Постанова

від 11.12.2013 по справі 813/8063/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року № 813/8063/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лунь З.І.

за участю секретаря

судового засідання Леніва А.Р.

представників сторін:

від позивача: Криштоф О.О., Січеславський І.А.

від відповідача: Міклюш Т.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемі " до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемі» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2013 року №0000752210 та №0000762210.

Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової невиїзної перевірки про нікчемність фінансово-господарських операцій є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання продукції, надання послуг Товариству в його контрагентів ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Мадлен ЛТД», ТОВ «Сістем Зерно Маркет».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, зазначили, що відповідачем не представлено доказів вини позивача чи контрагентів щодо вчинення нікчемного правочину, доказів відсутності належного податкового статусу. Окрім того, зазначили, що в підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами свідчать належним чином оформлені первинні документи щодо господарських операцій, в яких позивач є покупцем та продавцем. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченні проти позову.від 19.11.2013 року (Т.2, а.с.221-224). Вважає, що наявність оформлених податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій та без використання у межах господарської діяльності платника податків робіт (послуг), не може бути підставою для включення визначенних у таких накладних сум податку на додану вартість по податковому кредиту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія електромагнітних інновацій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.09.2013 року №229/22-10/36026840 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення від 08.10.2013 року №0000752210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 272777,50 грн., у тому числі основний платіж 218222,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 54555,50 грн. та податкове повідомлення- рішення податкове повідомлення - рішення від 08.10.2013 року №0000762210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 51579,50 грн., у тому числі основний платіж 34386,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 17193,00 грн.

Як убачається з висновків акта перевірки ТзОВ «Лемі» порушило пп.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.1, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 218222,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 152250, грн., за 4 квартал 2012 року на суму 65972,00 грн.; пп.14.1.181 п. 14.1, ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 34386,00 грн., в т.ч. за грудень 2012 року на суму 34386,0 грн.

Висновки Акта перевірки обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Мадлен ЛТД», ТОВ «Сістем Зерно Маркет», які відображені в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості щодо фактичного здійснення господарських операцій.

При прийнятті постанови суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ПК підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупцем товарів/послуг є видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна.

Відповідно до п. 201.7. ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.4. ПК податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.6. ПК податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 1 підпункту 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на висновок органу податкової служби про порушення ТзОВ «Лемі» податкового законодавства України вплинули господарські операції ТзОВ «Лемі» з контрагентами продавцями товарів та послуг: ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Мадлен ЛТД», ТОВ «Сістем Зерно Маркет».

Судом встановлено, що ТзОВ «Лемі» займається виробництвом приладів для геофізичних досліджень, які відносяться до засобів вимірювальної техніки.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» суд зазначає наступне.

Підставою для виникнення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» стали договір про надання послуг №5071 від 05.07.2012 року з додатками, згідно з п.1.1 якого виконавець - ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» зобов'язується за завданням замовника - ТзОВ «Лемі» протягом строку, зазначеного у договорі надавати за плату відповідні послуги: виконати монтаж блоків наступних приладів: LEMI 025 - 3 шт., LEMI 036 - 1 шт., LEMI 204 - 1 шт., LEMI 417 М - 23 шт., а замовник зобов'язується оплатити надані послуги; договір про надання послуг №5092 від 18.09.2012 року з додатками, згідно з п.1.1 якого виконавець - ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» зобов'язується за завданням замовника - ТзОВ «Лемі» протягом строку, зазначеного у договорі, надавати за плату відповідні послуги: виконати монтаж блоків до приладів LEMI різних конфігурацій, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, подорожні листи автомобіля (Т.1, а.с.64-113), накази про відрядження ОСОБА_5, який є водієм службового автомобіля позивача, витяг із журналу реєстрації довіреностей, довіреність №13, видану ОСОБА_5 на передачу та отримання посилок та блоків для ТзОВ «Лемі» на фірмі ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», документи, що підтверджують право власності позивача на службовий автомобіль та докази щодо його державної реєстрації в органах ДАІ (Т.3.,а.с.5-15), акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» (Т.1, а.с.114).

В ході проведення перевірки відповідачем було взято до уваги Акт від 24.05.2013 року №1796/22-10/37569727 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість зустрічної звірки ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами з 01.01.2012 р. по 30.04.2013 року, якою встановлено неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт.

Як свідчить зазначений вище Акт перевірки, висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо діяльності ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» було зроблено у з'язку із відсутність ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» за місцезнаходженням.

Відповідно до п.п.1-2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва не зіставлялися дані первинних бухгалтерських та інших документів щодо діяльності ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів.

Відтак, покликання відповідача на Акт від 24.05.2013 року №1796/22-10/37569727 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість зустрічної звірки ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами з 01.01.2012 р. по 30.04.2013 року суд до уваги не бере.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс» суд зазначає наступне.

Підставою для виникнення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс» стали договір поставки №02007 від 01.02.2011 року та договір поставки №02007/11 від 28.09.2011 року, згідно з п.1.1 якого постачальник - ТзОВ «ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс»» зобов'язується постачати покупцю - ТзОВ «Лемі» електронні компоненти та пристрої, а покупець зобов'язується оплатити надані послуги.

У підтвердження реальності господарських операцій між зазначеними контрагентами судом досліджено долучені до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, вантажні декларації ПП «Нічний експрес» (Т.1, а.с.168-162).

Відповідно до п.2.3 Договору №02007 від 01.02.2011 року та п.2.3 №02007/11 від 28.09.2011 року відвантаження продукції проводиться само вивозом зі складу в м. Києві або за згодою сторін постачальник здійснює доставку продукції на адресу покупця.

Як свідчить встановлене Актом перевірки, перевіряючими не досліджувалися питання правосуб'єктності ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс». Водночас, представником відповідача не представлено суду доказів, на підставі яких органом податкової служби зроблено висновок про відсутність необхідних умов у ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс» для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс» мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» відбувалися на підставі усного договору поставки.

У підтвердження реальності господарських операцій між зазначеними контрагентами судом досліджено долучені до матеріалів справи видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення, вантажну декларацію ПП «Нічний експрес».

Як свідчить встановлене Актом перевірки, перевіряючи не досліджувалися питання правосуб'єктності ТзОВ «Сістем Зерно Маркет». Водночас, представником відповідача не представлено суду доказів, на підставі яких органом податкової служби зроблено висновок про відсутність необхідних умов у ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Гранд Технолоджіс» відбувалися на підставі Договору №1/150512 від 15.05.2012 року.

Виконання даного договору підтверджується видаткову накладні, податкові накладні, платіжні доручення, вантажні декларацію ПП «Нічний експрес», акти - реєстри наданих послуг, реєстр товарно-транспортних декларацій по взаємовідносинах з ТзОВ «Лемі» за 2011 рік.

Представник відповідача в обґрунтування заперечення покликається на Акт від 16.04.2013 року №1649/22.3-17/33885934 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гранд Технолоджіс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Елеком Сіті» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року»

Суд зазначений акт перевірки не бере до уваги, оскільки вставнолене цим актом перевірки стосується господарських операцій ТОВ «Гранд Технолоджіс» з ТОВ «Елеком Сіті», водночас між позивачем та з ТОВ «Елеком Сіті» жодних операцій не відбувалося.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Мадлен» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що господарських операцій між ТзОВ «Лемі» та підприємством з назвою: ТзОВ «Мадлен» не існувало. Водночас, ідентифікаційний код -35628146 має підприємство ТзОВ «Євромобайл Україна», з яким позивач здійснював господарські операції по придбанню у цього підприємства модуля ЕВ -500L, що підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, вантажною декларацію ПП «Нічний експрес» (Т.1 а.с.199-203).

Представник відповідача в обґрунтування заперечення покликається на Акт від 02.04.2013 року №695/225/35628146 «Про неможливість проведення зустрічної звірки «ТОВ Малден» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «АТМ» та з ТОВ «МАТАДОР» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

Суд зазначений акт не бере до уваги, оскільки встановлене цим актом перевірки стосується господарських операцій ТОВ «ТОВ Малден» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «АТМ» та з ТОВ «МАТАДОР», водночас між позивачем та ПП «АТМ» та з ТОВ «МАТАДОР» жодних операцій не відбувалося.

Судом встановлено, що зазначені вище первинні документи відповідають передбаченим п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року.

Суд також зазначає, що реальність перевезень вантажів для позивача від його контрагентів ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Мадлен ЛТД», ТОВ «Сістем Зерно Маркет» додатково підтверджується Договором №365 від 06.03.2012 року, укладеного між ТзОВ «Лемі» та ПП «Нічний експрес» (Т.2, а.с.96).

Судом також встановлено, що всі зазначені вище контрагенти позивача станом на день розгляду справи є зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи (Т.2 а.с.180-210).

Представником відповідача не доведено протилежного щодо відсутності реєстрації зазначених юридичних осіб як платників податку на додану вартість на момент здійснення ними господарських операцій з позивачем.

Крім зазначеного вище, використання придбаних у ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Євромобайл Україна», ТОВ «Сістем Зерно Маркет» товарів та послуг підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами: контрактами, укладеними між позивачем як продавцем та підприємствами-нерезидентами та доказами, що підтверджують виконання цих контрактів (Т.2, а.с.99-179).

Таким чином, у позивача внаслідок господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТОВ «Євромобайл Україна», ТОВ «Сістем Зерно Маркет» відбувся рух активів; під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платниками ПДВ); результати господарських операцій безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача використані/продовжують використовуватися у його господарській діяльності.

Суд також додатково зазначає, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з с.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Представлені позивачем суду документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, оскаржувані податкові повідомлення-рішенння є незаконними і підлягають скасуванню, відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то такі відповідно до вимог ст.94 КАС України, належить присудити на користь позивача в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 08.10.2013 року №0000752210 та №0000762210.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемі" (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Наукова, 5а/301, ідентифікаційний код 36026840) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 16.12.2013 року

Суддя Лунь З.І.