Ухвала

від 12.02.2014 по справі 801/5236/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5236/13-а

12.02.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 26.11.13 у справі № 801/5236/13-а

за позовом Приватного підприємства "Андріс" (вул. Київська, 62Б, оф.1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Андріс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0003562201 від 08.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 84840,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0003552201 від 08.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30164,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Андріс" (м. Сімферополь, віл. Київська, 62Б, оф.1, р/р 26007017100415, МФО 300658 Банк АТ "Піреус Банк МКБ КРД") судовий збір у розмірі 3150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 04 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Андріс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2012р.р. по взаємовідносинам з переліком підприємств з яких позивач мав відносини лише з двома: TOB "Бренд Строй" (код за ЄДРПОУ 36165567) та ПП "Пан Буд" (код за ЄДРПОУ 37081614).

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем складений акт № 2408/22.1/22258064 від 24.04.2013 р. (а.с.20-29), яким зафіксовані порушення позивачем:

- пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 872, 00 грн. у тому числі по періодам: за три квартали 2010 року у сумі 2 500,00 грн; за 2010 рік у сумі 67 872,00 грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, ц.п.7.4,5, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 131,00 грн., у тому числі по періодам: вересень 2010 року - 2 000,00 грн.; жовтень 2010 року 22131,00 грн.

Вищезазначених висновків відповідач дійшов на підставі того, що відносно контрагентів позивача - TOB "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тому операції купівлі - продажу з зазначеними контрагентами відповідач визнає нікчемними та такими, що спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На думку відповідача, не встановлено факту реального здійснення господарських операцій, на підставі чого, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За результатами акту перевірки № 2408/22.1/22258064 від 24.04.2013 року ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0003562201, якім збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 67872,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16968,00 грн., а також №0003552201, якім збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24131,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 6033 грн. (а.с.30).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, судова колегія зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснює господарську діяльність та спеціалізується на роздрібній торгівлі в неспеціалізованих магазинах з переважанням продовольчого асортименту; інших видах оптової торгівлі; діяльності адвокатських об'єднань і індивідуальна адвокатська діяльність, діяльності у сфері права; неспеціалізованій оптовій торгівлі; діяльності у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультуванні з питань оподаткування та консультуванні з питань комерційної діяльності й керування.

Між ПП "Андріс" та TOB "Бренд Строй" укладений договір №652 від 01.09.2010 р. (а.с.39-40).

На замовлення ПП "Андріс" TOB "Бренд Строй" було виконано розрахунок штрафних санкцій (3% річних, пеня та індекс інфляції) за невиконання грошових зобов'язань, передбачених умовами договору між ВАТ "Радгосп "Весна" та TOB "ВВВ Скеля".

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем були надані наступні документи:

- Акт виконаних робіт №ОУ-0001571 від 17.09.2010р.,

- рахунок-фактура №1209 від 15.09.2010р.

- податкова накладна№1571 від 17.09.2010р на суму 11997,60 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім грн. 60 коп.), в тому числі ПДВ 1999,60грн. (а.с.45-47).

Як передбачено п.5.2 договору №652 від 01.09.2010р., оплата за надання послуг проводиться шляхом безготівкового розрахунку або готівкою впродовж 14 календарних днів. Вартість наданих юридичних послуг 11997,60 грн. була сплачена ПП "Андріс" готівкою в повному обсязі, про що свідчать такі розрахункові документи:

- квитанція до прибуткового касового ордеру №1347 від 14.10.2010р. та фіскальний чек №222, які додані до авансового звіту №АО-0000031;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №1360 від 15.10.2010 р. та фіскальний чек № 219 (авансовий звіт №АО-0000032).

Повне виконання зобов'язань між ПП "Андріс" та TOB "Бренд Строй" підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2010 р. (а.с.50).

Вартість наданих TOB "Бренд Строй" послуг відображено в бухгалтерському обліку ПП "АНДРІС" в Картці рахунку 631 за вересень 2010 року наступним чином: в сумі без ПДВ 9998,00грн. - у складі витрат за дебетом рахунку 93 в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63; ПДВ 1999,60грн. - за дебетом субрахунку 6415 рахунку 64 "Розрахунки з бюджетом" в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63.

Розрахунки з TOB "Бренд Строй" відображено за дебетом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63 в кореспонденції з кредитом субрахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37, що підтверджено копіями авансових звітів №АО-0000031 від 14.10.2010р.

В податковому обліку вартість наданих TOB "Бренд Строй" послуг в сумі без ПДВ 9998,00 грн. відображено у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року та наростаючим підсумком в декларації за 2010 рік.

Податкова накладна TOB "Бренд Строй" №1571 відображена ПП "Андріс" у Реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 року (додаток №27). Сума ПДВ 1999,60 грн., нарахована та сплачена ПП "Андріс" у складі договірної вартості наданих TOB "Бренд Строй" послуг, відображена в Додатку №5 до Декларації з ПДВ за вересень 2010 року.

Розрахунок штрафних санкцій (3% річних, пеня та індекс інфляції), згідно з замовленням, ПП "Андріс" було використано у справі № 5002-24/4034-2010 яка розглядалась Господарським судом АРК. та у якої правове забезпечення здійснювала ПП "Андріс". Також судом досліджена копія договору №7 від 01.07.2010 р. ПП "Андріс" з ВАТ "Радгосп "Весна" (додаток № 11), копія актів здачі - прийняття робіт ((№№ ОУ 0000011 от 26.08.10, № ОУ 0000012 от 30.09.10, № ОУ 0000001 от 02.02.11, № ОУ 0000002 от 28.02.11) та копія виписок з банку, що свідчать про перерахунок коштів на рахунок ПП "Андріс" від ВАТ "Радгосп" за надання юридичних послуг, а за фактом надання послуг за договором №7 від 01.07.2010р. ПП "Андріс" було виставлено на адресу ВАТ "Радгосп "Весна" рахунки-фактури що наведені в додатку №12: №СФ-0000008 від 11.08.2010р. на суму 20000,00грн., №СФ-0000009 від 08.09.2010р. на суму 25000,00грн., №СФ-0000002 від 02.02.2011р. на суму 11533,72грн., №СФ-0000003 від 15.02.2011р. на суму 12800,00грн., що загалом становить 69333,72грн.

Фактичне отримання грошових коштів в сумі 69333,72грн. від ВАТ "Радгосп "Весна" за надання цих послуг підтверджується виписками про операції на поточному рахунку ПП "Андріс" за дати отримання коштів, в яких зазначено призначення отриманого платежу з посиланням на номери рахунків-фактур (копії - в додатку №12), а саме:

18.08.2010р. за рахунком-фактурою №СФ-0000008 від 11.08.2010р. отримано 2000,00грн., а 18000,00грн. отримано 20.08.2010р.;

17.09.2010р. за рахунком-фактурою №СФ-0000009 від 08.09.2010р. отримано 25000,00грн.;

04.02.2011р. за рахунком-фактурою №СФ-0000002 від 02.02.2011р. отримано 11533,72грн.;

17.02.2011р. за рахунком-фактурою №СФ-0000003 від 15.02.2011р. отримано 12800,00грн.

Судом встановлено, що фактичне виконання послуг підтверджено складеними між ПП "Андріс" та ВАТ "Радгосп "Весна" актами здачі - прийняття робіт №ОУ-0000011 від 26.08.10р., №ОУ- 0000012 від 30.09.10р., №ОУ-0000001 від 02.02.11р., №ОУ-0000002 від 15.02.11р.

Також, між ПП "Андріс" та ПП "Пан Буд" був укладений договір № 57 від 01.09.2010р. (а.с.57).

