Постанова

від 16.12.2013 по справі 913/1822/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2013 р. справа №913/1822/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Москальової І.В., Радіонової О.О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю прокурора: та представників сторін: Лисенко С.І. від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. у справі№ 913/1822/13 (суддя: Середа А.П.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій сервіс», смт. Білокуракине Луганської області до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря», с. Цілуйкове Білокуракинського району Луганської області Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області, смт. Білокуракине Луганської області провизнання права власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 29 серпня 2013 р. по справі 913/1822/13 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій сервіс» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, прокурор звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо переходу права власності до позивача на спірну земельну ділянку, оскільки набуття права власності на об'єкти нерухомості не означає, що позивач придбав земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти. Наявність прав на об'єкт нерухомості є лише передумовою виникнення права на землю при дотриманні процедури набуття такого права, передбаченої чинним законодавством.

Також судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до рішення загальних зборів ТОВ «Меркурій сервіс» та передавальному акту, складеному на його виконання позивач прийняв готельний комплекс та земельну ділянку, на якій він розташований від ТОВ «Зоря 2011», в той час, як відповідачем у справі є СТОВ «Агрофірма» Зоря».

Апелянт також зазначає, що позивач не надав доказів виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим суд не мав правових підстав для визнання його власником.

Крім того, місцевий суд прийшов до необґрунтованого висновку, що землі, які знаходились у власності СТОВ «Агрофірма» Зоря» автоматично перейшли у власність ТОВ «Зоря 2011» у зв'язку з правонаступництвом.

На думку апелянта судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України щодо переходу до ТОВ «Меркурій сервіс», як набувача споруд, права власності на земельну ділянку, на яких вони розміщені та при відсутності доказів та обґрунтувань за позивачем визнано право власності на земельні ділянки загальною площею 3593,47 кв.м.

У запереченнях на апеляційну скаргу від 27.11.13 р. за № 67 позивач доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на безпідставність вимог прокурора, оскільки інтереси держави по справі за позовом ТОВ «Меркурій сервіс» до СТОВ «Агрофірма «Зоря» про визнання права власності на земельну ділянку порушені не були.

Крім того, на думку позивача, представництво прокуратурою інтересів по даній справі неприпустиме та безпідставне .

У письмових поясненнях № 1602 від 28 листопада 2013 року відділ Держземагенства у Білокуракинському районі Луганської області зазначив, що СТОВ Агрофірма «Зоря» на підставі протоколу загальних зборів товариства № 64 від 28.10.2011 р. було передано у власність ТОВ «Зоря 2011» необоротні, оборотні активи та зобов'язання, перелік яких було визначено в акті приймання-передачі. За вказаним актом, зокрема, було передано готельний комплекс разом із земельною ділянкою під ним площею 3593, 49 кв.м. Згідно протоколу загальних зборів № 3 від 29.11.2011 р. ТОВ «Меркурій сервіс» було вирішено приєднати ТОВ «Зоря 2011» до ТОВ «Меркурій сервіс». Між ТОВ «Зоря 2011» та ТОВ «Меркурій сервіс» договору укладено не було, всі активи і пасиви біли передані лише відповідно до протоколу загальних зборів № 4 від 21.11.2011 та передавального акту, затвердженого засновниками ТОВ «Зоря 2011» від 21.12.2011 р. Цивільно-правові угоди про перехід права власності на земельну ділянку між СТОВ Агрофірма «Зоря», ТОВ «Зоря 2011» та ТОВ «Меркурій сервіс» в письмовій формі не укладались та нотаріально не посвідчувались.

Прокурор в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представники від позивача, відповідача, третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов`язковою. За таких умов, колегія суддів з урахуванням думки прокурора вважає за можливе розглядати справу за відсутністю вказаних сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

На підставі рішення Білокуракинської селищної ради Луганської області від 25.04.2003 №8/6 СТОВ Агрофірма «Зоря» видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №095964 від 08.06.2005 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 209551/020541500007. Відповідно до вказаного акту СТОВ АФ «Зоря» передано у власність земельну ділянку площею 3593,49 кв. м., яка знаходиться за адресою: смт Білокуракине, вул. Чапаєва, 66, для ведення комерційної діяльності.

28 жовтня 2011 року на підставі протоколу загальних зборів товариства № 64 СТОВ Агрофірма «Зоря» передало у власність ТОВ «Зоря 2011» необоротні, оборотні активи, зобов'язання, визначені в акті приймання-передачі. За вказаним актом, зокрема, був переданий готельний комплекс залишковою вартістю 425286,08 грн. із земельною ділянкою під ним залишковою вартістю 15953 грн. загальною площею 3593,49 кв.м., розташовані за адресою : смт Білокуракине, вул. Чапаєва, 66, для ведення комерційної діяльності.

Відповідно до протоколу загальних зборів № 3 ТОВ «Меркурій сервіс» від 29.11.2011 р. було вирішено приєднати ТОВ «Зоря 2011» до ТОВ «Меркурій сервіс».

Згідно з п. 1.2. Статуту ТОВ «Меркурій сервіс» є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Зоря 2011».

Рішенням (протоколом) загальних зборів № 4 ТОВ «Меркурій сервіс» від 21 грудня 2011 року ТОВ «Зоря 2011» передало всі активи й пасиви (майно, капітал, зобов'язання), перелік яких визначений в передавальному акті від 21 грудня 2011 року, ТОВ «Меркурій сервіс», зокрема, і зазначений готельний комплекс із земельною ділянкою під ним.

13.06.2012 р. Білокуракинською селищною радою позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема, готель «Ювілений» з допоміжними спорудами загальною площею 1741, 40 кв.м., що знаходиться за адресою: смт Білокуракине, вул. Чапаєва, 66, для ведення комерційної діяльності.

Як вбачається з технічного паспорту на готель «Ювілений» з допоміжними спорудами, виданого КП «Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації», він знаходиться на земельний ділянці площею 3593. 49 кв.м.

При цьому, зазначена земельна ділянка на теперішній час зареєстрована за відповідачем, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 червня 2005 р., виданий Білокуракинською селищною радою Луганської області, зареєстрований Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 209551/020541500007.

Внаслідок неможливості, на думку позивача, переоформлення документів про право власності на земельну ділянку останній звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно отримав спірну земельну ділянку та став її власником.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно статті 13 Конституції України , земля - є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

За приписами ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказана норма кореспондується зі ст. 377 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах,що виникають із земельних відносин» визначено, що У вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

У ч.1 ст. 131 ЗК України визначено, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно з ч. 1ст. 132 цього ж Кодексу угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Таким чином, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги і застосувавши до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 377 ЦК України , ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України , суд першої інстанції виходив з того, що до ТОВ «Зоря 2011» внаслідок правонаступництва перейшли у власність землі СТОВ Агрофірма «Зоря».

Проте, судова колегія вважає такий висновок місцевого суду передчасним та погоджується з доводами прокурора, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження (в даному випадку такий договір не укладався) не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого цивільно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і новим власником споруди у встановленому законом порядку. Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено правонаступництво щодо права власності на землю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв готельний комплекс та спірну земельну ділянку під ним від ТОВ «Зоря 2011», в той час, як право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за СТОВ Агрофірма «Зоря», який є відповідачем по справі.

Відсутність документів щодо речових прав на земельну ділянку у відчужувача земельної ділянки виключає можливість застосування ст. 377 ЦК України , ст. 120 Земельного кодексу України .

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що предметом позову є визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, то саме на позивача покладено обов`язок доведення того, що спірна земельна ділянка належить йому на праві власності.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, норми матеріального та процесуального права місцевим господарським судом застосовані не правильно, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013 р. у справі № 913/1822/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013 р. у справі № 913/1822/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій сервіс» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій сервіс» в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2102,19 грн. за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Луганської області видати відповідний судовий наказ.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді І.В. Москальова

О.О. Радіонова