Ухвала

від 12.12.2013 по справі 810/3871/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3871/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Київської області № 0000322204 від 05 березня 2013 року та № 0000302204 від 05 березня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Київської області , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2013 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу № 209 від 14 лютого 2013 року, направлення № 1442/10/22-3 від 14 лютого 2013 року, згідно з п. п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пенодом» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Соло-25» за період з 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року, за результатами якої складено Акт № 121/22-3/33584144 від 20 лютого 2013 року (надалі - Акт перевірки).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 198. 1, п. 198. 3 ст. 198, п. 201. 1, п. 201. 4 ст. 201 ПК України по взаємовідносинах з ТОВ «Соло-25» за період з 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 52 167, 00 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 13 167, 00 грн., за березень 2012 року в сумі 21 000, 00 грн., за квітень 2012 року в сумі 18 000, 00 грн.;

- п. п. 139. 1.9, п. 139. 1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 54 775 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 35 875, 00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 18 900, 00 грн.;

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пенодом».

На підставі висновків Акта перевірки № 121/22-3/33584144 від 20 лютого 2013 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000302204 від 05 березня 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 65 209, 00 грн., з яких: 52 167, 00 грн. - за основним платежем; 13 042, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000322204 від 05 березня 2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 68 469, 00 грн., з яких: 54 775, 00 грн. - за основним платежем; 13 694, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу ґрунтуються на Акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соло-25» № 572/22-40/30399950 від 13 червня 2012 року, в якому було встановлено, що засновник та директор ТОВ «Соло-25» ОСОБА_3, зареєстрував на своє ім'я підприємство ТОВ «Соло-25» за винагороду, жодних звітних документів та документів фінансово-господарської діяльності не підписував та господарську діяльність не здійснював, а тому всі укладені з вказаним підприємством правочини є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Між тим, колегія суддів з висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено в суді першої інстанції, 15 лютого 2012 року між ТОВ «Соло-25» та ТОВ «Пенодом» був укладений договір постачання № 15/02-12, згідно з умовами якого ТОВ «Соло-25» зобов»язується постачати ділову деревину ТОВ «Пенодом».

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, що підписувались уповноваженими на те особами позивача та контрагента.

Отже, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Соло-25», позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до п. п. 14.1.156, 14.1. 181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198. 3, ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198. 6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201. 1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201. 2 ст. 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 ст. 9 зазначеного Закону закріплює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача - ТОВ «Соло-25» був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість.

Доводи апелянта з приводу відсутності товарно-транспортна накладних колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердже них наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтень 1997 року передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського облі ку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

А тому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника пода тків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок доку ментування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним та безумовним до кументом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Пенодом» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом - ТОВ «Соло-25».

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, ч. 3, ч. 5, та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Респект 2000», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області стверджує про нікчемність господарських операцій між ТОВ «Пенодом» та ТОВ «Соло-25», посилаючись на відсутність у позивача сертифіката про походження лісоматеріалів.

Проте, частиною 4 ст. 3 Закону України № 2860-IV від 08 вересня 2005 року № 2860-IV «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» передбачено, що право експорту певної партії лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених ст. 2 цього Закону, має суб'єкт підприємницької діяльності, що отримав сертифікат про походження на партію лісоматеріалів, зазначену у відповідному сертифікаті.

Отже, сертифікат походження на партію лісоматеріалів видається у разі здійснення суб'єктом підприємницької діяльності експорту лісоматеріалів.

Згідно матеріалів справи ТОВ «Пенодом» не займалося експортом лісоматеріалів, а здійснював господарські операції на території України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача викладені в Акті перевірки про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Соло-25» договорів є безпідставним та необґрунтованим.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Київської області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.