Постанова

від 26.11.2013 по справі 801/5236/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 р. (14:46) Справа №801/5236/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Андріс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача 1 - Андруцька О.В., паспорт НОМЕР_1;

від позивача 2 - Андруцька Г.О., паспорт НОМЕР_2;

від відповідача - Горбань А.В., паспорт НОМЕР_3;

Обставини справи: Приватне підприємство "Андріс" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0003562201 від 08.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок гривень 00 копійок, в тому числі 67872 грн. - за основним платежем, 16968 грн. - штрафні санкції та № 0003552201 від 08.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі тридцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 00 копійок, в тому числі 24131 грн. - за основним платежем, 6033 грн. - штрафні санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він не погоджується з висновками акту перевірки та винесеними повідомленнями - рішеннями, вважає що ПП «Андріс» в даному випадку здійснювало податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача щодо неправомірного формування валових витрат на загальну суму 67872,00 гривень та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2010 р. в сумі 24131,00 грн., за господарською операцією з контрагентами ТОВ «Бренд Строй» і ПП «Пан Буд», що призвело до винесення оскаржуваємих податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16968,00 грн. та 6033 грн.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову ПП «Андріс», зазначивши що позивач у періоді з 01.01.2010 по 31.12.2012 року обмінювався документами на послуги з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд», які мають ознаку фіктивних підприємств (а.с.104-105).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13 червня 2013 року задоволено клопотання позивача та призначено судову експертизу по справі (а.с.110).

Представник ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим в судовому засіданні подав заперечення проти Висновку експертизи, в якому зазначив, що однозначної відповіді про саме фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами даною експертизою встановити не можливо.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16.05.1995р. проведено Державну реєстрацію юридичної особи - приватного підприємства «Андріс», що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію від 10.09.2009р. (серія А00 №635735) та від 09.03.2011р. (серія А01 №614201) (а.с.17).

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ серія АЖ № 724660 станом на 18.05.2012р. та Витягу серія АД № 270200 станом на 18.05.2010р. ПП «Андріс» є юридичною особою та має ідентифікаційний код 22258064.

З 26.06.1995р. ПП «Андріс» (код за ЄДРПОУ 22258064) взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 496, що підтверджується довідками ДПІ в м. Сімферополі №14 від 26.06.1995 р. та №902/29-0 від 16.03.2011 року (а.с.19).

З 18.09.1997р. по 01.01.2012р. ПП «Андріс» було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвами: №00787177 від 03.03.2003р. (на бланку серії НБ №192011), №100250998 від 05.10.2009р. (на бланку серії НБ №389597) та №100333171 від (на бланку серії НБ №385729).

З 01.01.2012р. до теперішнього часу ПП «Андріс» є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом серії А № 049144 від 01.01.12р..

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим №09/2-6 191294 від 10.02.2003р., що діяла у 2010 році, ПП «Андріс» були визначені такі основні види діяльності за КВЕД:

- 51.70.0 Інші види оптової торгівлі;

- 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з переважанням продовольчого асортименту;

- 74.14.1 Діяльність адвокатських об'єднань і індивідуальна адвокатська діяльність (а.с.18).

Згідно з Довідкою Головного управління статистики в АР Крим АА № 527400 від 15.05.2012 р. ПП «Андріс» визначені такі основні види діяльності за КВЕД:

- 69.10 діяльність у сфері права;

- 46.90 неспеціалізована оптова торгівля;

- 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування;

- 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Андріс» проведена відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2012р.р. по взаємовідносинам з переліком підприємств з яких позивач мав відносини лише з двома: TOB «Бренд Строй» (код за ЄДРПОУ 36165567) та ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614).

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем складено акт № 2408/22.1/22258064 від 24.04.2013 р. (а.с.20-29).

До висновків щодо наявності зазначених порушень відповідач дійшов з огляду на те, що відносно контрагентів позивача - TOB «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тому операції купівлі - продажу з зазначеними контрагентами відповідач визнає нікчемними та такими, що спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідач зазначає, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, без факту реального здійснення господарських операцій підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, та винесеними повідомленнями - рішеннями, вважає, що позиція і висновки податкового органу не відповідають нормам, що регулюють податковий та бухгалтерський облік, не підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Андріс».

Відповідач вважає, що не встановлено факту реального здійснення господарських операцій, на підставі чого, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки № 2408/22.1/22258064 від 24.04.2013 року ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0003562201, якім збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 67872,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16968,00 грн., а також №0003552201, якім збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24131,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 6033 грн. (а.с.30).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI .

Відповідно до норм п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Також, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність та спеціалізується на роздрібній торгівлі в неспеціалізованих магазинах з переважанням продовольчого асортименту; інших видах оптової торгівлі; діяльності адвокатських об'єднань і індивідуальна адвокатська діяльність, діяльності у сфері права; неспеціалізованій оптовій торгівлі; діяльності у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультуванні з питань оподаткування та консультуванні з питань комерційної діяльності й керування.

Судом встановлено, що між ПП «Андріс» та TOB «Бренд Строй" укладений договір №652 від 01.09.2010 р. (а.с.39-40), відповідно до п.1 якого предметом є зобов'язання протягом дії договору надавати юридично-інформаційно-консультаційну та правову представницьку допомогу на предмет:

- застосування чинного законодавства України в сфері забезпечення здійснення господарської та адміністративної діяльності;

- проведення розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції за невиконання грошових зобов'язань передбачених за договорами;

- здійснення юридичної допомоги та надання консультацій щодо інших питань, які виникають під час розгляду справ у судах.

Як зазначає позивач необхідність укладання договору у нього виникла у зв'язку із складним розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції за невиконання грошових зобов'язань, передбачених умовами договору між ВАТ «Радгосп «Весна» та TOB «ВВВ Скеля» (а.с.41).

На підтвердження здатності здійснювати господарську діяльність TOB «Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567) були надані копії наступних документів:

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №145633, видане виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.10.2008 р. (а.с.42);

- свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100148623 від 03.11.2008р. (бланк серії НБ №325648) (а.с.44);

- довідка з Головного управління статистики в АР Крим від 28.01.2010р. АА №232520 (а.с.43).

На замовлення ПП «Андріс» TOB «Бренд Строй» було виконано розрахунок штрафних санкцій (3% річних, пеня та індекс інфляції) за невиконання грошових зобов'язань, передбачених умовами договору між ВАТ «Радгосп «Весна» та TOB «ВВВ Скеля».

Судом встановлено, що на підтвердження фактичного постачання послуги TOB «Бренд Строй» було складено такі первині документи - Акт виконаних робіт №ОУ-0001571 від 17.09.2010р., рахунок-фактуру №1209 від 15.09.2010р. та податкову накладну №1571 від 17.09.2010р на суму 11997,60 грн. /Одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім грн. 60 коп./, в тому числі ПДВ 1999,60грн. (а.с.45-47).

Згідно з п.5.2 договору №652 від 01.09.2010р. оплата за надання послуг проводиться шляхом безготівкового розрахунку або готівкою впродовж 14 календарних днів. Вартість наданих юридичних послуг 11997,60 грн. була сплачена ПП «Андріс» готівкою в повному обсязі, про що свідчать такі розрахункові документи:

- квитанція до прибуткового касового ордеру №1347 від 14.10.2010р. та фіскальний чек №222, які додані до авансового звіту №АО-0000031;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №1360 від 15.10.2010 р. та фіскальний чек № 219 (авансовий звіт №АО-0000032).

Повне виконання зобов'язань між ПП «Андріс» та TOB «Бренд Строй» підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2010 р. (а.с.50).

Вартість наданих TOB «Бренд Строй» послуг відображено в бухгалтерському обліку ПП «АНДРІС» в Картці рахунку 631 за вересень 2010 року наступним чином: в сумі без ПДВ 9998,00грн. - у складі витрат за дебетом рахунку 93 в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63; ПДВ 1999,60грн. - за дебетом субрахунку 6415 рахунку 64 «Розрахунки з бюджетом» в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63.

Розрахунки з TOB «Бренд Строй» відображено за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63 в кореспонденції з кредитом субрахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37, що підтверджено копіями авансових звітів №АО-0000031 від 14.10.2010р.

В податковому обліку вартість наданих TOB «Бренд Строй» послуг в сумі без ПДВ 9998,00 грн. відображено у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року та наростаючим підсумком в декларації за 2010 рік.

Податкова накладна TOB «Бренд Строй» №1571 записана ПП «Андріс» у Реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 року (додаток №27). Сума ПДВ 1999,60 грн., нарахована та сплачена ПП «Андріс» у складі договірної вартості наданих TOB «Бренд Строй» послуг, відображена в Додатку №5 до Декларації з ПДВ за вересень 2010 року.

Розрахунок штрафних санкцій (3% річних, пеня та індекс інфляції), згідно з замовленням, ПП «Андріс» було використано у справі № 5002-24/4034-2010 яка розглядалась Господарським судом АРК. та у якої правове забезпечення здійснювала ПП «Андріс». Також судом досліджена копія договору №7 від 01.07.2010 р. ПП «Андріс» з ВАТ «Радгосп «Весна» (додаток № 11), копія актів здачі - прийняття робіт ((№№ ОУ 0000011 от 26.08.10, № ОУ 0000012 от 30.09.10, № ОУ 0000001 от 02.02.11, № ОУ 0000002 от 28.02.11) та копія виписок з банку, що свідчать про перерахунок коштів на рахунок ПП «Андріс» від ВАТ «Радгосп» за надання юридичних послуг, а за фактом надання послуг за договором №7 від 01.07.2010р. ПП «Андріс» було виставлено на адресу ВАТ «Радгосп «Весна» рахунки-фактури що наведені в додатку №12: №СФ-0000008 від 11.08.2010р. на суму 20000,00грн., №СФ-0000009 від 08.09.2010р. на суму 25000,00грн., №СФ-0000002 від 02.02.2011р. на суму 11533,72грн., №СФ-0000003 від 15.02.2011р. на суму 12800,00грн., що загалом становить 69333,72грн.

Фактичне отримання грошових коштів в сумі 69333,72грн. від ВАТ «Радгосп «Весна» за надання саме цих послуг підтверджується виписками про операції на поточному рахунку ПП «Андріс» за дати отримання коштів, в яких зазначено призначення отриманого платежу з посиланням на номери рахунків-фактур (копії - в додатку №12), а саме:

18.08.2010р. за рахунком-фактурою №СФ-0000008 від 11.08.2010р. отримано 2000,00грн., а 18000,00грн. отримано 20.08.2010р.;

17.09.2010р. за рахунком-фактурою №СФ-0000009 від 08.09.2010р. отримано 25000,00грн.;

04.02.2011р. за рахунком-фактурою №СФ-0000002 від 02.02.2011р. отримано 11533,72грн.;

17.02.2011р. за рахунком-фактурою №СФ-0000003 від 15.02.2011р. отримано 12800,00грн.

Судом встановлено, що фактичне виконання послуг підтверджено складеними між ПП «Андріс» та ВАТ «Радгосп «Весна» актами здачі - прийняття робіт №ОУ-0000011 від 26.08.10р., №ОУ- 0000012 від 30.09.10р., №ОУ-0000001 від 02.02.11р., №ОУ-0000002 від 15.02.11р.

Тобто суд зазначає, що перелічені документи підтверджують використання послуг, наданих TOB «Бренд Строй» у господарській діяльності ПП «Андріс».

Стосовно господарських операцій між ПП «Андріс» та ПП «Пан Буд» судом встановлено наступне.

Господарська операція між ПП «Андріс» та ПП «Пан Буд» здійснювалася на підставі укладеного договору № 57 від 01.09.2010р. (а.с.57).

Відповідно до п.1 цього договору його предметом є купівля - продаж шкірсировини великої рогатої худоби (ВРХ), конкретний асортимент, кількість та ціна визначаються на дату передачі товару за видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 та 1.3 Договору). Відповідно до п.2.4 договору Продавець зобов'язаний надати Покупцеві такі документи: накладну на передачу товару, податкову накладну, ветеринарне свідоцтво чи ветеринарну довідку. Згідно з п.п.3.3, 3.4 цього договору оплата за поставлений товар проводиться шляхом безготівкового розрахунку впродовж 30 календарних днів після поставки товару.

На підтвердження здатності здійснювати господарську діяльність ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) були надані копії наступних документів:

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 632601, видане виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.04.2010 р. (а.с.58);

- довідку за ф. №4-ОПП від 27.04.2010р. №1413/29-0 (а.с.60);

- свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100308943 від 17.06.2010р. (бланк серії НБ №385434) (а.с.61);

- довідка з Головного управління статистики в АР Крим від 01.11.2010р. АА №339665, в якій зазначено вид діяльності за КВЕД 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (а.с.59).

Судом встановлено, що за фактом постачання товару ПП ««Пан Буд» було складено такі первині документи, які наявні в матеріалах справи:

1. Накладні:

- №481 від 01.10.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 3560кг вартістю 53756,00грн., крім того ПДВ 10751,20грн., на загальну суму 64507,20грн. (а.с.62);

- №485 від 04.10.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 3768кг вартістю 56896,80грн., крім того ПДВ 11379,36грн., на загальну суму 68276,16грн. (а.с.65);

-№742 від 02.12.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 4030кг вартістю 73950,50грн., крім того ПДВ 14790,10грн., на загальну суму 88740,60грн. (а.с.78);

-№РН-755 від 06.12.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 4190кг вартістю 76886,50грн., крім того ПДВ 15377,30грн., на загальну суму 92263,80грн. (а.с.81);

2. Податкові накладні:

- №481 від 01.10.2010р., №485 від 04.10.2010р., №742 від 02.12.2010р., №РН-755 від 06.12.2010р., в яких номенклатура, обсяг та вартість постачання відповідають даним накладних (а.с.62, 66, 79, 82).

Отриманий від ПП «Пан Буд» товар зберігався на складі ПП «Андріс» в с. Урожайне Сімферопольського району, квартал Молодіжний 5а (договори оренди складського приміщення від 26.11.2009р. та від 25.11.2010р. (додатки №43, 44). Вартість отриманих від ПП «Пан Буд» товарів оприбутковано та відображено в бухгалтерському обліку ПП «Андріс» наступним чином: в сумі без ПДВ - у складі товарів за дебетом рахунку 281 в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63; суму ПДВ - за дебетом субрахунку 6415 рахунку 64 «Розрахунки з бюджетом» в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63.

Це підтверджено відповідними записами в Картках рахунку 631 за жовтень та грудень 2010 року. Підтвердженням складського обліку є Картки рахунку 281 "Товари на складі" за жовтень та грудень 2010 року.

На вартість поставленого товару ПП ««Пан Буд» були виписані рахунки - фактури:

3. № 419 від 01.10.2010р., №423 від 04.10.2010р., №642 від 02.12.2010р. та №646 від 06.12.2010р. (а.с.64, 80, 83).

ПП «Андріс» розрахувалося з ПП ««Пан Буд» шляхом перерахунку грошей через установу банку платіжними дорученнями:

4. №202 від 12.10.2010р. перераховано 64507,20грн., №203 від 12.10.2010р. перераховано 68276,16грн., №247 від 16.12.2010р. перераховано 88740,60грн. та №248 від 16.12.2010р. перераховано 92263,80грн..

Заборгованість за отриманий товар відсутня, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами 31.12.2010р.. Розрахунки з ПП «Пан Буд» відображено за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63 в кореспонденції з кредитом в кореспонденції з кредитом г-~5г2-\унку 311 "Поточний рахунок в національній валюті" рахунку 31, що відображено в Картках рахунку 631 за жовтень та грудень 2010 року.

Розрахунки з ПП «Пан Буд» відображено за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63 в кореспонденції з кредитом субрахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37, що відображено в оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 за жовтень та грудень 2010 року.

В податковому обліку вартість придбаних у ПП ««Пан Буд» товарів в сумі без ПДВ 261489,80грн. відображено у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Отримані від ПП «Пан Буд» податкові накладні №481 від 01.10.2010р., №485 від 04.10.2010р., №742 від 02.12.2010р., №РН-755 від 06.12.2010р. своєчасно записані ПП «Андріс» в Реєстрі отриманих податкових накладних. Загальна сума ПДВ за жовтень 2010 р. нарахована (сплачена) ПП «Андріс» у складі договірної вартості отриманих від ПП «Пан Буд», товарів, відображена в Додатку 5 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а за грудень 2010 р.- у Декларації за грудень 2010 р..

Отриманий від ПП ««Пан Буд» товар було використано у господарській діяльності ПП «Андріс» шляхом його подальшого продажу ПП «Талліесін» (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Леніна, 76, Шкірзавод «Велес») за договором №10/10 від 10.08.2010р. (а.с.85).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 365881 ПП «Талліесін» зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві Державною адміністрацією 30.11.1999 р. (зміна свідоцтва про державну реєстрацію 16.08.2010р.) (а.с.86). Взяття на облік платника на додану вартість підтверджується свідоцтвом НБ № 223273 від 06.06.2003 р. (а.с.88). До матеріалів справи також додана Довідка з головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №351554 від 17.08.2010 р. (а.с.87).

Шкірсировина вагою 3560кг отримана від ПП ««Пан Буд» за накладною №481 від 01.10.2010р. вартістю 53756,00грн. без ПДВ, та вагою 3768кг за накладною №485 від 04.10.2010р. вартістю 56896,80грн. без ПДВ реалізовані ПП «Талліесін» у складі партії вагою 20574кг за накладною №8 від 04.10.2010р. (а.с.89), відповідно до якої ПП «АНДРІС» передало, а представник ПП «Талліесін» ОСОБА_4 прийняв шкірсировину у кількості 20574кг вартістю 290093,40грн., крім того ПДВ 58018,68грн., на загальну суму 348112,08грн., про що також свідчить довіреність №24 від 04.10.2010р.. За цим постачанням ПП «Андріс» було виписано податкову накладну №17 від 04.10.2010р. на суму, яка відповідає накладній №8 від 04.10.2010р.

Шкірсировина вагою 4030кг, отримана від ПП ««Пан Буд» за накладною №742 від 02.12.2010р. вартістю 73950,50грн. без ПДВ, та вагою 4190кг, отримана за накладною №РН-755 від 06.12.2010р. вартістю 76886,50грн. без ПДВ, реалізовані ПП «Талліесін» у складі партії вагою 19002кг за накладною №9 від 10.12.2010р. (додаток №80), відповідно до якої ПП «АНДРІС» передало, а представник ПП «Талліесін» ОСОБА_4 прийняв шкірсировину у кількості 19002кг вартістю 304032,00грн., крім того ПДВ 60806,40грн., на загальну суму 364838,40грн.; про що також свідчить довіреність №45 від 10.12.2010р. (а.с.92). За цим постачанням ПП «Андріс» було виписано податкову накладну №19 від 10.12.2010р. (а.с.91) на суму, яка відповідає накладній №9 від 10.12.2010р.(а.с.89).

Даними складського обліку з Картки рахунку 281 "Товари на складі" за жовтень та грудень 2010 року підтверджується реалізація партій товару в зазначеній у перелічених документах кількості, та фактичне визнання вартості придбаних у ПП «ПАН БУД» товарів у складі собівартості реалізованих товарів, що в бухгалтерському обліку відображено за дебетом субрахунку 902 в кореспонденції з кредитом рахунку 281 «Товари».

Перевезення шкірсировини здійснювалося за складеними товарно-транспортними накладними (ТТН) №8 від 04.10.2010р. та №9 від 10.12.2010р. (а.с.90) з додаванням видаткових та податкових накладних та іншими документами, передбаченими умовами договору. На підтвердження залучення транспортного засобу для транспортування шкірсировини за місцем призначення надається копія договору транспортно-експедиторських послуг №10 від 01.10.2009 р. з СПД-ФЛ ОСОБА_5 (а.с.93), актів виконаних робіт №УСО-05.10 від 05.10.2010р. та №УСО-11.12 від 11.12.2010р. платіжних доручень ПП №0000199 від 06.10.2010р. і ПП № 0000245 від15.12.2010р. про перерахунок коштів за отримані послуги.

Таким чином судом встановлено, що товар, отриманий від ПП "«Пан Буд " у жовтні та грудні 2010 р. було реалізовано ПП "Таллієсін", тобто матеріалами справи підтверджена подальша реалізація товару.

Також суд зазначає, що по справі була призначена судова економічна експертиза, у висновках якої №185/13 від 23 вересня 2013 року встановлено, що:

1.Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, за актом перевірки від 24.04.2013 року № 2408/22.1/22258064, щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 872,00 грн. у тому числі по періодам: за три квартали 2010 року у сумі 25000,00 грн.; за 2010 рік у сумі 67872,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Андріс».

2.Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, за актом перевірки від 24.04.2013 року № 2408/22.1/22258064, щодо порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 24131,00 грн. у тому числі по періодам: вересень 2010 року - 2000,00грн; жовтень 2010 року у сумі 22131,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Андріс» (а.с.117-123).

Оцінюючи висновки ДПІ щодо нікчемності здійснених операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договорів позивачем з TOB «Бренд Строй» (код за ЄДРПОУ 36165567) та ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614).

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.9 Конституції України від 28 червня 1996 року чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, Верховна Рада України постановила Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати.

Таким чином, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, Протоколом № 14 від 13 травня 2004 року) є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), а тому згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Також суд наголошує, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом встановлено, що «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали ідентифікаційні номери: «Бренд Строй» (код за ЄДРПОУ 36165567) та ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614).

Отже, суд зауважує, що за таких обставин Приватне підприємство "Андріс" не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, за його взаємовідношення з іншими контрагентами та за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги Приватне підприємство "Андріс" підлягають задоволенню.

Згідно з ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003562201 від 08.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 84840,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003552201 від 08.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30164,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Андріс" (м. Сімферополь, віл. Київська, 62Б, оф.1, р/р 26007017100415, МФО 300658 Банк АТ «Піреус Банк МКБ КРД») судовий збір у розмірі 3150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 04 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.