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи бухгалтерського та податкового обліку:

- накладні: №481 від 01.10.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 3560кг вартістю 53756,00грн., крім того ПДВ 10751,20грн., на загальну суму 64507,20грн. (а.с.62); №485 від 04.10.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 3768кг вартістю 56896,80грн., крім того ПДВ 11379,36грн., на загальну суму 68276,16грн. (а.с.65); №742 від 02.12.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 4030кг вартістю 73950,50грн., крім того ПДВ 14790,10грн., на загальну суму 88740,60грн. (а.с.78); №РН-755 від 06.12.2010р., відповідно до якої отримано шкірсировину вагою 4190кг вартістю 76886,50грн., крім того ПДВ 15377,30грн., на загальну суму 92263,80грн. (а.с.81);

- податкові накладні: №481 від 01.10.2010р., №485 від 04.10.2010р., №742 від 02.12.2010р., №РН-755 від 06.12.2010р., в яких номенклатура, обсяг та вартість постачання відповідають даним накладних (а.с.62, 66, 79, 82).

Отриманий від ПП "Пан Буд" товар зберігався на складі ПП "Андріс" в с. Урожайне Сімферопольського району, квартал Молодіжний 5а (договори оренди складського приміщення від 26.11.2009р. та від 25.11.2010р. (додатки №43, 44). Вартість отриманих від ПП "Пан Буд" товарів оприбутковано та відображено в бухгалтерському обліку ПП "Андріс" наступним чином: в сумі без ПДВ - у складі товарів за дебетом рахунку 281 в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63; суму ПДВ - за дебетом субрахунку 6415 рахунку 64 "Розрахунки з бюджетом" в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63. Це підтверджено відповідними записами в Картках рахунку 631 за жовтень та грудень 2010 року. Підтвердженням складського обліку є Картки рахунку 281 "Товари на складі" за жовтень та грудень 2010 року.

На вартість поставленого товару ПП ""Пан Буд" були виписані рахунки - фактури: № 419 від 01.10.2010р., №423 від 04.10.2010р., №642 від 02.12.2010р. та №646 від 06.12.2010р. (а.с.64, 80, 83).

ПП "Андріс" розрахувалося з ПП ""Пан Буд" шляхом перерахунку грошей через установу банку платіжними дорученнями: №202 від 12.10.2010р. перераховано 64507,20грн., №203 від 12.10.2010р. перераховано 68276,16грн., №247 від 16.12.2010р. перераховано 88740,60грн. та №248 від 16.12.2010р. перераховано 92263,80грн..

Заборгованість за отриманий товар відсутня, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами 31.12.2010р.. Розрахунки з ПП "Пан Буд" відображено за дебетом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63 в кореспонденції з кредитом в кореспонденції з кредитом г-~5г2-\унку 311 "Поточний рахунок в національній валюті" рахунку 31, що відображено в Картках рахунку 631 за жовтень та грудень 2010 року.

Розрахунки з ПП "Пан Буд" відображено за дебетом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63 в кореспонденції з кредитом субрахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37, що відображено в оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 за жовтень та грудень 2010 року.

В податковому обліку вартість придбаних у ПП ""Пан Буд" товарів в сумі без ПДВ 261489,80грн. відображено у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Отримані від ПП "Пан Буд" податкові накладні №481 від 01.10.2010р., №485 від 04.10.2010р., №742 від 02.12.2010р., №РН-755 від 06.12.2010р. своєчасно відображені ПП "Андріс" в Реєстрі отриманих податкових накладних. Загальна сума ПДВ за жовтень 2010 р. нарахована (сплачена) ПП "Андріс" у складі договірної вартості отриманих від ПП "Пан Буд", товарів, відображена в Додатку 5 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а за грудень 2010 р.- у Декларації за грудень 2010 р..

Отриманий від ПП ""Пан Буд" товар було використано у господарській діяльності ПП "Андріс" шляхом його подальшого продажу ПП "Талліесін" (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Леніна, 76, Шкірзавод "Велес") за договором №10/10 від 10.08.2010р. (а.с.85).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 365881, ПП "Талліесін" зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві Державною адміністрацією 30.11.1999 р. (зміна свідоцтва про державну реєстрацію 16.08.2010р.) (а.с.86). Взяття на облік платника на додану вартість підтверджується свідоцтвом НБ № 223273 від 06.06.2003 р. (а.с.88). До матеріалів справи також додана Довідка з головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №351554 від 17.08.2010 р. (а.с.87).

