Постанова

від 05.12.2013 по справі 804/14202/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р. Справа № 804/14202/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Хорунженко В.С.

представник відповідача - Лягута М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003062201 від 10.10.2013 року та податкового повідомлення - рішення № 0003072201 від 10.10.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 590/22-01/36041832 від 26.09.2013р. на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 590/22-01/36041832 від 26.09.2013р. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Топмарк» (далі за текстом - ТОВ «Топмарк» або позивач) у періоді за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були (є): директор - ОСОБА_3, іпн. НОМЕР_3; головний бухгалтер - ОСОБА_3, іпн. НОМЕР_3. Статут ТОВ «Топмарк» зареєстрований на підставі рішення Криворізької міської ради від 01.10.2008р., реєстраційний номер 12271020000010599. ТОВ «Топмарк» код за ЄДРПОУ: 36041832. Місцезнаходження суб'єкта господарювання: юридична адреса відповідно до установчих документів: 50036, м. Кривий Ріг , вул. Балакіна. 11 кв. 24. Взято на податковий облік Центральною МДПІ м. Кривого Рогу 02.10.2008р. за №17481. ТОВ «Топмарк» є платником наступних податків: податок на додану вартість; податок на прибуток: податок з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 12.09.2013р. № 239 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» (код ЄДРПОУ 36041832)», фахівцем Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з абз. 1, 3, 5 п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78. ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі за текстом - ПКУ), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» (код ЄДРПОУ 36041832)» з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полюс» (код ЄДРПОУ 32350538) за березень - червень 2012 року.

Перевірку ТОВ «Топмарк» проведено в приміщені Криворізької центральної ОДПІ за адресою: 50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 42.

Копія наказу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.09.2013р. №239 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Топмарк» та повідомлення від 12.09.2013 № 141 вручено директору підприємства ОСОБА_3 12.09.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від

02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на

прибуток всього у сумі 142 863,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2012р. - 142 863,00 грн.;

- ст. 185. ст. 186, п.188.1 ст. 188. п. 198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу

України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено

податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130 060,00 грн., в тому числі: березень 2012р. - 130 060,00 грн.

За результатами вказаної перевірки складено акт №590/22-01/36041832 від 26.09.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» (код ЄДРПОУ 36041832) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полюс» (код ЄДРПОУ 32350538) за березень - червень 2012 року» та винесено податкові повідомлення-рішення: № 0003062201 від 10.10.2013 року, щодо порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 136 060,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 34 015,00 грн.; № 0003072201 від 10.10.2013 року, щодо порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств у розмірі 142 863,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 35 715,00 грн.

18.10.2013 року позивачем були отримані зазначені податкові повідомлення-рішення у приміщенні поштового відділення, що було засвідчено його посадовою особою у відповідному повідомленні про вручення.

Суд вважає що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки позивача № 590/22-01/36041832 від 26.09.2013р. є безпідставними з огляду на наступне.

Так, ТОВ «Топмарк» за результатами роботи за 1 півріччя 2012 року подано декларацію з прибутку з податком до сплати в розмірі 26 956 грн. Докази сплати вказаної суми податку з прибутку підтверджуються за платіжним дорученням № 290 від 16.08.2012 року, яке міститься в матеріалах справи. Також декларація зі сплатою податку на прибуток було подана ТОВ «Топмарк» за результатами діяльності 1 кварталу 2012 року, за 9 місяців 2012 року та за 2012 рік.

Як вбачається з матеріалів Акту перевірки від 26.09.2013 року № 590/22-01/36041832, (стор.7) - «Покупець сплатив за товар у валюті на загальну суму 66100,00 ЄВРО (банківська виписка від 11.04.2012р. №9210), що в еквіваленті складає 692168,07 гривень. Таким чином, ТОВ «Топмарк» сплатило постачальнику 816360,00 грн., а отримано грошових коштів від покупця 692168,07 грн., фінансовий збиток склав 124191,93 грн. ТОВ «Топмарк» до складу валових витрат та податкового кредиту включив витрати понесені від придбання запасних частин до вантажного вагону (комплект для теліжок моделі 18-100 литий) у періоді березень-червень 2012 року у сумі 680300,00 грн., ПДВ - 130060,00 грн., а саме: валові витрати: 1 квартал 2012р. - 680300,00 гривень, податковий кредит: березень 2012р. - 130060,00 гривень».

Таким чином відповідач вважає, що ТОВ «Топмарк» неправомірно застосував пільгу з податку на додану вартість у періоді з квітень 2012 року (стор. 7-8 Акту перевірки).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у т.ч. операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Податковий кредит був сформований позивачем у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ТОВ «Топмарк», за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (...).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України передбачено, що стаття 39 цього Кодексу (Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни) набирає чинності з 1 січня 2013 року.

В пункті 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ТОВ «Топмарк» виходило з договірних цін, які встановлені стороною контракту та відповідають рівню звичайних цін. Протилежного податковим органом не доведено.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що правильність та правомірність відображення в податковому обліку операцій з придбання та продажу експортної продукції за період березень-червень 2012 року сформовано на підставі наступних належним чином оформлених первинних документів.

ТОВ «Топмарк» у періоді, що перевіряється здійснювало придбання запасних частин до вантажного вагону (комплект для теліжок моделі 18-100 литий) та через контракт на постачання продукції реалізовував придбану продукцію на експорт.

Відповідно до наданих ТОВ «Топмарк» до перевірки документів, встановлено наступне: Постачальником запасних частин до вантажного вагону (комплект для теліжок моделі 18-100 литии) у періоді березень-червень 2012 року був: ПП «ПОЛЮС» (код ЄДРПОУ 32350538) м. Дніпропетровськ (ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, вид діяльності - інші види оптової торгівлі.

ПП «ПОЛЮС» укладено договір постачання від 01.03.2012р. №96/03 м.Дніпропетровськ, згідно якого ПП «ПОЛЮС», м. Дніпропетровськ в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, надалі - Продавець, з однієї сторони та ТОВ «Топмарк» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, надалі - Покупець, з іншої сторони, уклали договір про наступне:

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець продає, а Покупець придбає запасні частини до вантажного вагону (далі за текстом - Товар)

Згідно з п. 1.2 характеристики кожної партії Товару , у т. ч. номенклатура та кількість товару у відповідній партії, його ціна та загальна вартість узгоджується Сторонами шляхом підписання специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами або в рахунках - фактури до договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що загальна кількість договору складається з суми загальних вартостей Специфікацій або загальних сум рахунків фактури до Договору і на момент його підписання орієнтовано становить 1000000,00 (один мільйон) гривень з урахуванням ПДВ.

Строки та умови оплати відповідно до п. 3.1, 3.2 - 100% від загальної вартості товару протягом 30 днів після відвантаження. Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Продавця у відповідності до Специфікацій або з рахунками фактурами до Договору.

Умови постачання, згідно з п. 4.1 договору, СРТ, м. Кривий Ріг, склад Покупця (згідно з правилами «Інкотермз-2000» у редакції 2000р.).

Відповідно до п. 6.1 якість товару підтверджується сертифікатом або паспортом якості або інтим документом, підтверджуючий технічні показники Товару.

Данний договір набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р.

На виконання умов договору постачання від 01.03.2012р. №96/03 надана специфікація № 1 від 01.03.2012р., м. Кривий Ріг, де ціна за комплект для теліжки моделі 18-100 литий (рама бокова - 2 шт., балка надресорна - 1 шт.) за 1 шт. склала 44400,00 грн., а за 2 шт. склала 88800,00 грн. - без ПДВ; ціна за комплект для теліжки моделі 18-100 литий (рама бокова - 2 шт., балка надресорна - 1 шт.) за 1 шт. склала 45500,00 грн., а за 13 шт. склала 591500,00 грн. - без ПДВ, а всього на загальну суму без врахування ПДВ - 680300,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 816360,00 грн.

Реальність здійснення господарських операцій також підтверджується за видатковою накладною від 30.03.2012р. за №1140 та за податковою накладною від 30.03.2012р. № 683, де ціна за комплект для теліжки моделі 18-100 литий (рама бокова - 2 шт., балка надресорна - 1 шт.) за 15 шт. склала без врахування ПДВ 680300,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 816360,00 грн.

Оплату за Товар згідно з платіжними дорученнями від 19.04.2012 №240, від 19.04.2012 №241. від 20.04.2012 №242, від 23.04.2012 №243, від 08.05.2012 №246, від 15.05.2012 №253,від 06.06.2012 №263 здійснено в сумі 816360,00 гривень.

Також, здійснення фінансово-господарських відносин згідно вказаного договору підтверджується згідно рахунку - фактури № 1140 від 30.03.2012р. де ціна склала без врахування ПДВ 680300,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 816360,00 грн.

Згідно контракту на постачання продукції від 01.03.2012р. №3/12 укладеного між ТОВ «Топмарк» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, надалі -Продавець, з однієї сторони та ЗАТ «Реностатас» м. Вільнюс в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, надалі - Покупець, з іншої сторони, уклали договір про наступне:

Пункт. 1.1. договору - Постачальник в порядку та на умовах, передбачених цим Контрактом, зобов'язаний передати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 1.2. - повне найменування Продукції, її номенклатура, якість, строки та умови постачання узгоджуються сторонами та оформлюються Специфікаціями.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2012р.

На виконання умов контракту на постачання продукції від 01.03.2012р. №3/12 була надана специфікація № 1 від 01.03.2012р., м. Кривий Ріг, де ціна за комплект для теліжки моделі 18-100 литий (рама бокова - 2 шт., балка надресорна - 1 шт.) за 1 шт. склала 4320,00 ЕВРО, а за 2 шт. склала 8640,00 грн. ЄВРО - без ПДВ; ціна за комплект для теліжки моделі 18-100 литий (рама бокова - 2 шт., балка надресорна - 1 шт.) за 1 шт. склала 4420 ЄВРО, а за 13 шт. склала 57460,00 ЄВРО - без ПДВ, а всього на загальну суму без врахування ПДВ - 66100,00 ЄВРО.

Всього до сплати 66100,00 (шістдесят шість тисяч сто) ЕВРО. Продукція, що вказана у специфікації, є такою, що експлуатувалась. Умови постачання: СРТ м. Даугавпілс, Латвія. Строк постачання: квітень 2012 року.

Умови оплати: 100% оплати протягом 7 днів з моменту відвантаження. Вантажовідправник: ТОВ «Топмарк».

Вантажоодержувач: митний склад «Завод приводних цепей Диттон» за адресою: вул. Вишкю 17, м. Даугавпилс, Латвія, митний пост 0810.

Митне оформлення вантажу відповідно до ВМД № 110050005/2012/002772 здійснено 10.04.2012р. Згідно з вищевказаною ВМД ціна товару складає 689 740,15 гривень.

Покупець сплатив за товар у валюті на загальну суму 66100,00 ЕВРО (банківська виписка від 11.042012р. №9210), що в еквіваленті складає 692 168,07 гривень.

Реальність здійснення виконання умов контракту від 01.03.2012р. №3/12 підтверджується: митними деклараціями, актом про проведення митного огляду товарів; рахунком від 10.04.2012р. за № 1174, де ціна склала без врахування ПДВ 350 грн., а з врахуванням ПДВ - 420 грн., рахунком від 04.04.2012р. за № 1097, де ціна склала без врахування ПДВ 480 грн., а з врахуванням ПДВ - 576 грн.; експертним висновком № 73-Э від 05.04.2012р.; актом про проведення митного огляду товарів; рахунком-фактурою № 25 від 02.04.2012р.; випискою ВТБ Банку від 11.04.2012р.

Крім того, між ТОВ «Топмарк» та ТОВ «Нікса ЛТД» було укладено договір на організацію перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом № 09 від 02.04.2012 року. Відповідно до якого ТОВ «Топмарк», що надалі іменується «Замовник», в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту з однієї сторони, та ТОВ «Нікса ЛТД», що надалі іменується «Експедитор», в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, разом «Сторони», а кожна окремо «Сторона», у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі Конвенція КДПВ).

Відповідно до п.1.1. та п. 1.2. вказаного договору Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Експедитор зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов Заявок Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити погоджену Сторонами провізну плату.

Заявка є невід'ємною частиною цього Договору, в якій відображається істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження Відправника та Одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки Замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, ніші вимоги перевезення вантажу.

П. 3.1. та п. 3.2. - ціни на послуги та порядок розрахунків за цим Договором узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах Експедитора.

У випадку, якщо Сторонами в Заявці на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на день розвантаження/платежу.

П. 7.2. та п. 7.3. - цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до «31» грудня 2012р. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу Сторону про розірвання цього Договору, такий Договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Всі зміни та доповнення до цього Договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі та завірені підписом керівників та печатками Сторін.

Реальність здійснення виконання умов договору № 09 від 02.04.2012 року підтверджується: рахунком на оплату № 126 від 05.04.2012р., де ціна без ПДВ усього склала 13960 грн., а з врахуванням ПДВ склала 14000,00 грн.; актом № 00000000126 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.04.2012р.; податковою накладною від 11.04.2012р. за № 15; довідкою про взяття на облік платника податків ТОВ «Нікса ЛТД»; ліцензією щодо надання послуг перевезення небезпечних вантажів автомобілями причепами та напівпричепами, міжнародні перевезення небезпечних вантажів автомобілями, причепами та напівпричепами ТОВ «Нікса ЛТД»; свідоцтвом про державну реєстрацію (Серія А00 № 128524) ТОВ «Нікса ЛТД»; свідоцтвом № 23699758 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Нікса ЛТД»; Довідкою АБ № 276512 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного управління статистики у Полтавській області ТОВ «Нікса ЛТД»; довідкою щодо транспортних витрат ТОВ «Нікса ЛТД»; платіжним дорученням № 237 від 11.04.2012р. на суму 14000,00 грн.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем соняшника за ціною, нижчою від його придбання, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з закупівлею товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 15.12.2010р. в справі N К-32595/09.

Безпідставним також є висновок ОДПІ проте, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт соняшника згідно з вантажними митними деклараціями із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію, фінансовий результат від проведених експортних операцій є збиток на суму 12 864,90 грн. Такі доводи податкового органу є помилковими та не відповідають реальним обставинам формування податкового кредиту, що вбачається з наступного.

Підприємство позивача зберегло відносини з покупцем та мало на меті отримання доходу від діяльності з цим контрагентом в подальшому, сплачувало ПДВ за придбання товарів (послуг), а суми ПДВ сплачені в зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, представником Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної продукції та подальшою реалізацією цієї ж продукції.

Нормами п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 ст. 14 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п. 10 ПБУ-16 (Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПКУ, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України складає 0%.

Отже, розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість із цих витрат не враховується. Тому сума витрат за операцією по придбанню позивачем запасних частин до вантажного вагону в ПП «ПОЛЮС» по договору від 01.03.2012р. за №96/03, (які в подальшому було реалізовано ЗАТ «Реностатас» м. Вільнюс, контракт від 01.03.2012р. №3/12), без врахування ПДВ 136060 грн., складає не 816360,00 грн., як зазначає відповідач, а 680300,00 грн. Звідси операцію з експорту комплектів для теліжок збитковою назвати не можна, тому що фінансовий результат (дохід) від експортної операції становить 692 168,07 грн. - 680 300,00 грн. = 11 868,07 грн.

Щодо наявності економічної вигоди та «розумної, економічно-обґрунтованої мети», суд зазначає наступне.

ТОВ «Топмарк» придбав у ПП «ПОЛЮС» ( код ЄДРПОУ 32350538) товар - комплекти візків за 680 300 грн. без ПДВ, що підтверджується Договором № 96/03 від 01.03.2012р. з первинними документами до цього договору. ТОВ «Топмарк» направляє на експорт на адресу ЗАТ «Реностатас» (Латвія) за ціну 66 100 євро без ПДВ (курс на день оплати 692 168, 07), що підтверджується Випискою ВТБ Банку від 11.04.2002 року.

Таким чином чистий дохід (різниця від вартості придбання товару без ПДВ та вартістю реалізації товару без ПДВ) склав 11 868,07 грн. Отримання доходу планувалось від курсової різниці між курсом НБУ та міжбанківським курсом. Однак, внаслідок падіння курсу, отриманий дохід виявився меншим, ніж планувався.

Так, згідно Довідки ПАТ «ВТБ Банк» № 404/516-02 від 04 грудня 2013 року, офіційний курс НБУ у валюті евро станом на 01.03.2012р. (день укладення Договору з ПП «ПОЛЮС») становив 1073,6521 грн. за 100 євро, а продаж валюти за контрактом відбувався за курсом 10,485 грн. за 100 євро (18.04.2012 р.) та 10,55 грн. за 1 євро (23.04.2012р.). Таким чином, замість отриманих 692 168,07 грн., від продажу валюти, планувалось отримати 709 684,04 грн. (66 100 євро X 10,736521). При цьому дохід склав би 29 384,04грн. (709 684,04 - 680 300,00).

Витрати на перевезення товару, сплачені ТОВ «Нікса ЛТД» не включались до складу собівартості товару. Проте, як уже зазначалось, позивачем за результатами роботи за 1 півріччя 2012р. подано декларацію з прибутку з податком до сплати в розмірі 26 956 грн. Докази сплати вказаної суми є платіжне доручення № 290 від 16.08.2012р. Також, декларації зі сплатою податку на прибуток було подано позивачем за результатами діяльності 1 кварталу 2012р., за 9 місяців 2012р. та за 2012р.

Господарським кодексом України у ст. 42 передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 ГКУ розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 ГКУ).

Таким чином, прибуток - це мета всій діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає відповідач.

Саме такі висновки робить ВАСУ в постанові від 15.12.11р. по справі № К-35575/09, вказуючи, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 ПКУ (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0003062201, № 0003072201 від 10.10.2013р. винесені у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» прийняті відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0003062201 від 10.10.2013р., винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в сумі 136060 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 34015 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0003072201 від 10.10.2013р., винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Топмарк» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем в сумі 142863 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 35715,75 грн.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 10.12.2013р.

Суддя Е.О. Юрков