Ухвала

від 29.01.2014 по справі 820/8533/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р.Справа № 820/8533/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. по справі № 820/8533/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області треті особи ОСОБА_4

про визнання недійсним розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної державної адміністрації, в якому просив суд визнати недійсним розпорядження відповідача №161 від 11.06.2013 р., яким було затверджено технічну документацію по оформленню права власності ОСОБА_4 та надано у власність земельну ділянку НОМЕР_1 площею 10,1215 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого КСП ім. Карла Маркса на території Безмятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем та Шевченківською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі №181 від 29.05.2007 року , який був зареєстрований Шевченківським районним відділом Харківської регіональної філії "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18 червня 2007 року за № 040770400087 (а.с.8-11).

Пунктом 1 договору оренди землі №181 від 29.05.2007 року, укладеного між Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області та ФОП ОСОБА_3 передбачено, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.2007 року за №209 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на земельні ділянки із земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів та розташованих на території Безм'ятежнівської сільської ради (а.с.8)

Згідно висновку про погодження технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 орендує земельні ділянки, в тому числі і ділянку НОМЕР_1 площею 10,1215 га, за рахунок земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів на території Безм'ятежненської сільської ради строком на 10 років (а.с.31).

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації №161 від 11.06.2013 року є законним, прийнятим в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)" визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Листом Державного агентства земельних ресурсів України від 03 травня 2012 року № 6733/17/6-12 роз'яснено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної власності чи комунальної власності, а їх надання у користування здійснюється без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування після розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.

15 січня 2010 року Державним агентством земельних ресурсів України, Управління ринку земель та оціночної діяльності надано офіційне роз'яснення "Щодо використання не витребуваних земельних часток (паїв)", яке було надано на звернення від органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій стосовно можливості передачі в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) без проведення земельного аукціону, вказується, що не витребувані земельні частки (паї) відносяться до земель приватної власності, а отже надаються в оренду без проведення земельного аукціону.

Листом Держкомзему від 09 січня 2002 р.зазначено, що земельна частка (пай) залишається не витребуваною, коли особа, якій належить зазначене право, не реалізує його.

Таким чином, не витребувана земельна ділянка - це ділянка, щодо якої її власник або користувач не реалізує належні йому права, тобто не оформлює право власності на неї (шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю) і отримання державного акта на право приватної власності на землю) або не надає в оренду належну йому земельну частку (пай).

Отже, сільська, селищна, міська або районна державна адміністрація може передати не витребувані земельні частки (паї) в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Таким чином, земельні частки (паї) в цьому випадку вважаються не витребуваними.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що при укладенні договору оренди землі №181 від 29.05.2007 року позивач був обізнаний, що дана ділянка є складовою земель незапитаних спадкоємцями сертифікатів, а отже, відповідно до положень ст. 13 вищезазначеного Закону передається в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачено, що у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також, під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власником земельних часток (паїв).

Відповідно до п. 12 "Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Згідно з п. 17 Розділу IX Прикінцевих положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на землю, які отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, сертифікати на право на земельну ділянку, які отримані громадянами відносяться до правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (пункт "а" частини першої): вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (пункт "ж" частини першої).

Згідно з п. 7 ч.1. статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч.1 статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" відповідні місцеві державні адміністрації очолюють їх голови, які здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень.

Отже, процедура виділення земельної ділянки в натурі в даному випадку зводиться до того, що особи, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Після прийняття рішення розпорядником земель про передачу земельної ділянки у власність здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення державного акта на землю, за результатами чого територіальний орган земельних ресурсів проводить державну реєстрацію права власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну ділянку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР №0050906 виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Шевченківської районної державної адміністрації №175 від 21 червня 1996 року. Дане рішення ніким не оскаржено, є чинним на час розгляду справи (а.с.54).

Відповідно до довідки Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області №102 від 29.08.2012 р. земельна ділянка НОМЕР_1, площею 10,1216 га по реформованому господарству КСП "Карла Маркса" згідно сертифікату ХР №0050906 належить ОСОБА_4 (а.с. 55).

Розпорядження №161 від 11.06.2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено технічну документацію по оформленню права власності на земельну частку (пай) із земель КСП ім. "Карла Маркса" гр.. ОСОБА_4 та надано у власність земельну ділянку НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення колективної власності реформованого КСП ім. Карла Маркса (а.с.6)

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що, ОСОБА_4 дотримано процедуру отримання земельної частки (паю) у власність, що підтверджується наявними у матеріалах справи технічною документацією, Актом про передачу та прийом земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП "Карла Маркса", експлікацією земель у межах плану, відомостями координат точок, згідно яких земельним ділянкам позивача присвоєно кадастрові номери.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. по справі № 820/8533/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р. Головний спеціаліст

Чуйко І.О.