Шкірсировина вагою 3560кг отримана від ПП ""Пан Буд" за накладною №481 від 01.10.2010р. вартістю 53756,00грн. без ПДВ, та вагою 3768кг за накладною №485 від 04.10.2010р. вартістю 56896,80грн. без ПДВ реалізовані ПП "Талліесін" у складі партії вагою 20574кг за накладною №8 від 04.10.2010р. (а.с.89), відповідно до якої ПП "АНДРІС" передало, а представник ПП "Талліесін" Калюжний Г.В. прийняв шкірсировину у кількості 20574кг вартістю 290093,40грн., крім того ПДВ 58018,68грн., на загальну суму 348112,08грн., про що також свідчить довіреність №24 від 04.10.2010р.. За цим постачанням ПП "Андріс" було виписано податкову накладну №17 від 04.10.2010р. на суму, яка відповідає накладній №8 від 04.10.2010р.

Шкірсировина вагою 4030кг, отримана від ПП ""Пан Буд" за накладною №742 від 02.12.2010р. вартістю 73950,50грн. без ПДВ, та вагою 4190кг, отримана за накладною №РН-755 від 06.12.2010р. вартістю 76886,50грн. без ПДВ, реалізовані ПП "Талліесін" у складі партії вагою 19002кг за накладною №9 від 10.12.2010р. (додаток №80), відповідно до якої ПП "АНДРІС" передало, а представник ПП "Талліесін" Калюжний Г.В. прийняв шкірсировину у кількості 19002кг вартістю 304032,00грн., крім того ПДВ 60806,40грн., на загальну суму 364838,40грн.; про що також свідчить довіреність №45 від 10.12.2010р. (а.с.92). За цим постачанням ПП "Андріс" було виписано податкову накладну №19 від 10.12.2010р. (а.с.91) на суму, яка відповідає накладній №9 від 10.12.2010р.(а.с.89).

Даними складського обліку з Картки рахунку 281 "Товари на складі" за жовтень та грудень 2010 року підтверджується реалізація партій товару в зазначеній у перелічених документах кількості, та фактичне визнання вартості придбаних у ПП "ПАН БУД" товарів у складі собівартості реалізованих товарів, що в бухгалтерському обліку відображено за дебетом субрахунку 902 в кореспонденції з кредитом рахунку 281 "Товари".

Перевезення шкірсировини здійснювалося за складеними товарно-транспортними накладними (ТТН) №8 від 04.10.2010р. та №9 від 10.12.2010р. (а.с.90) з додаванням видаткових та податкових накладних та іншими документами, передбаченими умовами договору. На підтвердження залучення транспортного засобу для транспортування шкірсировини за місцем призначення надається копія договору транспортно-експедиторських послуг №10 від 01.10.2009 р. з СПД-ФЛ ОСОБА_5 (а.с.93), актів виконаних робіт №УСО-05.10 від 05.10.2010р. та №УСО-11.12 від 11.12.2010р. платіжних доручень ПП №0000199 від 06.10.2010р. і ПП № 0000245 від15.12.2010р. про перерахунок коштів за отримані послуги.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому, вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Розділом ІІІ Податкового Кодексу України визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, який набрав чинності з 01.04.2011.

Також, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період з 2009 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)

- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої

Відповідно до норм п.14.1.181 ст.14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач при проведені господарських операцій із контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

По справі була призначена судово-економічна експертиза, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, згідно з висновком судово-економічної експертизи №185/13 від 23 вересня 2013 року встановлено, що:

- висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, за актом перевірки від 24.04.2013 року № 2408/22.1/22258064, щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 872,00 грн. у тому числі по періодам: за три квартали 2010 року у сумі 25000,00 грн.; за 2010 рік у сумі 67872,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Андріс".

- висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, за актом перевірки від 24.04.2013 року № 2408/22.1/22258064, щодо порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 24131,00 грн. у тому числі по періодам: вересень 2010 року - 2000,00грн; жовтень 2010 року у сумі 22131,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Андріс" (а.с.117-123).

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочину на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.13 у справі № 801/5236/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва