Ухвала

від 24.02.2014 по справі 813/8063/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 876/356/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Шинкар Т.І.,

суддів: Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання: Ливак М.М.,

за участю сторін Січеславського І.Я., Криштоф О.О., Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемі» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000762210 та №0000752210 від 08 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

25.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемі» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів в Львівській області (далі-ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000762210 та №0000752210 від 08 жовтня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів в Львівській області №0000762210 та №0000752210 від 08 жовтня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до скасування. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» мають ознаки нікчемності, оскільки згідно акта Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24.05.2013р. №1796/22.10/3756727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» встановлено, що підприємство не могло здійснювати господарську діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Щодо відносин Товариства з ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТзОВ «Гранд Технолоджіс», ТзОВ «Мадлен ЛТД», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» зазначив, що такі також мають ознаки нікчемності, оскільки до перевірки не подано товарно-супровідних документів, а подані документи не дають можливості встановити їх реальність. Вважають, що відносини позивача з цими підприємствами спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили, з підстав викладених у запереченнях, та вважали рішення суду законним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, заперечення позивача щодо апеляційної скарги, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемі» зареєстроване як господарюючий суб'єкт 03.07.2008р., перебуває на податковому обліку з 04.07.2008р. за №12368 та є платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. року по 31.12.2012р., яким встановлено порушення пп.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.1, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі-ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 218 222,00грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 152 250,00грн., за 4 квартал 2012 року на суму 65 972,00 грн. та порушення пп.14.1.181 п.14.1, ст.14, п. 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за грудень 2012 року на загальну суму 34 386,00 грн., про що викладено в акті перевірки від 16.09.2013р. №229/22-10/36026840.

На підставі Акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013р. №0000752210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 272 777,50 грн., з яких 218 222,00 грн. основний платіж та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 54 555,50 грн. та податкове повідомлення- рішення від 08.10.2013р. №0000762210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 51 579,50 грн., з яких 34 386,00 грн. основний платіж та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 17 193,00 грн.

ДПІ в Акті перевірки прийшла до перконання, що господарські операції позивача з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТзОВ «Гранд Технолоджіс», ТзОВ «Мадлен ЛТД», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет», які відображені в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості щодо їх фактичного здійснення .

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупцем товарів/послуг є видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна.

Відповідно до ст.138 ПК України витрати, що які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, товарно супровідними документами, актими виконаних робіт та іншими письмовими документами.

Судом першої інстанції встановлено, основним видом діяльності Товариства є виробництво приладів для геофізичних досліджень, які відносяться до засобів вимірювальної техніки.

На реалізацію господарської діяльності Товариством (Замовник) укладено з ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» (Виконавець) Договір про надання послуг №5071 від 05.07.2012р. з додатками, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги щодо виконати монтаж блоків наступних приладів: LEMI 025 - 3 шт., LEMI 036 - 1 шт., LEMI 204 - 1 шт., LEMI 417 М - 23 шт., а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Згідно іншого Договору про надання послуг №5092 від 18.09.2012р. з Додатками, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати за плату послуги на виконання монтажу блоків до приладів LEMI різних конфігурацій, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариством надано податкові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, подорожні листи автомобіля, накази про відрядження водія Товариства на службовому автомобілі, витяг із журналу реєстрації довіреностей, довіреність на передачу та отримання посилок та блоків для ТзОВ «Лемі» на фірмі ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», документи, що підтверджують право власності позивача на службовий автомобіль та докази щодо його державної реєстрації в органах ДАІ, акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

Як встановлено судом першої інстанції, в основу висновків перевірки про нікчемність правочинів, укладених між Товариством та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» покладено Акт від 24.05.2013р. №1796/22-10/37569727 ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС «Про неможливість зустрічної звірки ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами з 01.01.2012р. по 30.04.2013р., якою встановлено неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт. Такі висновки зроблено у з'язку із відсутність ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» за місцезнаходженням.

Відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010р. «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, проте ДПІ у Печерському районі м. Києва не зіставлялися дані первинних бухгалтерських та інших документів щодо діяльності ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що покликання ДПІ на Акт від 24.05.2013р. №1796/22-10/37569727 «Про неможливість зустрічної звірки ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами з 01.01.2012 р. по 30.04.2013 року як на підставу нікчемності правочинів цих контрагентів не може братись до уваги.

На реалізацію господарської діяльності Товариством (Покупець) та ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс» (Постачальник) уклали Договір поставки №02007 від 01.02.2011р. та Договір поставки №02007/11 від 28.09.2011р., згідно з п.1.1 яких Постачальник зобов'язується постачати Покупцю електронні компоненти та пристрої, а Покупець зобов'язується оплатити надані послуги. Відповідно до п.2.3 Договорів відвантаження продукції проводиться само вивозом зі складу в м. Києві або за згодою сторін постачальник здійснює доставку продукції на адресу покупця.

Факт реальності господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, вантажними декларації ПП «Нічний експрес».

Також, судом першої інстанції встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» відбувалися на підставі усного договору поставки. На підтвердження реальності господарських операцій Товариством надано видаткову та податкову накладну, платіжне доручення, вантажну декларацію ПП «Нічний експрес».

Судом першої інстанції встановлено, що господарські операції між Товариством та ТзОВ «Гранд Технолоджіс» були реалізовані на підставі Договору №1/150512 від 15.05.2012 року.

Факт виконання даного договору підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, вантажними деклараціями ПП «Нічний експрес», актами - реєстрами наданих послуг, реєстрами товарно-транспортних декларацій по взаємовідносинах з ТзОВ «Лемі» за 2011 рік.

В основу висновків ДПІ про нікчемність правочинів Товариства з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» ДПІ покладено Акт від 16.04.2013р. №1649/22.3-17/33885934 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гранд Технолоджіс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Елеком Сіті» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року», яким встановлено нікчемність таких господарських операцій.

Проте, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначений акт перевірки не може братись до уваги, оскільки таким актом взаємовідносини Товариства та його контрагента не були предметом перевірки, вставнолена цим актом перевірки сумнівність господарських операцій ТзОВ «Гранд Технолоджіс» з ТзОВ «Елеком Сіті» не може бути причино-наслідковою для операцій Товариства та ТзОВ «Гранд Технолоджіс».

Також, судом першої інстанції встановлено, що покликання ДПІ на Акт від 02.04.2013р. №695/225/35628146 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Малден» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «АТМ» та з ТзОВ «МАТАДОР» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р., як на підставу нікчемності правочинів Товариства з ТзОВ «Малден» не можуть братись до уваги, оскільки між Товариством та ПП «АТМ» та з ТОВ «МАТАДОР» жодних операцій не відбувалося.

Окрім того, ТзОВ «Лемі» не укладало господарських договорів з ТзОВ «Мадлен». Ідентифікаційний код - 35628146, який зазначає ДПІ в акті перевірки та який на думку ДПІ належить ТзОВ «Мадлен», фактично належить підприємству ТзОВ «Євромобайл Україна», з яким позивач здійснював господарські операції по придбанню модуля ЕВ -500L, що підтверджується податковою та видатковою накладною, платіжним дорученням, вантажною декларацію ПП «Нічний експрес».

Доказів того, що ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» ,ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет», ТзОВ «Гранд Технолоджіс» - контрагенти Товариства не мали статусу суб'єкта господарювання, не були платником ПДВ, чи товар, який бу предметом договорів вилучений з цивільного обороту України ДПІ не надало. Окрім того, жодних доказів на підставі яких ДПІ зроблено висновок про відсутність необхідних умов у ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» для здійснення господарської діяльності суду не було надано.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені первинні документи відповідають передбаченим п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р.

На підтвердження факту реальності виконання усних та письмових Договорів, з ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Гранд Технолоджіс», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» та Товариством подано Договір №365 від 06.03.2012р. про перевезення вантажів для позивача від його контрагентів укладений з ПП «Нічний експрес».

Факт використання придбаних у ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТзОВ «Гранд Технолоджіс», ТзОВ «Євромобайл Україна», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет» та ТзОВ «Мадлен» товарів (робіт) та послуг у господарській діяльності Товариства підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами: міжнародними контрактами, укладеними між позивачем як продавцем та підприємствами-нерезидентами, вантажними митними деклараціями.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Окрім того колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, штату працівників, основних засобів у контрагенів Товариства не можуть бути підставою нікчемності правочинів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати., що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії, Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТзОВ «Рейнбоу Технолоджіс», ТзОВ «Сістем Зерно Маркет», ТзОВ «Гранд Технолоджіс», ТзОВ «Мадлен» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з Товариством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що представлені до перевірки первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій, та є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 28.02.2014р.