Постанова

від 12.12.2013 по справі 820/8533/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р. № 820/8533/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Тайцева А.Л.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шевченківської районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної державної адміністрації, в якому просив суд визнати недійсним розпорядження відповідача №161 від 11.06.2013 р., яким було затверджено технічну документацію по оформленню права власності ОСОБА_5 та надано у власність земельну ділянку НОМЕР_1 площею 10,1215 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого КСП ім. Карла Маркса на території Безмятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він орендує у відповідача земельну ділянку площею 10.1215 га за договором оренди №181 від 29.05.2007 року. Договір оренди земельної ділянки із незапитаних спадкоємцями сертифікатів (ділянка НОМЕР_1, сертифікат на ОСОБА_6) укладено строком на 10 років. До теперішнього часу судових рішень за позовами спадкоємців щодо встановлення власника земельної частки (паю) не приймалось. У вересні 2013 року позивачу стало відомо, що на вказану земельну ділянку НОМЕР_1, розпорядженням №161 від 11.06.2013 року, відповідачем було затверджено технічну документацію по оформленню права власності ОСОБА_7 та надано цю земельну ділянку йому у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого КСП ім.. Карла Маркса на території Безмятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області. При цьому дія сертифікату ОСОБА_6 на земельну ділянку НОМЕР_1 не припинялась, договір оренди землі №181 від 29.05.2007 р. є діючим. Позивач вважає, що розпорядження відповідача №161 від 11.06.2013 р. щодо оформлення права власності на земельну ділянку НОМЕР_1 за ОСОБА_4 порушує його права як орендаря вказаної земельної ділянки .

Представник відповідача в письмових запереченнях вказав, що до 01.01.2013 року районні державні адміністрації видавали Державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва які знаходяться за межами населених пунктів. В зв'язку зі змінами в законодавстві реєстрація права власності на земельні ділянки проводиться реєстраційною службою територіальних органів управління юстиції, які видають свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що є аналогом Державного акту на право власності на земельні ділянки. В зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку видає реєстраційна служба територіальних органів управління юстиції, яка не є підзвітною Шевченківській районній державній адміністрації, остання не володіла інформацією про отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно громадянином ОСОБА_4. 25.09.2013 року громадянин ОСОБА_4 звернувся до районної державної адміністрації з проханням про розірвання договору оренди землі укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Шевченківською районною державною адміністрацією, та це є фактичною датою надходження інформації про момент отримання власником правовстановлюючого документу на земельну ділянку .

Представник третьої особи в письмових поясненнях зазначив, що адміністративний позов не визнає в повному обсязі та зазначив, що 28.03.2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «МТС-Індустріальне» директором якого є ОСОБА_1, було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є саме ділянка виділена згідно сертифікату на право на земельну частку №0050906. 17.06.2013 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, реєстраційний номер 84890163257, кадастровий номер 6325781500:03:000:0046, площею 10,1215 га. Згодом, 03.09.2013 року ОСОБА_4 було направлено лист-повідомлення про намір розірвати договір оренди, обробляти земельну ділянку самостійно і вимогу розрахуватись за орендну плату за шість місяців, яку ТОВ «МТС-Індустріальне» не сплатило. Представник третьої особи вважає, що подання ФОП ОСОБА_3 адміністративного позову направлено на скасування права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

Позивач в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання прибув, проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)" визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Листом Державного агентства земельних ресурсів України від 03 травня 2012 року № 6733/17/6-12 роз'яснено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної власності чи комунальної власності, а їх надання у користування здійснюється без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування після розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.

15 січня 2010 року Державним агентством земельних ресурсів України, Управління ринку земель та оціночної діяльності надано офіційне роз'яснення "Щодо використання не витребуваних земельних часток (паїв)", яке було надано на звернення від органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій стосовно можливості передачі в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) без проведення земельного аукціону, вказується, що не витребувані земельні частки (паї) відносяться до земель приватної власності, а отже надаються в оренду без проведення земельного аукціону.

Відповідно до листа Держкомзему від 09 січня 2002 р. земельна частка (пай) залишається не витребуваною, коли особа, якій належить зазначене право, не реалізує його.

Виходячи з цього, не витребувана земельна ділянка - це ділянка, щодо якої її власник або користувач не реалізує належні йому права, тобто не оформлює право власності на неї (шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю) і отримання державного акта на право приватної власності на землю) або не надає в оренду належну йому земельну частку (пай).

Тобто, сільська, селищна, міська або районна державна адміністрація може передати не витребувані земельні частки (паї) в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Таким чином, земельні частки (паї) в цьому випадку вважаються не витребуваними.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Шевченківською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі №181 від 29.05.2007 року , який був зареєстрований Шевченківським районним відділом Харківської регіональної філії "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18 червня 2007 року за № 040770400087 (а.с.8-11).

Пунктом 1 договору оренди землі №181 від 29.05.2007 року, укладеного між Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області та ФОП ОСОБА_3 передбачено, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.2007 року за №209 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на земельні ділянки із земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів та розташованих на території Безм'ятежнівської сільської ради (а.с.8)

Згідно висновку про погодження технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 орендує земельні ділянки, в тому числі і ділянку НОМЕР_1 площею 10,1215 га, за рахунок земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів на території Безм'ятежненської сільської ради строком на 10 років (а.с.31).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при укладенні вказаного договору оренди землі позивач був обізнаний, що дана ділянка є складовою земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів, а отже, відповідно до положень ст. 13 вищезазначеного Закону передається в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачено, що у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також, під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Згідно ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власником земельних часток (паїв).

Пунктом 12 "Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв)" встановлено, що нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до приписів пункту 17 Розділу IX Прикінцевих положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на землю, які отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, ураховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сертифікати на право на земельну ділянку, які отримані громадянами відносяться до правовстановлюючих документів.

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (пункт "а" частини першої): вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (пункт "ж" частини першої).

Так, згідно п. 7 ч.1. статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідні місцеві державні адміністрації очолюють їх голови, які здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень (п. 1 ч.1 статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Таким чином, процедура виділення земельної ділянки в натурі в даному випадку зводиться до того, що особи, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Після прийняття рішення розпорядником земель про передачу земельної ділянки у власність здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення державного акта на землю, за результатами чого територіальний орган земельних ресурсів проводить державну реєстрацію права власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на земельну ділянку.

Також, суд зазначає, що після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну ділянку (пай) повертається до районної державної адміністрації (ч.2 п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95).

Судом встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР №0050906 виданий ОСОБА_7 на підставі рішення Шевченківської районної державної адміністрації №175 від 21 червня 1996 року. Дане рішення ніким не оскаржено, є чинним на час розгляду справи (а.с.54).

Згідно довідки Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області №102 від 29.08.2012 р. земельна ділянка НОМЕР_1, площею 10,1216 га по реформованому господарству КСП «Карла Маркса» згідно сертифікату ХР №0050906 належить ОСОБА_7.(а.с. 55)

Суд вважає не обґрунтованими пояснення представника позивача про те, що сертифікату ХР №0050906 не відповідає земельна ділянка за НОМЕР_1, орендована позивачем, оскільки, основою для оформлення права власності на земельну частку (пай) із земель КСП "Карла Маркса" Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області ОСОБА_4 є сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №0050906, а згідно проекту організації території даному сертифікату відповідає саме земельна ділянка НОМЕР_1.

Розпорядження №161 від 11.06.2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено технічну документацію по оформленню права власності на земельну частку (пай) із земель КСП ім. "Карла Маркса" гр.. ОСОБА_4 та надано у власність земельну ділянку НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення колективної власності реформованого КСП ім. Карла Маркса (а.с.6)

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що, ОСОБА_4 дотримано процедуру отримання земельної частки (паю) у власність, що підтверджується наявними у матеріалах справи технічною документацією, Актом про передачу та прийом земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП "Карла Маркса", експлікацією земель у межах плану, відомостями координат точок, згідно яких земельним ділянкам позивача присвоєно кадастрові номери.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації №161 від 11.06.2013 року є законним, прийнятим в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з вище наведеним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним розпорядження відповідача №161 від 11.06.2013 р., яким було затверджено технічну документацію по оформленню права власності ОСОБА_5 та надано у власність земельну ділянку НОМЕР_1 площею 10,1215 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого КСП ім. Карла Маркса на території Безмятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, оскільки оскаржуване розпорядження не породжує для позивача певних юридичних наслідків, а отже не порушує його права як орендаря та законні інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шевченківської районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.13 року.