Рішення

від 09.12.2013 по справі 915/1980/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 915/1980/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівсільмаш" /вул. Привокзальна, 2-Ж, м. Оріхів, Запорізька обл., 70500/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Матіясове" /вул. Леніна, 22, с. Матіясове, Березанський район, Миколаївська обл., 57445 /

про стягнення 46067,72 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Скляров О.Е. (довіреність від 02.12.2013 № 1)

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 43500,00 грн. основного боргу, 468,32 грн. 3% річних та 2099,40 грн. пені.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, переданого йому позивачем за договором поставки від 10.06.2013 № 56, укладеним між сторонами.

Ухвалою суду від 31.10.2013 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 09.12.2013 о 14 год. 00 хв.

Відповідач свого представника в судове засідання 09.12.2013 не направив, вимоги ухвали суду від 31.10.2013 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (05.11.2013), а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013 між сторонами був укладений договір поставки товару № 56 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар: зернонавантажувач ЗЗП-60, повної комплектації, в кількості 1 штука, за ціною 43500,00 грн. за одиницю товару, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити його протягом 3 банківських днів з дня відвантаження, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 8. договору відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар вартістю 43500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.06.2013 № КУ-0000058, довіреністю від 11.06.2013 № 27, поясненнями позивача та іншими доказами.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вказаного товару не виконав, що підтверджується поясненнями позивача і жодним чином не спростовується відповідачем.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 43500,00 грн., що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 43500,00 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 468,32 грн. також підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2099,40 грн. також підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, повідомлені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 6.5. постанови від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснив, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру заявлених до покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4800,00 грн., позивач подав суду договір про надання юридичних послуг від 21.10.2013, укладений позивачем з адвокатом Макаренко О.М., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 14.06.2013 № 890, платіжне доручення про оплату юридичних послуг від 24.10.2013 № 867 та акт виконаних робіт від 25.10.2013.

Зі змісту вищезазначеного акту виконаних робіт вбачається, що адвокатом Макаренко О.М. були надані позивачу наступні послуги: опрацьовані матеріали щодо взаємовідносин сторін, які стосуються договору; надані консультації щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором; виготовлена та подана позовна заява. Всього на надання правової допомоги позивачу адвокатом було затрачено, як вказано в акті, 10,5 людино/годин. Вартість наданих послуг становить 4800,00 грн. (1147,00 грн. х 40% х 10,5 людино/годин).

Оцінивши подані докази, суд, в сукупності враховуючи незначну складність спору у даній справі, тривалість розгляду даної справи (одне судове засідання), ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вирішив обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі, які покладаються на відповідача, до 2400,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Матіясове" (вул. Леніна, 22, с. Матіясове, Березанський район, Миколаївська обл., 57445, код 35716614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівсільмаш" (вул. Привокзальна, 2-Ж, м. Оріхів, Запорізька обл., 70500, код 37260645) 43500 (сорок три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 2099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. пені, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 32 коп. 3% річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 16.09.2013.

Суддя Д.О.Бездоля