Постанова

від 11.11.2013 по справі 814/3461/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 листопада 2013 року справа № 814/3461/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Бурмака С.А. (довіреність б/н від 17.06.2013 р.);

від відповідача: Матвєєва Є.В. (довіреність №256/8/10-024 від 20.08.2013р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство", вул. Заводська, 22, с. Засілля, Жовтневий район, Миколаївська область, 57233

доЖовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63 а, м. Миколаїв,54050

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.13р. № 0000282200, № 0000292200, В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Засільське хлібоприймальне підприємство" (далі-позивач, ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство") звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ від 10.07.2013 р. №0000282200 та №0000292200, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, суд дійшов наступного.

ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2010 рік по взаємовідносинам з ТОВ ЗТК "Агро Лайн" (код ЄДРПОУ 36201552).

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №74/22-00955006 від 15.02.2013р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

1. п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" з ТОВ ЗТК "Агро Лайн";

2. п. 1.7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 816854 грн., в тому числі:

- за січень 2010 року на суму 93984 грн.;

- за червень 2010 року на суму 154111 грн.;

- за липень 2010 року на суму 374888 грн.;

- за серпень 2010 року на суму 193871 грн.

3. п.п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР "Про податок на прибуток", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1021067 грн., в тому числі:

- за I квартал 2010 року на суму 117480 грн.;

- за півріччя 2010 року на суму 192638 грн.;

- за 3 квартали 2010 року на суму 710948 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. №0000062200, №0000072200.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС у Миколаївській області.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у Миколаївській області прийняла рішення №1060/10/10-209 від 15.05.2013 р. Зазначеним рішенням ДПС у Миколаївській області, скаргу задоволено частково:

- податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 07.03.2013 р. №0000072200 скасувати в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток у сумі 255266,25 грн., в іншій частині залишити без змін;

- податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 07.03.2013 р. №0000062200 скасувати в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 202753,00 грн., в іншій частині залишити без змін;

- збільшити податкове зобов'язання ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" з ПДВ на 5842,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням про результати розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Миколаївській області від 15.05.2013 р. №1060/10/10-209 в частині незадоволення скарги, ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" направило до Міністерства доходів і зборів України повторну скаргу на рішення ДПС у Миколаївській області №1060/10/10-29 від 15.05.2013 р.

За результатами розгляду повторної скарги, Міністерство доходів і зборів України 19.06.2013 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 07.03.2013 р. №0000072200, №0000062200 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

За результатами розгляду скарг, ОДПІ були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. №0000282200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1028370 грн. (основний платіж - 822696 грн., штраф - 205674 грн.), та за №0000292200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1276333,75 грн. (основний платіж - 1021067 грн., штраф - 255266,75 грн.).

Висновки акту перевірки податкового органу обґрунтовані тим , що правочини вчинені між позивачем та ТОВ ЗТК "Агро Лайн" є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення відповідачем спірних рішень стала інформація Акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 14.09.2012 р. №3422/22-200/36201552 "Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЗТК "Агро Лайн" щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, якою було повідомлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ ЗТК "Агро Лайн" не знаходиться за юридичною адресою.

Так, доводами правомірності дій відповідача виступає те, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має належних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Суд дійшов висновку про незаконність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Основними видами підприємницької діяльності позивача є: виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво борошна, круп, хліба та хлібобулочних виробів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ ЗТК "Агро Лайн" укладено відповідні договори поставки пшениці.

На підтвердження придбання позивачем товару у ТОВ ЗТК "Агро Лайн" надані наступні документи: податкові та видаткові накладні, складські квитанції на зерно, товарно-транспортні накладні.

Судом було проаналізовано первинні документи, які були надані позивачем на підтвердження права на податковий кредит по відносинам з ТОВ ЗТК "Агро Лайн". Всі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що "податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...".

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 96-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 96-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України від 16.07.99 р. № 96-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами.

Окрім вказаного суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів, а так само судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами визнані судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне, правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Отже наявні у матеріалах справи документи на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів від 10.07.2013 р. №0000282200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів від 10.07.2013 р. №0000292200.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 2294,00 грн. з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 00955006).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна