Постанова

від 16.12.2013 по справі 815/7742/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7742/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року 14 год.44 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представників позивача: Оліна П.Ю., Бейгельзімера М.Г. (за довіреністю)

представника відповідача: Трусова А.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом підприємства, яке засноване на власності об'єднання громадян «Елкон-Дізайн» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов підприємства, яке засноване на власності об'єднання громадян «Елкон-Дізайн» (далі - ПГОІ «Елкон-Дізайн» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року

№ 00004992202 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 27704 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що 20.09.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004992202, яким підприємству донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 110812 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції з цього податку на суму 55407 грн.. За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення підприємству зменшено суму штрафних (фінансових) санкцій до 27704 грн.. Позивач вважає, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято вищезазначене податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на некоректному тлумаченні норм законодавства, містять перекручені дані. Обґрунтовуючи протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач наводить обставини, які, на його думку, спростовують висновки відповідача про відсутність у нього ділової мети та реальності господарських операцій з ТОВ «Дніпро Ком». З цього приводу позивач зазначив, що між ним та Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів укладено договір про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, відповідно до якого позивач зобов'язувався за отриману фінансову допомогу придбати обладнання, налагодити його та здійснити навчання персоналу. З метою закупівлі обладнання та створення на його базі робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач в межах кошторису та на умовах попередньої оплати уклав низку договорів на закупівлю товарів, зокрема, договори з ТОВ «Дніпро Ком» на закупівлю автоматичного верстату для заточування дискових пил, автоматичного верстату для заточування кінцевих та насадних фрез. Зазначене, на думку позивача, підтверджує наявність у нього ділової мети у вчиненні правочинів із ТОВ «Дніпро Ком». З приводу посилання відповідача на відсутність реального характеру відповідних господарських операцій позивач наголосив, що таким, що не має реального характеру, відповідачем визнаний лише один договір, укладений позивачем з ТОВ «Дніпро Ком», крім того, нереальною визнано лише частину правочинів за одним і тим самим договором. Позивач пояснив, що фінансову допомогу ним було отримано із запізненням, у зв'язку з чим сплата платежів за договором із ТОВ «Дніпро Ком» також відбувалась частинами. Однак, лише частина платежів за цим договором віднесена відповідачем до таких, що вчинені в межах господарських операцій, що не мають реального характеру. Натомість, позивач, посилаючись на надані до суду видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, акти про ввід в експлуатацію придбаного обладнання, лист ТОВ «Дніпро Ком», акт камеральної перевірки, спростовує факти відсутності реального характеру вказаних господарських операцій. Також позивач наводить положення ст. 204, 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, наголошуючи на відсутність відомостей стосовно винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або ТОВ «Дніпро Ком», доказів на підтвердження фактів порушення конституційних прав чи свобод людини, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем та його контрагентом. В акті немає належного обґрунтування того, що правочини між позивачем та його контрагентом порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства або спрямовані на заволодіння майном держави. При цьому, на думку позивача безпідставним є посилання в акті перевірки на норми ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, оскільки вказані норми можуть використовуватись лише під час визнання правочинів недійсними у судовому порядку, тоді як органи державної податкової служби відповідно до положень ст. 20 Податкового кодексу України не наділені повноваженнями визнавати правочини недійсними у судовому порядку. У додаткових поясненнях позивач також наголосив на факті наявності у нього податкової пільги, встановленої п. 8 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, наявність якої взагалі не встановлена в акті перевірки, хоча внаслідок застосування цієї пільги вся сума податкового кредиту, сплачена у складі вартості отриманих товарів, послуг, формує бюджетне відшкодування з ПДВ, яке позивач має право отримати на свій банківський рахунок. Також позивач посилається на роздруківку з веб-сайту Міндоходів щодо підтвердження правоздатності контрагента позивача станом на 21.11.2013 року.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.101-105), в яких зазначив, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС складено акт від 12.07.2013 року № 12/22.4-07/37367087 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпро Ком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2013 року, відповідно до якого ТОВ «Дніпро Ком» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Відповідачем у запереченнях наведені положення вищезгаданого акта, з яких вбачається, що ТОВ «Дніпро Ком» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, а також за фактичною адресою, вказаною підприємством у листі, направленому до органу державної податкової служби на його запит. Крім того, в акті наведені відомості щодо відсутності реального характеру господарських операцій ТОВ «Дніпро Ком» із ТОВ «Акіта», які спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. Відповідно до вказаного правочину ТОВ «Дніпро Ком» придбало у ТОВ «Акіта» автоматичний верстат для заточування дискових пил Vollmer CX-100, зміст обставин цієї господарської операції не встановлений, документи щодо транспортування товару не надані. В акті також наведена інформація щодо п'яти покупців ТОВ «Дніпро Ком» за період квітень 2013 року, в тому числі ПГОІ «Елкон-Дізайн». На підставі наведених відомостей відповідачем зроблено висновок що по ТОВ «Дніпро Ком» за період квітень 2013 року відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій. Посилаючись на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 3, 42, 172, 173, 208 Господарського кодексу України, а також норми статей 44 та 198 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідач наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій, необхідною умовою для відображення операцій у складі валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту є факт реалізації/придбання товарів та послуг. Господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платників податків. Також відповідач стверджує, що до правочинів позивача із ТОВ «Дніпро Ком» доречним застосування доктрини «Ділова мета» та «Реальність господарської операції», суть якої полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та таки правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину. З цього приводу відповідач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax. З урахуванням наведеного відповідачем зроблено висновок, що відповідно до пп. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств постачальників/покупців за період, що перевірявся, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з придбання товару, робіт, послуг у ТОВ «Дніпро Ком» за квітень 2013 року. Крім того, наводячи положення ст.55-1 Господарського кодексу України, відповідач стверджує, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Відповідач вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Крім того, відповідач вказує, що сумнівний податковий кредит, отриманий позивачем від вищевказаного контрагента-постачальника, фактично не використано у власній господарській діяльності, а спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Таким чином внаслідок порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, ст.200 Податкового кодексу України відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року на 94145 грн., за травень 2013 року - на 16666,67 грн., а також завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2013 року у сумі 94145 грн., за червень 2013 року - у сумі 16666,67 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

30.08.2013 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси від 30.08.2013 року № 252-п, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ПГОІ «Елкон-Дізайн», код ЄДРПОУ 32153207, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Дніпро Ком», код ЄДРПОУ 37367087, за період квітень, травень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси складено акт перевірки від 30.08.2013 року № 285/22-02/32153207, яким встановлено порушення п. 88.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПГОІ «Елкон-Дізайн» «було суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за підсумками травня 2013 року на 94145 грн., за підсумками червня 2013 року - на 16666,67 грн.», проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій ПГОІ «Елкон-Дізайн» з суб'єктом господарювання ТОВ «Дніпро Ком» за період квітень 2013 року. (а.с.23-32).

На підставі згаданого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0004992202, яким ПГОІ «Елкон-Дізайн» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110812 грн. за період квітень, травень 2013 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 55407 грн. (а.с.11).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів в Одеській області із скаргою (а.с.12 - 13), за результатами розгляду якої останнім прийнято рішення від 21.10.2013 року № 1219/10/15-32-10-02-07, яким скасовано вищенаведене податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафних санкцій з ПДВ на суму 27704 грн., а первинну скаргу директора ПГОІ «Елкон-Дізайн» у цій частині задоволено, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.14-22).

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються ДПІ у Приморському районі м. Одеси із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом

ТОВ «Дніпро Ком». Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінки суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив таке.

Відповідно до Статуту ПГОІ «Елкон-Дізайн» є підприємством, створеним громадською організацією інвалідів «Елкон» відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», головним завданням якого є створення нових робочих місць для інвалідів з метою здійснення їх трудової, соціальної, правової, медичної та інших видів реабілітації інвалідів, а також сприяння найбільш повному задоволенню потреб населення і господарства в продукції, товарах та послугах шляхом здійснення усіх видів виробничо-господарської, комерційної та іншої підприємницької діяльності, яка не суперечить діючому законодавству (а.с.33-37).

22.10.2012 року комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів прийнято рішення про надання безповоротної фінансової допомоги за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів ПГОІ «Елкон-Дізайн» громадської організації інвалідів «Елкон» у сумі 1975000,00 грн. на технічне переоснащення виробництва з метою створення 12 додаткових робочих місць для працевлаштування на них інвалідів, що підтверджується витягом з протоколу засідання відповідної комісії (а.с.46-47).

На виконання вказаного рішення 18.12.2012 року між позивачем та Одеським обласним відділенням Фонду соціального захист інвалідів укладено договір № 30 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, відповідно до якого на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку використання сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, Інструкції з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2010 року

№ 270, відділення Фонду в порядку та на мовах, визначених цим договором, надає отримувачу фінансову допомогу у розмірі 1975000,00 грн. на безповоротній основі, а отримувач зобов'язується використати її за цільовим призначенням на умовах, визначених цим договором (а.с.48-56).

У розділі договору «Мета надання фінансової допомоги» зазначено, що фінансова допомога надається отримувачу з метою створення 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів на умовах технічного переоснащення виробництва відповідно до техніко-економічних обґрунтувань і кошторису витрат, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з положеннями договору фінансова допомога надається за рахунок коштів державного бюджету у безготівковій формі.

Ст. 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» бюджет Фонду соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень. Закупівля товарів, робіт і послуг за кошти Фонду соціального захисту інвалідів здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Так, з метою використання отриманих у вигляді фінансової допомоги коштів Фонду соціального захисту інвалідів в порядку, передбаченому Законом України «Про здійснення державних закупівель», позивачем проведено відкриті торги на закупівлю верстатів інших для оброблення металів (верстатів точильно-шліфувальних - 2 од.), що підтверджується оголошенням про проведення процедури закупівлі № 300279, розміщеним у Віснику Державних Закупівель № 116/4 (718/4)/05.10.2012 (а.с.121), а також відкриті торги на закупівлю верстатів для оброблення дерева та інших матеріалів (комп'ютерний оброблювальний центр з числовим програмним управлінням - 1 од.), що підтверджується оголошенням про проведення процедури закупівлі № 300304, розміщеним у Віснику Державних Закупівель № 116/4 (718/4)/05.10.2012 (а.с.121).

Відповідно до звіту про результати проведення процедури відкритих торгів від 18.12.2012 року № 2 у процедурі брали участь два учасника, одним з яких було ТОВ «Дніпро Ком», пропозиції якого по двом лотам були акцептовані позивачем (а.с.124-127).

За результатом проведених торгів 14.12.2012 року між позивачем (платник) та ТОВ «Дніпро Ком» (постачальник) укладено договір № 89/12 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити платнику товар: код 29.40.3 верстати інші для оброблення металів (верстати точильно-шліфувальні), а саме, автоматичний верстат з ЧПУ для заточування кінцевих та насадних фрез Lakfam ASP-631F (версія S), визначений у специфікації, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до умов цього договору, а платник - прийняти та оплатити товар (а.с.63-68). Ціна вказаного договору становить 192300,00 грн., розрахунки проводяться на умовах 100% попередньої оплати, постачання здійснюється автомобільним транспортом поcтачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2000.

Крім того, між позивачем (платник) та ТОВ «Дніпро Ком» (постачальник) укладено договір від 14.12.2012 року № 88/12 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити платнику товар: код 29.40.3 верстати інші для оброблення металів (верстати точильно-шліфувальні), а саме: автоматичний верстат з ЧПУ для заточування дискових пил VOLMER CX-100, зазначений у специфікації до договору, у кількості, асортименті та цінами відповідно до умов цього договору, а платник - прийняти та оплатити товар (а.с.69-73). Ціна вказаного договору становить 805970,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 134328,33 грн., розрахунки проводяться на умовах 100% попередньої оплати, постачання здійснюється автомобільним транспортом поcтачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2000.

18.12.2012 року ТОВ «Дніпро Ком» виставлено рахунок № 1336 на оплату товару, який підлягав поставці згідно з умовами договору від 14.12.201 року № 88/12, на загальну суму 805970,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 134328,33 грн. (а.с.74-75).

Як вбачається з матеріалів справи, оплата поставки товару здійснювалась позивачем частинами, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також відтисками відповідних штампів Головного управління ДКС в Одеській області на звороті договору(а.с.75).

Так, відповідно до платіжного доручення від 14.03.2013 року № 2, яке оплачено 28.03.2013 року, позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 333400,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 55566,67 грн. (а.с.76), відповідно до платіжного доручення від 14.03.2013 № 3, яке оплачено 05.04.2013 року, позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 16666,67 грн. (а.с.77), відповідно до платіжного доручення від 14.03.2013 № 5, яке оплачено 04.04.2013 року, позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 16666,67 грн. (а.с.77), відповідно до платіжного доручення від 14.03.2013 № 6, яке оплачено 08.04.2013 року, позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 50000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 8333,33 грн. (а.с.78), відповідно до платіжного доручення від 14.03.2013 № 7, яке оплачено 11.04.2013 року, позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 222570,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 37095,00 грн. (а.с.78).

Оплата товару за умовами договору від 14.12.2013 року № 89/12 здійснена на підставі платіжного доручення від 14.03.2013 року № 3, яка здійснена 10.04.2013 року, на загальну суму 192300,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32050,00 грн. (а.с.76).

У відповідності до дати здійснення попередньої оплати товару контрагентом позивача ТОВ «Дніпро Ком», який відповідно до свідоцтва серії НБ № 430568 від 07.01.2011 року

№ 100317493 (а.с.151) був платником податку на додану вартість, складались відповідні податкові накладні (а.с.40-45).

Вищенаведені податкові накладні занесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди (а.с.128-150), а також враховані під час формування податкового кредиту позивача у відповідні податкові періоди.

Фактична поставка товару відбулась 22.04.2013 року, що підтверджується видатковими накладними № 113 (а.с.79) та № 112 (а.с.80). Доставка товару за визначеним у договорі місцем постачання підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.04.2013 року (а.с.81).

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підприємства підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, затверджених 03.06.2013 року (а.с.82-85), а також наказом підприємства від 03.06.2013 року № 196-ос про введення до експлуатації придбаного згідно з умовами наведених договорів обладнання (а.с.86).

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Дніпро Ком» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Поряд з цим, жодних доводів про наявність певних недоліків у первинних документах, складених позивачем та ТОВ «Дніпро Ком» в межах здійснення вищевказаних господарських операцій, відповідачем не наведено.

Як вбачається з акта перевірки, висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання обґрунтовується фактом відсутності ТОВ «Дніпро Ком» за своїм місцезнаходженням станом на 10.07.2013 року, що засвідчено в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 12.07.2013 року № 12/22.4-07/37367087 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпро Ком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2013 року.

Втім, на підтвердження наведених обставин, відповідачем до суду не надано ані вищенаведеного акта перевірки, ані акта відсутності підприємства ТОВ «Дніпро Ком» за податковою адресою, на який містяться посилання в акті перевірки. Поряд з цим, відповідачем не підтверджений доказами у справі факт відсутності ТОВ «Дніпро Ком» за своїм місцезнаходженням на момент здійснення господарської операції з позивачем. Більш того, сам по собі факт відсутності за місцезнаходженням контрагента платника податку не може виступати самостійною підставою для встановлення факту відсутності реального характеру господарської операції, що відбулась між таким підприємством та позивачем, адже платник податків не може нести відповідальність за порушення його контрагентом норм законодавства щодо сповіщення про зміну свого місцезнаходження, тоді як незнаходження підприємства за місцезнаходженням не позбавляє його можливості фактично провадити господарську діяльність.

Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність у позивача ділової мети під час здійснення господарських операцій із ТОВ «Дніпро Ком», оскільки вказаний довід спростовується наданим до суду договором від 18.12.2012 року № 30 про надання Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позивачеві фінансової допомоги із визначенням її цільового призначення для створення 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів на умовах технічного переоснащення виробництва. Так, придбання вищезгаданих верстатів цілком відповідає діловій меті позивача щодо виконання умов вищенаведеного договору, а види придбаного обладнання відповідають видам діяльності підприємства. За таких умов всупереч твердженням відповідача господарські відносини між позивачем та ТОВ «Дніпро Ком» відповідають доктрині «Ділова мета», відповідають економічній сутності таких операцій, мають розумний зміст, у зв'язку з чим відсутні підстави для переосмислення податкових наслідків згаданих господарських операцій та подальшого визнання господарських операцій недійсними.

Вищенаведеним також спростовується твердження відповідача про те, що придбаний у ТОВ «Дніпро Ком» товар фактично не використаний у власній господарській діяльності позивача, тоді як спрямованість цієї господарської операції на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем не підтверджена належними доказами у справі.

Крім того, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Однак нікчемність такого правочину відповідачем не доведена, а саме, до суду не надано судового рішення, яким засвідчено вину хоча б однієї із сторін цього правочину.

В свою чергу, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Поряд з цим, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем не наведено жодних доводів щодо визнання недійсним у встановленому законодавством порядку правочину, укладених між позивачем та ТОВ «Дніпро Ком» або встановлення вироком суду факту фіктивного підприємництва відносно керівника підприємства-контрагента.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а належних документальних доказів недійсності договорів відповідачем до суду не надано, суд вважає безпідставними посилання відповідача на вищевказані норми законодавства на підтвердження відсутності реального характеру господарських операцій між зазначеними юридичними особами.

Необґрунтованим суд також вважає посилання відповідача на норми ст. 55-1 Господарського кодексу України, в якій наведені ознаки фіктивності діяльності суб'єкта господарювання. Виходячи з положень наведеної норми закону, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

По перше, відповідачем не зазначено, яка саме ознака фіктивності виявлена відносно ТОВ «Дніпро Ком» та чим вона підтверджується. По-друге, наведеною нормою законодавства лише встановлені ознаки здійснення фіктивного підприємництва, виявлення яких надає право для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними. Однак, відносно ТОВ «Дніпро Ком» не приймалось рішення суду про його припинення або визнання недійсними реєстраційних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 30.08.2013 року № 285/22-02/32153207 щодо встановлених з боку ПГОІ «Елкон-Дізайн» порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро Ком».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі згаданого акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0004992202.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов підприємства, яке засноване на власності об'єднання громадян «Елкон-Дізайн» до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.09.2013 року

№ 0004992202 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 110812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 27704 гривень.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов підприємства, яке засноване на власності об'єднання громадян «Елкон-Дізайн» до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.09.2013 року

№ 0004992202 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 110812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 27704 гривень.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

16 грудня 2013 року.