке набрало законної сили 06.08.2013р.

За період з 01.05.2013р. по 14.07.13р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 302 400,00 грн., а саме:

- за травень 2013р. на суму 122 976, 00 грн.

- за червень2013р. на суму 122 976, 00 грн.

- за липень 2013р.( з 01 по 14.07.2013р) на суму 56 448, 00 грн.

За умовами договору( п.7.4) відповідач мав оплатити надані за місяць послуги до 10-го числа наступного місяця. Тобто, за травень мав оплатити до 10.06.2013р, за червень - до 10.07.2013р., за липень - до 10.08.2013р.

Фактично відповідач сплатив за надані послуги в період з 10.06.2013р. по 17.06.2013р. 96 000 грн..

При вирішенні спору місцевий суд не взяв до уваги здійснені відповідачем проплати на суму 96 000 грн. та дійшов висновку, що ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок оплати заборгованості за надані послуги за попередній період, яка присуджена до стягнення рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2013 р. у справі №909/431/13, і не можуть бути зараховані судом в погашення заборгованості за надані послуги за період з травня по липень 2013р., відтак задоволив позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду, вважає його помилковим з огляду на наступне.

Як зазначено вище, рішення господарського суду від 06.06.2013 р. у справі №909/431/13 набрало законної сили 06.08. 2013 р. На його виконання виданий наказ № 979 від16.08.2013р., який пред'явлений позивачем до виконання13.09.2013р. В цей же день відкрито виконавче провадження. На цей момент кошти в сумі 96 000грн. були вже сплачені відповідачем (10.06.2013р.- 17.06.2013р.) Однак, позивач пред'явив наказ до виконання на всю суму заборгованості - 437 862,96грн. та 8 757,24 грн. судового збору, присуджену до стягнення рішенням суду від 06.06.2013р. у справі №909/431/13.

На момент винесення місцевим судом оскаржуваного рішення у даній справі № 909/861/13 ні позивач, ні відповідач не повідомляли орган виконання про часткове погашення боржником заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим документом - наказом № 979. Суду не подано доказів, які б підтверджували зарахування сторонами коштів сумі 96 000грн. , сплачених відповідачем 10.06.2013р.- 17.06.2013р., в рахунок погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду від 06.06.2013р. у справі №909/431/13.

Більш того, з платіжних доручень( а.с. 48-51)вбачається, що ці кошти сплачувались в рахунок погашення поточної заборгованості, строк сплати якої настав, оскільки у призначенні платежу чітко вказано -оплата за послуги охорони згідно договору № 4231 від 06.12.12р.

Названі обставини спростовують доводи позивача та дають підстави для висновку, що позивачем фактично не були зараховані кошти в сумі 96 000 грн. в рахунок погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду у справі №909/431/13.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання позивача на акт звірки розрахунків за договором станом17.07.2013р.( а.с. 30), як доказ зарахування сплачених відповідачем 10.06.2013р.-17.06.2013р. коштів в сумі 96 000грн. в рахунок погашення боргу за попередній період(з 06.12.2012р. по 30.04.2013р.),оскільки цей акт не підписаний відповідачем і відсутні докази його надсилання відповідачу.

Лист ВДВС Тисменицького районного управління юстиції №10121/04-23 від 28.11.13р., який наданий позивачем апеляційному суду 10.12.2013р., не може братися до уваги, оскільки зі змісту цього листа вбачається, що позивач лише 28.11.2013р. повідомив орган виконання про сплату ПАТ « Авангард» коштів в сумі 96 000грн. та про їх зарахування в рахунок оплати боргу у виконавчому провадженні № 39794198 Тобто, такого повідомлення з боку позивача не було на момент прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення, таке повідомлення позивач зробив лише через місяць після відкриття апеляційним судом провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення місцевого суду у даній справі.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає, що у місцевого суду не було жодних підстав для зарахування коштів в сумі 96 000грн., сплачених відповідачем 10.06.2013-17.06.2013р., в рахунок погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду від 06.06.2013 р. у справі №909/431/13.

З урахуванням умов договору та фактичних обставин справи апеляційний суд вважає, що в ці кошти були сплачені як оплата послуг, наданих в поточному періоді, строк сплати яких настав. Відтак, заборгованість відповідача становить 206 400,00 (302 400,00 - 96 000,00)грн., а саме:

- за травень 2013р.- 26 976, 00 (122 976, 00 - 96000,00) грн..

- за червень2013р. - 122 976, 00 грн.

- за липень 2013р.- 56 448, 00 грн.

Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 2118,73грн. та 3% річних в сумі 454,01грн., які нараховані за період з 10.06. 2013р. по 17.07.2013р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд вважає, що розрахунок пені та 3% річних проведений неправильно, оскільки, як зазначено вище, не врахована оплата послуг на суму 96 000грн, і крім того, безпідставно нарахована пеня на суму боргу за липень 2013р. за період з 15.07.2013р.по17.07.2013р, строк оплати яких договором був встановлений до 10.08.2013р..

З урахуванням суми боргу та строків оплати, пеня становить 784.37грн., а 3% річних -178.18грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд не повно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 206 400,00 грн. основного боргу, 784,37грн.пені, 178,18грн.-3% річних. В задоволенні решти вимог відмовити.

Судовий збір покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог

При поданні апеляційної скарги відповідач сплатив платіжним дорученням № 18085 від 10.10.2013р. судовий збір в сумі 3049,73грн.(1% від загальної суми, присудженої до стягнення рішенням місцевого суду) , в той час як судове рішення в частині стягнення 206 400, 00 (302 400,00 -96 000,00) грн. основного боргу ним фактично не оскаржувалось. Отже, судовий збір сплачений скаржником в більшому розмірі на суму 2064 грн., ніж передбачено ст.4. ЗУ «Про судовий збір», підлягає поверненню скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ « Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ст. 4, п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2013 року у справі № 909/861/13 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Авангард", ідентифікаційний код 00853582, адреса: 77450 с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, на користь приватного підприємства "Вікторія-Безпека", ідентифікаційний код 32978671, юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6, -206 400,00 грн. основного боргу, 784,37грн.пені, 178,18грн.-3% річних та 4147,25грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Вікторія-Безпека", ідентифікаційний код 32978671, юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6, на користь публічного акціонерного товариства "Авангард", ідентифікаційний код 00853582, адреса: 77450 с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, 976.22 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Повернути з Державного бюджету публічному акціонерному товариства "Авангард", ідентифікаційний код 00853582, адреса: 77450 с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, судовий збір в сумі 2064грн судового збору зайво сплаченого платіжним дорученням № 18085 від 10.10.2013р.(проведеного банком та зарахованого в бюджет 11.10.2013р.)

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 12.12.13р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Якімець Г.Г.