Рішення

від 11.12.2013 по справі 914/4295/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 р. Справа № 914/4295/13

За позовом: Приватного підприємства «Бест Фарма», м.Київ до відповідача:Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс", м.Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область про: стягнення 24115грн.13коп. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача : Дорошенко Б.М.

від відповідача : не з"явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Заява про відвід судді до суду не надходили.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Бест Фарма» подано позов до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про стягнення 23254грн. 44коп. основного боргу, 158грн. 05коп. 3 % річних та 702грн. 64коп. пені та судових витрат по справі. Також з метою забезпечення виконання рішення накласти арешт на майно, яке є власністю відповідача , а також на грошові кошти на суму 25835грн. 63коп., які знаходяться на р/р 2600005596001 в ЛФ АБ «Київська Русь» МФО 385543.

Ухвалою суду від 15.11.2013р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.12.2013р. В зв»язку з неявкою представника відповідача та з метою надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду від 15.11.2013р. про порушення провадження у справі, ухвалою суду від 03.12.2013р. відкладено розгляд справи на 11.12.2013р.

В судовому засіданні 11.12.2013р. представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог від 07.12.2013р. (зареєстрована канцелярією суду 07.12.2013р. за № 52969/13), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 23254грн. 44коп. основного боргу, 234грн. 51коп. процентів за користування коштами та 1033грн. 93коп. пені.

Відповідач в судове засідання повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений за адресою (зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 870907) про час та місце розгляду справи відповідно до ст.64 ГПК України, про що свідчать копії реєстрів №1546 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 18.11.2013р. та №1622 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 03.11.2013р.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008р., до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

14.03.2012р. між Приватним підприємством «Бест Фарма» та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» укладено договір купівлі-продажу б/н, відповідно до умов якого позивач зобов»язувався, а відповідач прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах і протягом дії даного договору.

Відповідно до умов п.8.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.03.2013р. Випадків пролонгації даний договір не передбачає.

Позивач за видатковими накладними № РМ 0002647 від 16.05.2013р. на суму 5118грн. 36коп., №РМ 002697 від 04.06.2013р. на суму 6428грн. 40коп., №РМ 0002724 від 13.06.2013р. на суму 9350грн. 28коп. на суму 9350грн. 28коп., РМ 0002898 від 22.08.2013р. на суму 11357грн. 40коп. поставив відповідачу товар на загальну суму 32254грн. 44коп.

Оплата за поставлений за вказаними видатковими накладними товар мала бути здійснена протягом 45 днів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що поставка вказаного товару не була здійснена за договором купівлі-продажу б/н від 14.03.2013р., оскільки термін дії даного договору закінчився.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями № 402 від 04.06.2013р. та №432 від 13.06.2013р. виданих на ім`я Парфенюка Юрія Володимировича, оскільки відповідно до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Крім того, отримання товару відповідачем підтверджується також податковими накладними ПП «Бест Фарма» від 16.05.2013р., від 04.06.2013р, від 13.06.2013р., від 22.08.2013р.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 9000грн. 00коп.

Станом на 09.12.2013р. заборгованість відповідача за отриманий товар становить 23254грн. 44коп.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статтей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей та видатковими накладними, підписаними сторонами. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 23254грн. 44коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем до позовної заяви розрахунку сума 3 % річних за період з 13.07.2013р. по 24.10.2013р. становить 158грн. 05коп. Відповідно до розрахунку позовних вимог, долученого до заяви б/н та б/д (зареєстрованої канцелярією суду 03.12.2013р. за № 51547/13) розмір 3 % річних становить за період з 16.06.2013р. до 03.12.2013р. становить 234грн. 51коп. В заяві про збільшення позовних вимог від 07.12.2013р. позивач просить стягнути з відповідача 234грн. 51коп. відповідно до поданого раніше розрахунку.

Однак, судом до уваги вказана заява про збільшення позовних вимог не береться, оскільки позивачем не подано доказів надіслання вказаної заяви відповідачу, тобто не дотримано вимоги щодо документів, які повинні подаватись разом із заявою такого характеру до господарського суду. Відтак, суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги в частині стягнення 3 % річних за період з 13.07.2013р. по 24.10.2013р. в сумі 158грн. 05коп.

Розглянувши вказану вимогу, враховуючи той факт, що нарахування 3 % річних було здійснено з врахуванням п.5.2 договору (яким передбачено, що оплата покупцем за отриманий товар вказується в товарно-транспортних накладних продавця, але не більше 30 календарних днів після отримання товару покупцем), однак, оскільки згаданий договір купівлі-продажу закінчив свою дію, судом здійснено перерахунок 3 % річних з врахуванням умов оплати, які вказані в самих видаткових накладних: «оплата протягом 45 днів», розмір яких становить 110грн. 78коп.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов"язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов"язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами на період поставки товару за даним позовом не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов"язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов"язання.

Отже в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 702грн. 64коп. слід відмовити.

З огляду на викладені обставини, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 23254грн. 44коп. основного боргу та 110грн. 78коп. 3 % річних.

Розглянувши вимогу позивача про забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, суд прийшов до висновку відмовити в його задоволенні оскільки відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Представником позивача не доведено, не обґрунтовано та не поданно доказів із яких вбачається, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання імовірного рішення суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми позовних вимог. Тому вимога позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 205, 509, 526, 530, 547, 548, 549, 611, 625, 638, 639, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181,193, 230,231 ГК України, ст.ст.1,2,22, 32,33,34,36,43,49,66,67,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

вирішив :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс" ( 80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул. Калнишевського, будинок, 5, ідентифікаційний код 13808034) на користь Приватного підприємства «Бест Фарма» (03057, м.Київ, вул.Довженка, буд. 14-Б, кв. 59, ідентифікаційний код 30929769) 23254грн. 44коп. основного боргу, 110грн. 78коп. 3 % річних та 1667грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4 . В частині стягнення стягнення решти позовних вимог - відмовити.

5. В частині забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В засіданні 11.12.2013р.оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення підписано 16.12.2013р.

Суддя Кітаєва С.Б.