Постанова

від 12.12.2013 по справі 826/16547/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року письмове провадження № 826/16547/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Енергопром"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м .Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.10.2013 року № 0005352204 та податкове повідомлення - рішення від 10.10.2013 року № 0005362204.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, відносно начебто вчинених позивачем порушень, ґрунтуються не на аналізі первинних документів, а ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, на тому, що контрагент відсутній за місцезнаходженням та на оцінці обставин діяльності інших осіб, які є контрагентами контрагентів, з якими позивач не вступав у відносини, у зв'язку з чим ДПІ зроблено висновок про начебто нездійснення операцій, проведених із третьою особою (контрагентом позивача за спірними операціями), про їх нікчемність.

У той же час, як зазначає позивач, контрагентом виконувались специфічні субпідрядні роботи з монтажу, виконання яких потребує наявності відповідної ліцензії, яка є наявною і у контрагента і у позивача.

Позивач додає, що роботи виконані та документально оформлені, у т.ч. проведені операції супроводжуються податковими накладними, що, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкового кредиту, які, однак, не визнаються відповідачем у зв'язку з чим і прийнято оскаржувані рішення.

Виходячи з того, що доводи ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.

27.11.2013 у судове засідання сторони не прибули, суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив :

ПП "Енергопром" зареєстроване 14.05.1996 року Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва, код ЄДРПОУ: 24250138, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.05.1996 за № 14033/2191. Перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Індивідуальний податковий номер - 242501326597.

Основними зареєстрованими видами діяльності є електромонтажні роботи (основна), обслуговування систем безпеки, покрівельні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, інші роботи з завершення будівництва, інші монтажні роботи, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, інші роботи із завершення будівництва, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, електромонтажні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.4 ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.09.2013 року № 151/10/22-04 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Енергопром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП ПВК фірма «Проксин» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено Акт від 25 вересня 2013 року № 1-17/22-04/24250138 (далі - Акт перевірки від 25 вересня 2013 року № 1017/22-04/24250138).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму 13 167, 19 грн., за період квітень 2012 року;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138. п. 138.2. ст. 138. п. 138.4. ст. 138, п.п.139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток за період 2 півріччя 2012 року на суму 13 827,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 25 вересня 2013 року № 1017/22-04/24250138 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10 жовтня 2013 року № 0005362204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 13 287,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 3 322,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2013 року № 0005352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -13 167,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 3 292,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач на адресу податкового органу подав заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту позапланової документальної невиїзної перевірки по взаємовідносинах з ПП ПВК Фірма «Проксин» в частині дотримання вимог податкового законодавства залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З акту перевірки від 25 вересня 2013 року № 1017/22-04/24250138 вбачається, що перевіркою встановлено факт взаємодії ПП «Енергопром» з суб'єктом господарювання ПП ПВК Фірма «Проксин» у період квітень 2012 року та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбанні монтажних робіт від постачальника ПП ПВК Фірма «Проксин» з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Разом з тим податковим органом зазначено, що між позивачем (замовником) та ПП ПВК Фірма «Проксин» (підрядник) укладено договори: від 05.01.2012 р. № 04/01, № 05/01.

На виконання умов договорів, як вказує ДПІ, виписано акти виконаних робіт від 24.04.2012 р., 27.04.2012 р., від 27.04.2012 р., перелік яких визначений на стор. 5 Акту перевірки. Номенклатура робіт: монтажні роботи. Всього оформлено виконання зазначених робіт, як вбачається з Акту перевірки, на 79 003,12 грн. з ПДВ 13 167,19 грн. Перелік виданих у зв'язку з цим податкових накладних на ті самі суми та на ті самі дати, що і вищезгадані акти, визначені на стор. 5 Акту перевірки.

Зазначено, що розрахунки проведені всього на суму 79 003,12 грн. у безготівковій формі. У рахунок оплати за виконані роботи отримано: платіжні доручення від 12.04.2012 р., від 30.08.2012 р.

Суми ПДВ включено до податкового кредиту за квітень 2012 р., та включено до витрат в декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2012 р.

У той же час, як зазначається в Акті перевірки, відповідно до акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВК Фірма «Проксин» від 22.03.2013 р. № 520/22.2.09/20576423 встановлено, що на дату складання акту перевірки місцезнаходження контрагента та його посадових осіб не встановлено.

Окрім того, ДПІ отримано акти перевірок контрагентів-постачальників ПП ПВК Фірма «Проксин», а саме: ТОВ «Тіал Аляьнс», та СПД ФО ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

В спірному акті та поясненнях відповідача зазначено, що згідно матеріалів перевірок встановлено порушення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, встановлено укладання нікчемних правочинів між ПП ПВК Фірма «Проксин» та підприємствами-постачальниками, з якими позивач не вступав у відносини.

Враховуючи наведене, ДПІ зазначає, що операції ПП ПВК Фірма «Проксин» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого роду постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Не зважаючи на пропозицію суду, будь-яких аналітичних матеріалів, що ілюструють неспроможність здійснення господарської, економічної діяльності суду не надано. Усні пояснення з цього приводу також не надано, при цьому висновок про не можливість здійснення основного виду діяльності контрагентом включений до акту перевірки.

Викладені в Акті перевірки обставини, з урахуванням положень податкового законодавства, на думку ДПІ вказують, що правочини між третьою особою та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Інших обставин в обґрунтування висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних рішень, у т.ч. (як зазначалося вище) аналіз операцій з контрагентами позивача, за ланцюгом постачання, акт перевірки не містить.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Зокрема, висновок ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами («по ланцюгу»), з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак наведені ДПІ висновки не можуть впливати на оцінку взаємовідносин позивача з його контрагентом та, відповідно, свідчити про якісь дефекти операцій між позивачем та його контрагентом.

З наведеного вбачається, що документи надані відповідачем у якості доказів не відповідають вимогам ст. 70 КАСУ та не можуть складати доказову базу по справі.

Так, суд приходить до висновку про те, що спірні рішення, прийняті на підставі висновків посадової особи, яка склала акт, не відповідають критерію обґрунтованості, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не можуть вважатися правомірними.

Суд, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою, порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди; можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

Щодо доводів ДПІ відносно відсутності контрагента за місцезнаходженням, суд зазначає, що вони базуються на незаконному доказі - акті про неможливість проведення звірки. Зазначений документ не є податковою інформацією про причини невиконання податковим органом поставлених перед ним завдань.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року № 826/8005/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС під час проведення зустрічної звірки ПВКФ «ПРОКСИН»; зобов'язано ДПІ вилучити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 22 березня 2013 року № 520/22.2.09/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПВКФ «ПРОКСИН» (код ЄДРПОУ 20576423) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2013 року.

Заборонено ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС використовувати факти, викладені в акті від 22 березня 2013 року № 520/22.2.09/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП ПВК «ПРОКСИН» (код ЄДРПОУ 20576423), в якості доказової інформації при виявленні порушень вимог законодавства під час проведення податкових перевірок ПП ПВК «ПРОКСИН» та його контрагентів.

При проведенні перевірки зазначені обставини відповідачем не досліджувалися, що призвело до необґрунтованих висновків.

У той же час, досліджуючи питання, щодо фактичного виконання спірних операцій та, відповідно, наявності підстав для формування спірних сум, суд зазначає наступне.

03 липня 2011 року між ПАТ «Виробнича проектно - будівельна фірма «Атлант» та ПП «Енергопром» (Позивачем) укладено договір підряду № 2/06. Відповідно до п. 1.1. даного договору підрядник (Позивач) приймає на себе зобов'язання по виконанню для Замовника робіт по монтажу системи пожежної автоматики (ППА) та димовидалення (ДВ), пусконалагоджувальні роботи та здачу на обслуговування системи ППА та ДУ комплексу жилих домів в районі жилого дому по вулиці Кірова, 28, м. Бровари.

З матеріалів справи вбачається, що виконання зазначених робіт обумовлювалось відносинами позивача, як монтажної організації з ПП ПВК фірма «ПРОКСИН» за договором № 04- 01 про виконання монтажних робіт системи пожежної автоматики та димовидалення в житловому будинку за адресою: м. Бровари, вул. Кірова, секція А та договір від 05.01.2012 р. № 05- 01 про виконання монтажних робіт системи пожежної автоматики та димовидалення в житловому будинку за адресою: м. Бровари, вул. Кірова, секція Б.

Виконання операцій контрагентом позивача за відносинами з позивачем та, відповідно, за відносинами позивача із замовником підтверджується залученими до справи: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними між позивачем і контрагентом; довідками ф. КБ-3 (про вартість виконаних будівельних робіт) із зазначенням номенклатури поставки робіт/послуг; актом прийняття систем протипожежної сигналізації та димовидалення (ППС та ДВ) в експлуатацію після проведення пусконалагоджувальних робіт складеним між позивачем та замовником/генпідрядником, податковими накладними, банківськими виписками. Також, під час розгляду справи позивачем надано суду копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.08.2012 року

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит чи в інших первинних документах.

Судом також встановлено, що контрагент позивача, який по суті виконував субпідрядні роботи має ліцензію , видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України № 548374 від 09.09.2010 р. на здійснення робіт з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, в якій деталізовано конкретні види дозволених видів робіт. Станом на 31.08.2012 р. контрагенту видано нову ліцензію № 037865.

Наявність ліцензій в учасників спірних операцій вказує на те, що у зв'язку з їх видачею державним органом перевірялась наявність у претендентів відповідних ресурсів, необхідних для провадження ліцензованої діяльності, наявність яких на час проведення спірних операцій не спростовано ДПІ під час розгляду справи.

Відтак, сукупність досліджених під час розгляду справи зазначених вище документів, підтверджують фактичне виконання спірних операцій та не дають підстав для сумніву щодо реальності виконання робіт або висновку про нездійснення спірних операцій з підприємством контрагентом, за якими у 2012 році сформовано спірні суми податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування сформовану таким чином суму ПДВ.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагента позивача на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, він був платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них (положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит та віднесено суми з придбання послуг у контрагента до витрат підприємства.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено наявності жодних обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про відсутність факту виконання робіт, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у протиправний спосіб.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, що позивач та його контрагент протиправно, у змові, діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено недостатності наявної кількості працівників контрагента для організації виконання операцій.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, та, відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Енергопром» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2013 року № 0005352204 з податку на додану вартість на загальну суму 16 459,00 грн. та №0005362204 від 10 жовтня 2013 року з податку на прибуток на загальну суму 16 608,75 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій