Ухвала

від 14.10.2014 по справі 804/14202/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 804/14202/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Топмарк" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003062201 від 10.10.2013 рок, яким ТОВ "Топмарк" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 136 060 грн. за основним платежем та 34 015 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення № 0003072201 від 10.10.2013 року, яким ТОВ "Топмарк" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 142 863 грн. за основним платежем та 35 715,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" № 0003062201 від 10.10.2013р., винесене у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Топмарк" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в сумі 136060 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 34015 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" № 0003072201 від 10.10.2013р., винесене у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Топмарк" про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем в сумі 142863 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 35715,75 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Топмарк" 01.10.2008 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується

довідкою з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №567531.

У період з 13.09.2013 року по 19.09.2013 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Топмарк" (код ЄДРПОУ 36041832)" з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП "Полюс" (код ЄДРПОУ 32350538) за березень - червень 2012 року, за результатами якої було складено акт акт №590/22-01/36041832 від 26.09.2013р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0003062201 від 10.10.2013 рок, яким ТОВ "Топмарк" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 136 060 грн. за основним платежем та 34 015 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0003072201 від 10.10.2013 року, яким ТОВ "Топмарк" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 142 863 грн. за основним платежем та 35 715,75 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: п.138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 142 863,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2012р. - 142 863,00 грн.; ст. 185. ст. 186, п.188.1 ст. 188. п. 198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу

України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено

податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130 060,00 грн., в тому числі: березень 2012р. - 130 060,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність здійснення позивачем господарської діяльності підтверджена належними первинними документами, що підтверджує правомірність формування витрат та податкового кредиту, а доводи щодо збитковості господарської діяльності є безпідставними.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій, що в даному випадку встановлено судом першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання укладеного між позивачем та ПП "ПОЛЮС" договору постачання від 01.03.2012р. №96/03 щодо придбання запасних частин до вантажного вагону укладеного, позивачем було придбано вказаний товар, що підтверджується наступними документами, а саме: специфікацією, видатковою та податковою накладною, платіжними дорученнями та рахунком - фактурою.

Всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договір, укладений між позивачем та контрагентом про поставку товарів не був визнаний недійсними в установленому законодавством порядку.

Придбаний позивачем товар було реалізовано ЗАТ "Реностатас" згідно контракту на постачання продукції від 01.03.2012р. №3/12, що також підтверджується відповідними документами, а саме: митними деклараціями, актом проведення митного огляду товарів, рахунками, експертним висновком, рахунком - фактурою та випискою банку.

Будь-яких зауважень щодо правильності складення первинних документів, податковою службою висловлено не було.

При цьому, акт перевірки свідчить, що підставою для здійснених донарахувань став висновок податкового органу щодо нереальності господарської діяльності позивача, оскільки при реалізації купленого товару позивачем було отримано меншу суму грошових коштів ніж витрачено на придбання даного товару, тобто результатом господарської діяльності став фінансовий збиток.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Топмарк" здійснювало операції, які не мали під собою мети отримання прибутку, а були направлені на отримання податкової вигоди.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Отже, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, Податковий кодекс не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування витрат та податкового кредиту. При цьому, порядок формування понесених витрат та податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що податковим органом не враховано, що фінансовим результатом здійснених позивачем експортних операцій є прибуток, оскільки фінансовий результат операції розраховується як різниця між доходом від реалізації товарів без врахування ПДВ і собівартістю реалізованих товарів також без врахування ПДВ.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити щодо безпідставності визнання податковим органом договорів, укладених позивачем з його контрагентами нікчемними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Водночас, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та резидентами при придбанні товару, а також реальність господарських операцій між позивачем та нерезидентами при експорті даного товару, іншого податковою службою не доведено, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача правових підстав для віднесення сплачених коштів до понесених витрат та сплачених сум ПДВ у вартості поставленого товару до складу податкового кредиту.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано та доведено усі обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на висновках, які викладені в акті перевірки, спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Згідно з оригніалом.

Помічник судді Ю.В. Литовченко