Ухвала

від 25.02.2014 по справі 814/3461/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3461/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Шляхтицького О.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Мишевській О.В.,

за участю: представника ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" - Парокінного Ігоря Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Засільське хлібоприймальне підприємство" до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "Засільське хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 року №0000282200 та №0000292200.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки Податкового органу, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом, що лягли в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень, не відповідають дійсності та є припущеннями.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позовні вимоги ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" - задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013р №0000282200 та №0000292200.

Не погоджуючись з постановою суду, представником Жовтневої ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Жовтневою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2010 рік по взаємовідносинам з ТОВ ЗТК "Агро Лайн" (код ЄДРПОУ 36201552).

За результатами якої складено акт №74/22-00955006 від 15.02.2013 року (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство" з ТОВ ЗТК "Агро Лайн";

- п. 1.7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 816854 грн., в тому числі: за січень 2010 року на суму 93984 грн.; за червень 2010 року на суму 154111 грн.; за липень 2010 року на суму 374888 грн.; за серпень 2010 року на суму 193871 грн.

- п.п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР "Про податок на прибуток", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1021067 грн., в тому числі:

- за I квартал 2010 року на суму 117480 грн.; за півріччя 2010 року на суму 192638 грн.;

за ІІІ квартали 2010 року на суму 710948 грн.

Висновки акту перевірки Податкового органу обґрунтовані тим, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ ЗТК "Агро Лайн" є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062200, №0000072200 від 07.03.2013 року.

За результатом апеляційного оскарження Жовтневою ОДПІ були винесені нові податкові повідомлення-рішення №0000282200 від 10.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1028370 грн. (основний платіж - 822696 грн., штраф - 205674 грн.), та №0000292200 від 10.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1276333,75 грн. (основний платіж - 1021067 грн., штраф - 255266,75 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для винесення відповідачем спірних рішень стала інформація акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС №3422/22-200/36201552 від 14.09.2012 року про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЗТК "Агро Лайн" щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, якою було повідомлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ ЗТК "Агро Лайн" не знаходиться за юридичною адресою.

Також, при розгляді справи, судом встановлено, що основними видами підприємницької діяльності позивача є виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво борошна, круп, хліба та хлібобулочних виробів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Судом були досліджені укладені між позивачем та ТОВ ЗТК "Агро Лайн" договори поставки пшениці, на підтвердження придбання позивачем товару у ТОВ ЗТК "Агро Лайн" надано: податкові та видаткові накладні, складські квитанції на зерно, товарно-транспортні накладні, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Податковим органом не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. В той час, як наявні у матеріалах справи документи підтверджують реальність операції та податкових накладних, які належним чином оформлені.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про податок на прибуток", Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги Жовтневої ОДПІ про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що згідно акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №3422/22-200/36201552 від 14.09.12р. про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - ТОВ ЗТК "Агро Лайн" у зв'язку з не находженням за юридичною адресою.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

В даному випадку звірка фактично не проводилась, про що свідчить акт про неможливість проведення зустрічної звірки, а тому, без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача, щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, апелянтом було помилково зроблено висновок про їх нікчемність.

Також, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97), норми якого діяли на момент виникнення частини спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з системного тлумачення вимог статті 7 Закону №168/97 можливо дійти до обґрунтованого висновку, що зазначеним Законом не було передбачено, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставилось в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Положення Закону №168/97 також кореспондуються з положеннями закріпленими у Податковому кодексі України, що вступив в дію з 01 січня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Також, законодавством України, не ставиться в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, враховуючи вимоги частини другої статті 71 КАС України, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, колегія суддів вважає, що Податковий орган цього обов'язку не виконав.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що висновки Податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ ЗТК "Агро Лайн" за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 року.

Головуючий:

Судді: