Постанова

від 10.12.2013 по справі 813/7123/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/7123/13-а

10 грудня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю:

секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представників:

позивача Марусяка В.Я.,

відповідача Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за за позовом Приватного виробничо-побутового малого підприємства «Заграва» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне виробничо-побутове мале підприємство «Заграва» (далі - ПВПМП «Заграва») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Стрийська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000332210 від 05 серпня 2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 69 743 грн. 00 коп., з яких 55 794,00 грн. - основний платіж, 13 943,00 грн. - штрафні санкції.

ПВПМП «Заграва» вважає висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 55 794,00 грн. за результатами проведення господарських операцій з ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» безпідставними та необгрунтованими. Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки від ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товарів спростовується належним чином оформленими та поданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару, які підтверджують, що господарські операції з купівлі-продажу товарів у ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» були обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов заперечує. Вважає вимоги ПВПМП «Заграва» необгрунтованими та незаконними, господарські операції по поставці товарів (антипірен, ДСА-1 та ДСА-2, фенілакс та ін.) від ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» безтоварними, такими, що не підтверджуються, оскільки актами ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічних звірок щодо підтвердження господарських відносин, складених щодо ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», встановлено, що ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» фактично не проводили фінансово-господарську діяльність з контрагентами-постачальниками, тобто відсутній факт придбання товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу. Провести на ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» зустрічні звірки по взаєморозрахунках з позивачем не вдалося, оскільки вказані контрагени позивача відсутні за юридичною адресою.

Вказує, що до перевірки позивачем не подано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товарів від ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», не подано сертифікатів відповідності на продукцію, довіреностей, документів на навантаження, розвантаження, зберігання продукції, відряджень посадових осіб позивача для отримання продукції. Вважає, що це свідчить про безтоварність господарських операцій.

За наведених обставин податковий орган вбачає проведення господарських операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з вказаних підстав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стрийською ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного виробничо-побутового малого підприємства «Заграва», код ЄДРПОУ 22415246, з питань достовірності декларування податку на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 29.02.2012р. щодо взаємовідносин з ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 62/22-10/22415246 від 22.07.2013р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000332210 від 05.08.2013р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 69 743 грн. 00 коп., з яких 55 794,00 грн. - основний платіж, 13 943,00 грн. - штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 794 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 27 475 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 21 275 грн., за період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. в сумі 7 044 грн.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що між ПП «ЮФ «Фортеця» було здійснено поставку антипірену згідно з видатковою накладною №4/07-05 від 04.07.2011р. на загальну суму 84 900 грн., в тому числі ПДВ 14 150 грн. та згідно з видатковою накладною №4/07-06 від 04.07.2011р. на загальну суму 79 950 грн., в тому числі ПДВ 13 325 грн.

ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» на підставі договору поставки від 17.10.2011р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 29 545,15 грн., в тому числі ПДВ - 4 924,19 грн. згідно з видатковою накладною №1/12-15 від 01.12.2011р. Крім того, відповідно до видаткової накладної №4/01-02 від 04.01.2012р. ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» позивачу поставлено товар (ДСА-2) на загальну суму 9 765,60 грн., в тому числі ПДВ - 1 627,60 грн. та відповідно до видаткової накладної №5/01-01 від 05.01.2012р. товар на загальну суму 32 495,84 грн., в тому числі ПДВ - 5 415,97 грн.

ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» було поставлено позивачу товар на загальну суму 98 102,16 грн., в тому числі ПДВ - 16 350,36 грн. згідно з видатковою накладною №14/11-09 від 14.11.2011р.

Наявність вказаних документів на момент проведення перевірки та їх відповідність вимогам нормативних документів, які регламентують їх оформлення не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

З аналізу поданих позивачем декларацій по податку на прибуток та по податку на додану вартість судом встановлено, що ПВПМП «Заграва» відобразило вартість товарів, отриманих від вищезазначених підприємств у перевіреному періоді з 01.07.2011р. по 29.02.2012р. у складі витрат операційної діяльності. Крім того, ПВПМП «Заграва» включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаєморозрахунках з ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс». Суми податку на додану вартість, згідно з виписаними ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» податковими накладними у вересні 2011року, відображено ПВПМП «Заграва» у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних у період з липня 2011 року по лютий 2012 року, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ у відповідному періоді.

На час здійснення вищезазначених господарських операцій по поставці товарів ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платниками податку на додану вартість. Зі змісту акту перевірки слідує, що вказані підприємства належним чином відображали господарські операції, в тому числі з позивачем, у своїй податковій звітності. Розбіжність у складі податкового зобов'язання та податкового кредиту між позивачем та його контрагентами винила лише у 2013 році, після відображення актів про неможливість проведення зустрічних звірок у системі автоматизованого співставлення таких показників.

При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач, придбавши товари у ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» використав їх у своїй господарській діяльності, нарахував по даних операціях податки та сплатив їх до бюджету у відповідності до чинного законодавства, а саме п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України. Первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних товарів оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій.

На підтвердження понесених позивачем витрат на придбання у ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товарів, до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на проведення оплати за придбаний товар.

Суми податку на додану вартість, згідно з виписаними ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» податковими накладними за період з липня 2011 року по лютий 2012 року відображено ПВПМП «Заграва» в деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

Вирішуючи спір, суд, з врахуванням обґрунтування підстав позову та заперечень відповідача, виходить з того, що спір між сторонами виник щодо реальності господарських операцій по поставці товарів від ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» до ПВПМП «Заграва».

З врахуванням цього, суд керується наступними нормами законодавства щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом оглядались первинні документи, складені за результатами операцій по придбанню в ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товарів, зауваження щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

З системного аналізу вказаних норм законодавства та долучених до матеріалів справи первинних документів, вбачається, що позивачем правомірно відображені операції по придбанню в ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товарів у складі валових витрат та податкового кредиту.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» свідчить те, що отримані від вказаних контрагентів товари, були використані ПВПМП «Заграва» у власній господарській діяльності - надання послуг щодо вогнезахисту деревяних контрукцій та елемнтів. Дані операції вплинули на формування сукупного валового доходу позивача та на склад податкових зобов'язань останнього.

Інформація про відсутність у штаті ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» певної кількості осіб і відсутність основних засобів, не свідчить про неспроможність підприємств здійснювати господарську діяльність. Податковий орган не з'ясував чи мали підприємства тимчасових працівників, чи залучали субпостачальників, чи орендували необхідні засоби, які саме ресурси потребувалися для здійснення конкретних господарських операцій, які ним заперечуються. Без встановлення зазначених обставин твердження податкового органу є його власною думкою, а не фактичними обставинами, які мають значення доказу в адміністративній справі.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентом позивача податкового законодавства за результатами його взаємовідносин з іншими контрагентами, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки органу ДПС прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права. Зокрема, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів транспортування товарів від ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», суд зазначає, що позивачем не відображались витрати по транспортуванню товару у складі валових витрат та сума ПДВ у складі податкового кредиту, відтак товарно-транспортна накладна не є первинним документом для відображення таких операцій у податковому обліку. При цьому, суд враховує, що за домовленістю між позивачем та його контрагентами обов'язок щодо транспортування товару покладався на постачальників, а тому відутність документів про транспортування придбаного товару не може бути беззаперечним доказом відсутності самого факту поставки за відсутності інших доказів на підтвердження цього.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарської операції між ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ПВПМП «Заграва» у зв'язку з відсутність документів на транспортування товару між вказаними товариствами, є необґрунтованими та спростовується вказаними вище доказами.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 22.07.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при проведенні господарських операцій з ПП «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення, якими визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на додану вартість, є обгрунтованим та такий слід задовольнити.

Судові витрати у розмірі 697,43 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000332210 від 05 серпня 2013 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного виробничо-побутового малого підприємства «Заграва» судовий збір в сумі 697,43 (шістсот дев'яносто сім) гривень 43 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 грудня 2013 року.