Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-7828/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/15658/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-7828/10/1270

за позовом Підприємства "Центр медико-соціальної та професійно-творчої реабілітації інвалідів" Луганської обласної громадської організації "Асоціація інвалідів з числа інтелігенції Луганської області "Лебедія"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Центр медико-соціальної та професійно-творчої реабілітації інвалідів" Луганської обласної громадської організації "Асоціація інвалідів з числа інтелігенції Луганської області "Лебедія" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 позовні вимоги задоволено, скасоване податкове повідомлення - рішення відповідача від 20.08.2010 № 0000622360/0.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні, червні 2010 року, за результатами якої складено акт №628/23-616/32900228 від 19.08.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 164501 грн., та за червень 2010 року на суму 1174 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 20.08.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення, № 0000622360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165675 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на виконання вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про податок на додану вартість" та Наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", до відповідача для вирішення питання про бюджетне відшкодування 11.06.2010 була надіслана податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 164501 грн. з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та розшифровками податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів, які отримані відповідачем 14.06.2010.

Для вирішення питання про бюджетне відшкодування 20.07.2010 позивачем була подана до відповідача податкова декларація з ПДВ № 70519 за червень 2010 року із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 1174 грн., з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та розшифровками податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів, які зареєстровані відповідачем.

Відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що підставою для висновків відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу бюджетного відшкодування стали результати проведеного аналізу ланцюгів постачання, відповідно до яких що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкрути, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери.

За таких обставин відповідач дійшов висновку що бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить податку і його основній функції - формування доходів бюджету. Оскільки відповідач не має можливості підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року по взаємовідносинам з його контрагентами, то було зменшено суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що невиконання контрагентами платника зобов'язань по сплаті податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач надав відповідачеві всі необхідні документи, які підтверджують право на одержання бюджетного відшкодування, то у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-7828/10/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-7828/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко