Постанова

від 07.11.2013 по справі 813/4842/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року 11 год. 45 хв. м. Львів № 813/4842/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовоммалого приватного підприємства «Барви», представник - Катаєв О.В. доДержавної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Задорожний І.В. провизнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 № 0000292200 та № 0000282200 та податкової вимоги від 22.05.2013 № 57-19, ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Барви» (далі - МПП «Барви», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ в Жовківському р-ні, відповідач), в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі від 22.03.2013 № 0000292200 та № 0000282200 та податкову вимогу від 22.05.2013 № 57-19.

В обґрунтування позову покликається на те, що в ході позапланової невиїзної документальної перевірки МПП «Барви» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «СВ-Кароліна» за серпень 2011 року відповідачу були надані первинні документи, які повністю підтверджують здійснення господарської операції із ТзОВ «СВ-Кароліна». Вважає, що ДПІ у Жовківському р-ні безпідставно зроблено висновки про штучне завищення валових витрат позивачем, використовуючи низку посередників для значного підвищення ціни товару, маючи на меті ухилення від сплати податків. Вказує, що ціни на нафтопродукти у Львівській області у цей період були значно вищі ніж ціни запропоновані ТзОВ «СВ-Кароліна». Таким чином, у податкового органу відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких посилається на акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 27.09.2012 № 3981/22-4/36983732 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «СВ-Кароліна» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-вересень та листопад 2011 року», в якому встановлені порушення ведення податкового обліку, відсутність у ТзОВ «СВ-Кароліна» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначає, що невиїзною документальною перевіркою ТзОВ «СВ-Кароліна» не підтверджено реальність проведеної операції, яка має характер безтоварної операції, що не надає права МПП «Барви» для відображення даних сум у податковому обліку та віднесенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 3 квартал 2011 року 250800,00 грн - вартості товару (нафтопродуктів), який, згідно наданих до перевірки документів, придбаний в ТзОВ «СВ-Кароліна» та складу податкового кредиту 50160,00 грн податку на додану вартість з вартості зазначеного товару. Вказує, що зафіксовані в акті перевірки порушення спричинили заниження МПП «Барви» податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року на 57684,00 грн, заниження податку на додану вартість за серпень, жовтень 2011 року на загальну суму 50160,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що МПП «Барви» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код 208080582 та перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському р-ні з 01.06.1993 № 319.

На підставі наказу від 22.02.2013 № 88 ДПІ у Жовківському р-ні проведено позапланову невиїзну документальну перевірку МПП «Барви» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «СВ-Кароліна» серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.03.2013 № 256/22-00/20808052.

Актом перевірки встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 57684,00 грн, у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 57684,00 грн по придбанню нафтопродуктів від ТзОВ «СВ-Кароліна»;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 50160 грн, у тому числі за серпень 2011 року в сумі 43795,00 грн, за жовтень 2011 року в сумі 6365,00 грн.

З Акта перевірки вбачається, що порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках про нереальність господарської операції поставки нафтопродуктів між МПП «Барви» та ТзОВ «СВ-Кароліна».

Зазначений висновок зроблено на підставі аналізу даних акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.09.2012 № 3981/22-4/36983732 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «СВ-Кароліна» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-вересень та листопад 2011 року», яким встановлено порушення ведення податкового обліку, відсутність у ТзОВ «СВ-Кароліна» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Жовківському р-ні винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000292200, яким збільшено суму грошового зобов'язання МПП «Барви» з податку на додану вартість на 75240,00 грн, з яких 50160,00 грн зобов'язання за основним платежем, 25080,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000282200, яким збільшено суму грошового зобов'язання МПП «Барви» з податку на прибуток на 57684,00 грн, з яких 57684,00 грн зобов'язання за основним платежем, 0,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із рішеннями податкового органу позивач скористався правом адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової служби у Львівській області від 18.04.2013 № 6815/10/10-2005/473 за результатами розгляду первинної скарги таку залишено без задоволення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2013 № 3043/6/99-99-1001-15 за результатами розгляду повторної скарги - рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

ДПІ у Жовківському р-ні надіслало МПП «Барви» податкову вимогу форми «Ю» від 22.05.2013 року № 57-19.

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як передбачено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Суд вважає, що позивачем дотримано норми вищенаведених норм Податкового кодексу України, покликання на їх порушення є безпідставним з огляду на наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції поставки нафтопродуктів позивачем надано засвідчені копії первинних документів:

- договору поставки нафтопродуктів № 8-109К, укладеного 22.08.2013 між МПП «Барви» (Покупець) та ТзОВ «СВ-Кароліна» (Продавець);

- видаткової накладної від 22.08.2011 № РН-0000138;

- податкової накладної від 22.08.2011 № 28;

- змінного звіту від 25.08.2011 № 237;

- денного звіту від 25.08.2011 № 1416;

- рахунку-фактури від 22.08.2011 № СФ-0000150;

- платіжного доручення від 23.08.2011 № 7202748;

- картку рахунку 631- контрагенти ТзОВ «СВ-Кароліна» за серпень 2011 року;

- товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 22.08.2011 № ПАС 117;

- сертифікат відповідності UA1.039.0129376-10 на «Бензин автомобільний А-95»;

- паспорт № 381 /1 на «Бензин автомобільний А-95» (дата виготовлення - 12.03.2011);

- сертифікат відповідності UA1.035.0037276-11 на «Бензин автомобільний високооктановий Energy-92-Євро виду II з присадками компанії BASF»;

- паспорт № 36 на «Бензин автомобільний високооктановий Energy-92-Євро виду II з присадками компанії BASF» (дата виготовлення - 02.08.2011);

- сертифікат відповідності UA1.007.0018412-10 на «Бензин автомобільний марки А-76»;

- паспорт № 93 на «Бензин автомобільний А-76» (дата виготовлення - 04.04.2011).

Дослідивши надані первинні документи суд приходить до висновку, що відсутні будь-які підстави вважати господарську операцію, що мала місце між МПП «Барви» та ТзОВ «СВ-Кароліна» безтоварною.

Оцінюючи посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва, яким встановлено порушення податкового законодавства ТзОВ «СВ-Кароліна», суд вважає, що такий акт не може слугувати доказом безтоварності господарської операції.

Суд звертає увагу, що в разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№ 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Тим більше, не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства підприємствами, що є постачальниками ТзОВ «СВ-Кароліна».

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарської операції поставки нафтопродуктів між МПП «Барви» та ТзОВ «СВ-Кароліна» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Зважаючи на те, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували безтоварність господарської операції, що мала місце між МПП «Барви» та ТзОВ «СВ-Кароліна», суд вважає, що органом державної податкової служби не доведено фактичного не здійснення згаданої господарської операції, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, натомість, позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України.

Тому, з урахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 № 0000292200 та № 0000282200 підлягають до задоволення.

Що стосується скасування податкової вимоги від 22.05.2013 № 57-19, то з огляду на визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень така підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 0000282200.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 0000292200.

3. Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 22.05.2013 форми «Ю» № 57-19.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства «Барви» (ЄДРПОУ 20808052, вул. Грушевського, 25, м. Рава-Руська, Жовківського району Львівської облаті) 2083 (дві тисячі вісімдесят три) гривні 55 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 12.11.2013 року.

Суддя Кедик М.В.