Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/16547/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16547/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Розовенка В.В.,

представника відповідача - Антоненко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енергопром» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ПП «Енергопром» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2013 року №0005352204 та №0005362204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ПП ПВК Фірма «Проксин».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП ПВК Фірма «Проксин» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за підсумками якої складено акт від 25.09.2013 року №1017/22-04/24250138 та виявлено порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 13167,19 грн. за квітень 2012 року, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 13827 грн. за ІІ півріччя 2012 року.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2013 року №0005352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 16459 грн., з них 13167 грн. - за основним платежем, 3292 грн. - за штрафними санкціями, №0005362204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 16609 грн., в тому числі 13287 грн. - за основним платежем, 3322 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача перебування останнього у фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП ПВК Фірма «Проксин» за договорами, які, на переконання податкової інспекції, не створюють юридичних наслідків, ними обумовлених.

Зазначені твердження контролюючого органу ґрунтуються на висновках, викладених у акті, складеному працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, від 22.03.2013 року №520/22.2.09/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки названого підприємства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 28.02.2013 року. Зі змісту вказаного акту слідує, що неможливість проведення зустрічної звірки зумовлена відсутністю ПП ПВК Фірма «Проксин» за місцезнаходженням. При цьому, в акті міститься посилання на службову записку та висновок ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо ознак фіктивності в діяльності вказаного підприємства, у яких зазначено, що був опитаний засновник фірми ОСОБА_4, який повідомив, що знаходиться на пенсії та не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, в акті проаналізовано результати податкових перевірок контрагентів (постачальників) ПП ПВК Фірма «Проксин»: ТОВ «Тіал Альянс» та деяких фізичних осіб-підприємців, відносини з якими, за висновком податкових органів, суперечать ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, тобто є нікчемними. Також, в акті значиться про відсутність інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, основних засобів та трудових ресурсів у ПП ПВК Фірма «Проксин», необхідних для здійснення основного виду діяльності. Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП ПВК Фірма «Проксин» здійснюється поза межами правового поля, а відносини підприємства з контрагентами (в т.ч. з позивачем) являються фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту акту перевірки слідує, що на запит податкового органу позивач надав до перевірки останньому документи, які складались в процесі фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ПВК Фірма «Проксин». Зазначені документи також надані до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, як замовником, і ПП ПВК Фірма «Проксин», як підрядником, укладено договори від 05.01.2012 року № 04/01, № 05/01, предметом яких було виконання підрядником монтажних робіт системи пожарної автоматики та димовідводу в жилому домі за адресою: м. Бровари, вул. Кірова, секції А та Б.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано підписані та скріплені печатками підприємств акти здачі-прийняття робіт монтажних від 24.04.2012 року, 27.04.2012 року, від 27.04.2012 року, а також довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

За фактом виконання робіт, підрядником виписано позивачу податкові накладні від 12.04.2012 року №14, від 27.04.2012 року №65 та №66 на загальну вартість поставлених послуг 79003,12 грн., в т.ч. 13167,19 грн. ПДВ.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи чи їх відповідність вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Розрахунки за виконані роботи проведені в безготівковій формі та підтверджуються банківськими виписками.

За наслідками проведених господарських операцій, сплачені суми позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2012 року, та віднесено до витрат в декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2012 року.

Господарська зацікавленість позивача у замовлених роботах підтверджується звичайною для останнього діяльністю, до якої, згідно довідки АА №787802 з ЄДРПОУ, зокрема відносяться монтажні та будівельно-монтажні та електромонтажні роботи.

Судом з'ясовано, що замовлені позивачем у ПП ПВК Фірма «Проксин» роботи пов'язані із виконанням першим замовлення ПАТ «Виробнича проектно - будівельна фірма «Атлант» за договором від 03.07.2011 року №2/06, предметом якого було виконання позивачем для замовника (ПАТ ВПБФ «Атлант») робіт по монтажу системи пожежної автоматики (ППА) та димовидалення (ДВ), пусконалагоджувальні роботи та здача на обслуговування системи ППА та ДУ комплексу жилих домів в районі жилого дому по вулиці Кірова, 28, м. Бровари.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання зазначених робіт обумовлювалось відносинами позивача, як монтажної організації, з ПП ПВК фірма «Проксин», як виконавця субпідрядних робіт, за вище дослідженими договорами в жилому домі за вказаною вище адресою.

Фактичне виконання відповідних монтажних робіт по вул. Кірова, 28, м. Бровари (секції А та Б) силами позивача та ПП ПВК Фірма «Проксин» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідок ф. КБ-3 (про вартість виконаних будівельних робіт) із зазначенням номенклатури поставки робіт/послуг, акту прийняття систем протипожежної сигналізації та димовидалення (ППС та ДВ) в експлуатацію після проведення пусконалагоджувальних робіт, складеним між позивачем та замовником/генпідрядником, податковими накладними, банківськими виписками. Також, під час розгляду справи позивачем надано суду копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.08.2012 року.

Можливість контрагента позивача виконати замовлені ПП «Енергопром» роботи підтверджується, зокрема, тим, що ПП ПВК Фірма «Проксин» має ліцензію, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України № 548374 від 09.09.2010 року, на здійснення робіт з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, в якій деталізовано конкретні види дозволених видів робіт. Станом на 31.08.2012 року контрагенту видано нову ліцензію № 037865. Наявність ліцензії вказує на те, що у зв'язку з їх видачею державним органом перевірялась наявність у претендента відповідних ресурсів, необхідних для провадження ліцензованої діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання господарських операцій між позивачем та ПП ПВК Фірма «Проксин» належно підтверджене первинними документами, а замовлені першим послуги безпосередньо стосуються його господарської діяльності, а тому правомірно віднесені до витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні контрагентом позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що надані до перевірки первинні документи, складені між позивачем та ПП ПВК Фірма «Проксин», є недійсними, оскільки засновник контрагента позивача - ОСОБА_4 повідомив працівників податкової міліції, що знаходиться на пенсії та не має відношення фінансово-господарської діяльності підприємства, позаяк документи між позивачем та контрагентом підписані не названою особою, а генеральним директором підприємства - ОСОБА_5

Окрім того, колегія суддів вважає, що місцевий суд небезпідставно не враховував посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, від 22.03.2013 року №520/22.2.09/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки названого підприємства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 28.02.2013 року, в якому зазначено про недійсність та нікчемність правочинів ПП ПВК Фірма «Проксин» з контрагентами, які порушують публічний порядок, оскільки вказані висновки зроблені без належних і достатніх матеріалів та не відповідають вимогам чинного законодавства, а судження відповідача про відсутність достатніх ресурсів для провадження ПП ПВК Фірма «Проксин» господарської діяльності є необґрунтованими, адже спираються виключно на припущення.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року у справі № 826/8005/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС під час проведення зустрічної звірки ПП ПВК Фірма «Проксин», за результати якої складено вищезгаданий акт, зобов'язано податковий орган вилучити з інформаційної бази даних податкової інспекції інформацію, внесену на підставі цього акту, а також заборонено останньому використовувати факти, викладені у ньому в якості доказової інформації при виявленні порушень вимог законодавства під час проведення податкових перевірок ПП ПВК Фірма «Проксин» та його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 07 квітня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М