Рішення

від 09.12.2013 по справі 21/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/13 09.12.13

За позовом Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

До Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова

компанія "Авіоніка"

Про стягнення 5 378,04 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" про відшкодування збитків в розмірі 5 378,04 грн. внаслідок страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.05.2008 р. в м. Києві на перехресті бул. Л. Українки та вул. І. Кудрі о 13 год. 00 хв. за участю транспортного засобу «Мерседес», державний номер АА2220СІ, під керуванням Лук'яненка Олександра Дмитровича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АА0502АР, під керуванням Ткаченко Валентини Юріївни.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. (суддя Е.О. Шевченко) порушено провадження у справі № 21/13 та призначено до розгляду на 17.02.2011 р.

У судовому засіданні 17.02.2011 р. було оголошено перерву до 10.03.2011 р. для надання висновку спеціаліста щодо причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженням бамперу та необхідністю заміни деталей, вказаних в протоколі від 19.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. провадження у справі № 21/13 було зупинено на підставі ст. 79 ГПК України у зв'язку з тим, що відносно відповідача порушено провадження про банкрутство, і в газеті "Голос України" від 01.03.2011 р. опубліковано оголошення про порушення провадження у справі відносно визнання відповідача банкрутом.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи № 21/13, проведеного на підставі розпорядження від 22.10.2012 р., справу № 21/13 було передано для розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою суду від 03.09.2013 р. (суддя Станік С.Р.) поновлено провадження у справі № 21/13, призначено розгляд справи на 24.09.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. справу передано на повторний автоматичний розподіл, за яким розгляд справи № 21/13 доручено здійснювати судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 24.09.2013 р. дану справу прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю сторін на 30.10.2013 р.

Представники сторін у судове засідання 30.10.2013 р. не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали.

На адресу господарського суду повернулися конверти з ухвалами про призначення даної справи до розгляду не врученими з повідомленнями відділень поштового зв'язку "вибули".

Ухвалою суду від 30.10.2013 р. відкладено розгляд справи до 20.11.2013 р., у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду.

Представник відповідача у призначене судове засідання 20.11.2013 р. не з'явися, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.11.2013 р. представник позивача пояснив, що не готовий до судового засідання, витребуваних документів не надав, заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості виконати вимоги ухвали суду.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у справі № 21/13 спливає 23.11.2013 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 04.12 2013 р. у зв'язку з неявкою відповідача у призначене судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 21.11.2013 р. від арбітражного керуючого Кравченка Р.М. надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду, які було долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. представник відповідача (арбітражний керуючий Кравченко Р.М.) озвучив пояснення, які ним були подані через відділ діловодства суду, проте оригіналів документів, копії яких додано до них, надати не зміг.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 09.12.2013 р. для витребування у відповідача оригіналів документів, копії яких додано до пояснень.

Через відділ діловодства суду 04.12.2013 р. від позивача надійшла копія довідки з ЄДР стосовно відповідача, яка була долучена до матеріалів справи.

У судове засідання 09.12.3012 р. представники сторін не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників учасників судового процесу.

У судовому засіданні 09.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2008 р. в м. Києві на перехресті бул. Л. Українки та вул. І. Кудрі о 13 год. 00 хв. за участю транспортного засобу «Мерседес», державний номер АА2220СІ, під керуванням Лук'яненка Олександра Дмитровича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АА0502АР, під керуванням Ткаченко Валентини Юріївни, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Ткаченко В.Ю., керуючи транспортним засобом «Тойота», державний номер АА0502АР, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номер АА2220СІ, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ, довідка № 8095199 про дорожньо-транспортну пригоду, сформована станом на 27.05.2009 р., та постанова Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2008 р. в адміністративній справі № 3-5127-1/08, відповідно до якої Ткаченко В.Ю. визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2008 р. в адміністративній справі № 3-5127-1/08, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винною Ткаченко В.Ю. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Мерседес», державний номер АА2220СІ.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс", яке було перейменоване на ПрАТ "Європейський страховий альянс", (страховик) та Лук'яненком О.Д. (страхувальник) було укладено Поліс серія 106К№20017 від 19.02.2008 р. у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Мерседес», державний номер АА2220СІ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

19.05.2008 р. було проведено огляд автомобіля «Мерседес», державний номер АА2220СІ, здійснено його фото фіксацію та складено протокол огляду транспортного засобу з описом пошкоджень.

На підставі повідомлення про подію з транспортним засобом №1772/08/50/TP25/00/0 від 05.05.2008 р., рахунку-фактури № 41 від 18.06.2008 р., акту виконаних робіт № 41 від 18.06.2008 р. та квитанції №232741 від 18.06.2008 р., Закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1772/08/50/TP25/00/2 від 19.07.2008 р., відповідно до якого сума страхового відшкодування встановлена в розмірі 9 365,00 грн. та поділена на дві частини: сума в розмірі 3 125,00 грн. підлягає сплаті страхувальнику готівкою через касу страховика, сума в розмірі 6 240,00 грн. підлягає сплаті в рахунок погашення частин страхового платежу за полісом серія 106К№20017 від 19.02.2008 р.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач у позовній заяві повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за Полісом серія 106К№20017 від 19.02.2008 р. виконав належним чином, сплативши страхове відшкодування у розмірі 3 125,00 грн. готівкою страхувальнику через касу страховика, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2593 від 29.07.2008 р., та зарахувавши суму в розмірі 6 240,00 грн. в рахунок погашення частин страхового платежу за полісом серія 106К№20017 від 19.02.2008 р.

Враховуючи те, що у постанові Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2008 р. в адміністративній справі № 3-5127-1/08 встановлено, що з вини Ткаченко В.Ю., яка керувала автомобілем «Тойота», державний номер АА0502АР, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», державний номер АА2220СІ, вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Мерседес», державний номер АА2220СІ.

З огляду на те, що Закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" на підставі Полісу серія 106К№20017 від 19.02.2008 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.05.2008 р. в м. Києві на перехресті бул. Л. Українки та вул. І. Кудрі о 13 год. 00 хв., виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Тойота», державний номер АА0502АР, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка".

23.11.2010 р. ПП Горобець В.В., провівши огляд ТЗ «Мерседес», державний номер АА2220СІ, склав звіт № Ч10-222 та визначив вартість матеріального збитку автомобіля «Мерседес», державний номер АА2220СІ, в розмірі 5 888,04 грн.

Позивач вирахував суму франшизи за полісом обов'язкового страхування власників наземних ТЗ № ВВ/2575536, яка становить 510,00 грн., та визначив розмір відшкодування збитків у порядку регресу в розмірі 5 378,04 грн. (5888,04 грн. - 510,00 грн. = 5 378,04 грн.).

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 5 378,04 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.05.2008 р. в м. Києві на перехресті бул. Л. Українки та вул. І. Кудрі о 13 год. 00 хв. за участю транспортного засобу «Мерседес», державний номер АА2220СІ, під керуванням Лук'яненка Олександра Дмитровича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АА0502АР, під керуванням Ткаченко Валентини Юріївни.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», державний номер АА0502АР, зокрема до відповідача у даній справі - Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вих. № 54 від 17.02.2011 р.), в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в повному обсязі.

Проте, через відділ діловодства суду 09.03.2011 р. від відповідача (арбітражного керуючого О.О. Хавіної) надійшло клопотання про те, що постановою господарського суду від 11.02.2011 р. у справі № 43/58 Закрите акціонерне товариство "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Також в даному клопотанні повідомлялось, що відповідач визнає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в повному обсязі, на суму 5 378, 04 грн., та просить суд задовольнити позовні вимог позивача в повному обсязі.

21.11.2013 р. арбітражний керуючий Р.М. Кравченко через відділ діловодства суду надав письмові пояснення у даній справі, з яких вбачається, що 25.08 2010 р. на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" було прийнято рішення про припинення відповідача у даній справі шляхом його ліквідації.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страховакомпанія "Авіоніка" в порядку ст. 51 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду м. Києва від 15.02.2012 р. у справі № 5011-15/525-2012 Закрите акціонерне товариство "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кравченка Романа Миколайовича.

24.02.2012 р. було опубліковано оголошення в газеті «Голос України» № 36 (5286) про банкрутство відповідача у даній справі.

Відповідно до п. 1 1 розділу Х ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.09.2011 р. , яка набрала законної сили 16.10.2011 р., кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Дослідивши матеріал справи, господарський суд встановив, що 24.02.2012 р. в газеті «Голос України» № 36 (5286) було опубліковано оголошення про те, що Закрите акціонерне товариство "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" постановою господарського суду м. Києва від 15.02.2012 р. у справі № 5011-15/525-2012 визнано банкрутом, та відкрита ліквідаційна процедура. Також в даному оголошенні зазначалось, що претензії кредиторів приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 51 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.09.2011 р., яка набрала законної сили 16.10.2011 р., та не заявив про визнання його кредитором в строк до 25.03.2012 р. включно.

Відповідно до ч.5 ст. 31 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.09.2011 р. , яка набрала законної сили 16.10.2011 р., вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" є погашеними, оскільки не були заявлені у встановлений строк.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про необґрунтованість вимог Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", щодо стягнення 5 378, 04 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.05.2008 р. в м. Києві на перехресті бул. Л. Українки та вул. І. Кудрі о 13 год. 00 хв. за участю транспортного засобу «Мерседес», державний номер АА2220СІ, під керуванням Лук'яненка Олександра Дмитровича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АА0502АР, під керуванням Ткаченко Валентини Юріївни.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; ст. ст. 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 16.12.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.