Ухвала

від 11.12.2013 по справі 2а-15325/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Київ К/800/20309/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року

у справі № 2а-15325/12/2670

за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - позивач, Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропрогрес» (далі - відповідач, ТОВ «Украгропрогрес»)

про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податкові заставі, -

ВСТАНОВИВ:

Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС звернулась у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом про надання дозволу на погашення заборгованості ТОВ «Украгропрогрес» у розмірі 170 085,68 гривень на користь державного бюджету України за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Украгропрогрес» перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ Київської області ДПС як платник окремих податків та відповідно до вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно розрахунку боргу відповідача станом на 03.10.2012 року заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, самостійно визначених платником у декларації від 31.01.2011 року з терміном сплати 30.11.2011 року, 30.12.2011 року та 31.01.2012 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України , податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами встановлено, що крім того, позивачем на підставі акта камеральної перевірки з питань своєчасності орендної плати за землю № 272/15-2/37033969 від 12.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002731520 від 12.06.2012 року, яким платнику визначено штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 53 442,00 гривні. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 18.06.2012 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, на підставі акту камеральної перевірки від 03.08.2012 року за № 440/15-2/37033969 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004441520 від 03.08.2012 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 282,36 гривні за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання (повернулась не врученим з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог ст. 59 ПК України Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС було направлено відповідачу податкову вимогу від 11.03.2012 року № 159 на суму 34 374,59 гривні, яка повернулась не врученою з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знайдено. Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно положень, наведених у п. 89.1 ст. 89 ПК України , право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (п.п. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України ); несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України ).

Пунктом 89.2 ст. 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України , майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.03.2011 року заступником начальника Бориспільської ОДПІ Київської області винесено рішення за № 2а про опис майна у податкову заставу.

На підставі вказаного рішення податковим керуючим (призначений наказом від 30.06.2011 року № 516) 27.12.2011 складено акт опису майна за № 17/24 на загальну суму 666 500,00 гривень.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України ).

Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи наведені положення податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин, вірно зазначили, що для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків -боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Податковий кодекс України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При звернені до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив орган ДПС для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Разом з тим, судами зазначено, що позивачем з метою доведення такої обставини, як відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника на пропозицію суду жодного доказу не надано.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позву.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі № 2а-15325/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько