Постанова

від 10.12.2013 по справі 805/9961/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року справа №805/9961/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Коханюк А.Р.,

За участі представника відповідача Пальчикової І.Г. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 805/9961/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" про стягнення адміністративно- господарських санкцій у розмірі 36186,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС", в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 35679,17 грн. та пеню у сумі 506,94 грн., разом 36186,11 грн. (а.с. 2-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволений, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" (ЄДРПОУ 38471096, адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, 1) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у сумі 35679,17 грн. та пеню у сумі 506,94 грн. разом 36186,11 грн. на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду стягувача 13492430 (а.с. 23-24).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 33-35).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" не було повідомлено належним чином про розгляд справи по суті, що зумовило прийняття рішення на підставі наявних доказів для підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, передбачених нормами чинного законодавства, по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме: статистичної звітності №3-ПН «Звітність про наявність вакансій» станом на 18 грудня 2012 року, станом на 12 грудня 2012 року, станом на 07 грудня 2012 року, станом на 06 грудня 2012 року, станом на 05 грудня 2012 року, станом на 29 листопада 2012 року, станом на 28 листопада 2012 року, станом на 22 листопада 2012 року, станом на 14 листопада 2012 року та договору з кадровим агентством ТОВ «КГ «Авалон» від 15 листопада 2012 року.

З огляду на зазначене, на думку апелянта, відповідачем було вжито всіх можливих передбачених нормами чинного законодавства заходів, по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме: подана статистична звітність №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», відбулось звернення до кадрового агентства з метою працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав заяву про відкладення розгляду справи, але доказів поважності відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, отже був позбавлений можливості надати письмові докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС", ЄДРПОУ 38471096, перебуває на обліку у Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 10).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" за 2012 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 12 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " складає 1 особу (а.с.9 ).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" було подано до Донецького обласного фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік без самостійно визначеної суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 35679,17 грн. (а.с. 7).

Згідно розрахунку суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році, сума пені, яку необхідно сплатити відповідачу складає 506,94 грн. (а.с. 8).

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження своїх доводів відповідачем надані звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою № 3- ПН, що були подані за період з листопада по грудень 2012 року, а саме: станом на 18 грудня 2012 року, станом на 12 грудня 2012 року, станом на 07 грудня 2012 року, станом на 06 грудня 2012 року, станом на 05 грудня 2012 року, станом на 29 листопада 2012 року, станом на 28 листопада 2012 року, станом на 22 листопада 2012 року, станом на 14 листопада 2012 року (а.с. 45-58).

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" заключило договір про надання послуг з підбору та забезпеченню персоналом з кадровим агентством ТОВ «КГ «Авалон» від 15 листопада 2012 року, в якому агентство ТОВ «КГ «Авалон» взяло на себе обов'язок по наданню послуг з підбору і забезпечення персоналом Товариство з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС", разом з тим інвалідів.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судова колегія звертає увагу, що з тексту спірної постанови вбачається, представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, але наведене суперечить фактичним обставинам справи, оскільки згідно з матеріалами справи, повістка не була вручена через те, що юридична особа - відповідач не зареєстрована за вказаною адресою, що спростовується наявним у справі витягом з ЄДРПОУ (а.с. 15-17).

Судова колегія погоджується з посиланням апелянта, що відповідач вжив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку стосовно того, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЄК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності покладений обов'язок з щомісячного подання центрам зайнятості у повному обсязі даних про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштувати інвалідів, але покладається обов'язок інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 9), встановлена кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідв в Україні» становить 1 особа.

З копій звітів за Формою № 3-ПН встановлено, що відповідач протягом 2012 року регулярно надавав звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Донецького міського центру зайнятості.

Крім того, відповідно до листа Донецького міського центру зайнятості від 09.12.2013 року № 02/3751 за період листопад-грудень 2012 року відповідачем надавались звіти про наявність вакансій за формою З-ПН у тому числі для осіб з особливими потребами на вакансію оглядач-ремонтник .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вжив усі необхідні та можливі заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання підприємства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості надавалась вчасно протягом 2012 року.

Колегія суддів з урахуванням викладеного приходить до висновку, що відповідач про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів звітував міському центру зайнятості по формі 3-ПН, тобто, виділило робочі місця для працевлаштування інвалідів. Позивач інвалідів для працевлаштування не направляв та відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідам за направленням центру зайнятості.

Також, судова колегія спростовує висновок суду першої інстанції щодо самостійного визначення відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 35679,00 грн . з урахуванням наступного.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політки України від 10 лютого 2007 року №42 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Згідно п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Судова колегія робить висновок про те, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, яка є обов'язковою для застосування всіма суб'єктами владних повноважень та для всіх судів України (ст. 244-2 КАС України).

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 805/9961/13-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 805/9961/13-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-УКР-ТРАНС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 36186,11 грн. - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 13 грудня 2013 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв