Постанова

від 12.12.2013 по справі 910/11708/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 910/11708/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач),Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Кадубовський Є.С. - дов. від 15.04.13, відповідача: Кулинич В.П. - дов. від 04.03.13, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СВВ-АГРО" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.10.13 у справі№910/11708/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СВВ-АГРО" доВідкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" простягнення 142195,08 грн.

У судовому засіданні 28.11.13 оголошувалася перерва до 12.12.13.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВВ-АГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" 113640,87 грн. пені та 28554,21 грн. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором №17/12 від 06.06.12 щодо оплати в обумовлені договором строки вартості поставленого піску річкового, і це, на його думку, є підставою для стягнення з відповідача спірних сум пені та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.13 (суддя Удалова О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 113504,35 грн. пені та 28554,21 грн. - 3% річних. Господарський суд виходив з факту порушення строків оплати піску відповідачем та визнав підставним стягнення з нього пені у розмірі 113504,35 грн. і 28554,21 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.13 (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Чорногуз М.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з того, що строк оплати за поставлений пісок річковий не настав, позаяк за умовами спірного договору оплата здійснюється після виставлення відповідачеві рахунків на оплату, проте ці рахунки позивачем не виставлялися.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СВВ-АГРО", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушені приписи статей 11, 637, 692 Цивільного кодексу України. Товариство наголошує на невірній, на його думку, оцінці апеляційним господарським судом пункту 5.2 спірного договору. Скаржник зазначає, що граничний строк оплати за договором встановлений з відстрочкою платежу не більше 14 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.06.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВВ-Агро" - постачальником і Відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління №41" - замовником був укладений договір поставки. За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника грунт піщаний (пісок річковий), а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах договору. Згідно з пунктами 4.4, 4.5 договору приймання-передача товару партіями здійснюється шляхом оформлення накладних (товарно-транспортних накладних). Приймання-передача загальної кількості товару відбувається шляхом підписання сторонами видаткових накладних на товар. В процесі апеляційного провадження судом установлено, що замовник відповідно до пункту 5.2 договору зобов'язаний оплатити вартість отриманої партії товару згідно з видатковими накладними постачальника. При цьому (як було установлено) оплата товару проводиться на умовах максимальної відстрочки платежів (не більше 14 календарних днів) з моменту надання продавцем документів на оплату . Цим же пунктом договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді нарахування пені. Також апеляційний господарський суд установив, що позивач на підставі видаткових накладних з 06.06.12 до 13.10.12 поставив, а відповідач прийняв пісок річковий на загальну суму 3308130,00 грн. Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений пісок розрахувався лише частково та з порушенням строків. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ-АГРО" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" 113640,87 грн. пені та 28554,21 грн. - 3% річних у зв'язку з порушенням визначених договором строків оплати товару. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, за приписами статті 628 цього ж Кодексу, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, суд апеляційної інстанції установив, що пунктом 5.2 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків, а саме, погодили, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу не більше 14 календарних днів після надання продавцем рахунку на оплату товару. Тобто, за умовами спірного договору момент оплати за товар пов'язаний з виставленням відповідних рахунків. Апеляційним господарським судом було установлено, що позивач не виставляв відповідачу рахунки на оплату піску річкового, а відтак унеможливлюється висновок про прострочення виконання боржником своїх грошових зобов'язань. Враховуючи викладене та встановлені обставини, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права при розгляді даного спору, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.13 у справі №910/11708/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ-АГРО" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець