Постанова

від 04.11.2013 по справі 814/2384/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 листопада 2013 року справа № 814/2384/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Ніка Транс Груп", вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.13 р. № 0000642201, № 0000652201 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп» (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими Товариству збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і податку на прибуток підприємств та застосовані штрафи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що акти про неможливість проведення перевірки та звірки не є належними доказами невиконання контрагентами договірних зобов'язань перед Товариством. Зазначає, що оскільки контрагенти надавали позивачу послуги, а не постачали товар, доводи ДПІ про безтоварний характер правочинів, в свою чергу укладених останніми, не має значення в даному спорі. Наполягає на безпідставності висновку ДПІ про фіктивність його господарських операцій, так як він зроблений всупереч наявності у нього всіх первинних документів, з якими податкове законодавство пов'язує визначення податкових зобов'язань.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях послався на те, що безпосередні контрагенти позивача ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» мали правовідносини із суб'єктами господарювання щодо яких зроблено висновок про наявність ознак фіктивності (т. 4 а. с. 1-5).

Під час розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження. Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В квітні 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ТрансЛайт-Групп» за червень 2011 р., ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» за грудень 2010 р., січень-лютий 2011 р., результати якої оформлені актом від 24 квітня 2013 р. № 1271/22-100/36622412 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 12-40).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Товариства:

- ст. 3 п. 3.1., ст. 5 п. 5.1., 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134 п. 134.1., ст. 138 п. 138.1., 138.2., 138.8., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 133949,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. 200.1., 200.2 ПК України, що потягло заниження ПДВ на суму 110695,0 грн.

На підставі акту перевірки 17 травня 2013 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000642201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання із ПДВ на 110695,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13126,0 грн.;

- № 0000652201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 133949,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13021,75 грн. (т. 1 а. с. 7-10).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач уклав наступні правочини:

- 1 грудня 2010 р. договір із ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн», за умовами якого контрагент повинен був надавати позивачу послуги з оформлення вантажних і вантажосупровідних документів, навантаженню і розвантаженню, контролю за доставкою вантажу у місце призначення, супроводження вантажів;

- 1 червня 2011 р. договір аналогічного змісту із ТОВ «ТрансЛайт-Групп» (т. 2 а. с. 1-2, т. 3 а. с. 1-2).

ДПІ заперечує фактичне виконання цих договорів контрагентами, посилаючись на дані акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» та акту про неможливість проведення перевірки цього ж підприємства і дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТрансЛайт-Групп» (т. 4 а. с. 8-38).

Слід погодитись із доводами позивача про те, що оскільки предметом його договорів із вищезазначеними контрагентами є послуги, то заперечення відповідача про наявність серед постачальників ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» підприємств із ознаками фіктивності, не має значення для аналізу господарських правовідносин позивача із ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн», так як в даному випадку переміщення товару за ланцюгом не відбувалось. Також суд відзначає, що сам по собі факт неможливості проведення перевірки чи звірки контрагента, не може беззаперечно свідчити про порушення вимог податкового законодавства з боку позивача.

В той же час, згідно ст. 11 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, під яким слід розуміти те, що адміністративний суд не пов'язаний доводами суб'єкта владних повноважень і може надавати спірним обставинам власну оцінку.

Суд звертає увагу на наступні обставини, які залишились поза увагою ДПІ при проведенні перевірки Товариства.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності позивача за КВЕД, є організація перевезення вантажів (код класифікації 63.40.0). Цей підклас включає в себе експедицію вантажів; організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним, авіаційним транспортом; приймання групових та індивідуальних партій вантажів включаючи підбір вантажів та групування вантажів; підготування транспортної документації та супровідних листів; організацію групового відправлення вантажів залізничним, автомобільним, авіаційним або водним транспортом, включаючи збирання та розподілення вантажів; послуги митних брокерів; послуги фрахтових агентів (морського транспорту) та експедиторів (інших видів транспорту); операції з транспортного оброблення вантажів; тимчасове пакування з метою збереження під час транзитного перевезення, розпакування, зняття проб, зважування вантажів тощо; послуги транспортних агентств. Таким чином, Товариство є підприємством, яке надає іншим особам послуги із організації перевезення вантажів.

В той же час, як вбачається з умов договорів Товариства із ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн», останні надавали позивачу послуги із оформлення вантажних документів, навантаженню і розвантаженню, контролю за доставкою вантажу, супроводження вантажів, тобто фактично контрагенти надавали Товариству послуги із організації перевезення вантажів, що є профільною діяльністю позивача.

У суду викликає сумнів економічна доцільність замовлення у сторонніх осіб послуг, надання яких є основним видом господарської діяльності позивача, адже позивач повинен оплачувати ці послуги, що веде до штучної зміни балансу між видатками та прибутками Товариства і, відповідно, зменшує базу оподаткування. Жодних доказів того, що залучення інших осіб було викликано організаційними та/або виробничими потребами (великі об'єми послуг, які позивач не може виконати самостійно, стислі строки, відсутність у штаті Товариства необхідних фахівців), позивач суду не надав.

Крім того, як слідує з умов договорів, позивач повинен був подавати контрагентам заявки, які ініціювали надання послуг. Таких заявок позивач суду не надав, що свідчить про відсутність реального виконання умов договорів.

Як слідує з наданих ДПІ актів, основними видами діяльності як ТОВ «ТрансЛайт-Групп», так і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Провадження таких різних видів діяльності, як оптова торгівля зерновими та надання послуг із організації перевезення вантажів, об'єктивно потребують суттєво різних організаційних і виробничих передумов, освіти та кваліфікації персоналу, а тому суд вважає, що підприємства, які займаються оптовою торгівлею, не могли надавати позивачу послуги із логістики перевезень вантажів.

Актами зафіксовано відсутність у ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» матеріальної бази, працівників окрім директорів. Суд відзначає, що хоча надання послуг і не потребує наявності виробничих потужностей, оскільки контрагенти не виробляють товарів, але все одно вимагає наявності нежитлового приміщення, фахівців, комп'ютерного обладнання, телефонного зв'язку, ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судом враховано і те, що обидва контрагента за зареєстрованою адресою не знаходяться, що опосередковано свідчить про відсутність системної господарської діяльності цих підприємств. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху (т. 1 а. с. 41-42), суд зобов'язував позивача надати письмові пояснення щодо обставин укладення договорів із ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн». Позивач тільки зазначив, що саме він ініціював укладення договорів (т. 1 а. с. 44), без жодних пояснень яким чином було виявлено контрагентів (за допомогою реклами, мережі Інтернет, рекомендацій тощо), чи укладались договори в присутності посадових осіб обох сторін, або позивач отримував вже підписані примірники договорів, чи вживались ним заходи для встановлення дійсного стану контрагентів (отримання державних реєстраційних документів, відвідування контрагентів). Сам факт того, що позивач обмежується лише посиланням на наявність у нього первинних документів і не може навести жодних конкретних обставин укладення та виконання договорів, свідчить про їх штучність.

Згідно реквізитів договорів, обидва контрагента знаходяться в м. Миколаєві, а тому позивач мав змогу пересвідчитись в добросовісності контрагентів, більше того, вони зареєстровані за майже однаковою адресою: м. Миколаїв, вул. Гмирьова 14, кв. 7 і 8.

Сукупність встановлених судом обставин дає підстави для висновку про те, що ТОВ «ТрансЛайт-Групп» і ТОВ «Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн» не могли надати позивачу послуги, обумовлені змістом договорів, а тому висновок ДПІ про штучність правочинів позивача із цими юридичними особами вірний, хоча і зроблений на підставі доводів, які судом відкинуті.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують отримання послуг, але головною обставиною, з якою податкове законодавство пов'язує визначення податкових зобов'язань, є господарська операція, яка призвела до реальної зміни активів обох сторін, тоді як правовою природою документів є лише фіксування цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а тому будь-які первинні документи мають правове значення і тягнуть правові наслідки лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо інші обставини свідчать про неможливість її здійснення, а тому, оскільки суд приходить до висновку про відсутність господарських операцій між позивачем і контрагентами, наявність у Товариства податкових накладних в даному спорі не має правового значення. З огляду на вищенаведене, позовні вимоги є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз