Постанова

від 03.12.2013 по справі 802/4262/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2013 р. Справа № 802/4262/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Данилюка В.М.

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: приватного підприємства агрофірми "Комора"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з адміністративним позовом до приватного підприємства агрофірми "Комора" (далі - ПП агрофірми "Комора", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2012 році у кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 6588,88 грн. та пеню у розмірі 241,00 грн.

14.11.2013р. до суду надійшла заява від 12.11.2013р. № 01-10/1057, за підписом директора Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про збільшення розміру позовних вимог, а саме, збільшення розміру адміністративно-господарських санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, на 115,62 грн., що в загальному розмірі складає 6704,50 грн., та збільшення розміру пені на 5,56 грн., що в загальному розмірі складає 246,56 грн.

Дана заява мотивована тим, що в адміністративному позові розмір позовних вимог, а саме адміністративно-господарських санкцій в сумі 6588,88 грн. та пені в сумі 241,00 грн., було розраховано виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на 2012 рік, однак, враховуючи те, що відповідачем на вимогу суду надано довідку про те, що розмір середньої річної заробітної плати штатного працівника ПП агрофірми "Комора" складає 13409 грн., сума адміністративного-господарських санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням положень ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 6704,50 грн., а пені - 246,56 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, підтримав повністю, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та пояснення, надані в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

В матеріалах справи міститься заява директора ПП агрофірми "Комора" № 52 від 14.11.2013р. (а.с. 30), в якій вказано, що позовні вимоги відповідач повністю не визнає та просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

При цьому, 06.11.2013р. до суду надійшли письмові заперечення ПП агрофірми "Комора" № 50 від 04.11.2013р. (а.с. 19), в яких зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно висновків Акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 02-27-09/413 (далі - Акт перевірки) (а.с. 5-7), складеного територіальною Державною інспекцією з питань праці у Вінницькій області, відповідачем, зокрема, порушено норми ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ, а саме, по підприємству не виконано нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів (середньорічна кількість працівників 9 осіб, серед них інваліди не працевлаштовані). Крім того, перевіркою встановлено, що відповідач не зареєстрований у відділені Фонду та не подає звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

В акті перевірки директором ПП агрофірми "Комора" зроблено запис, що зауважень у нього до даного акту немає.

Після проведення перевірки, відділення Фонду звернулось до відповідача з листом, яким проінформувало підприємство про невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік та про необхідність подання до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2012 рік.

В зв`язку з ненадходженням від відповідача до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказаного звіту, останнім розраховано розмір адміністративно-господарські санкції та пені виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на 2012 рік та подано до суду позовну заяву про їх стягнення.

В подальшому, на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2013р. (а.с. 1), відповідачем надано довідку № 49 від 04.11.2013р. (а.с. 21), в якій зазначено, що розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника ПП агрофірми "Комора" за 2012 рік складає 13409 грн.

В зв`язку з встановленням розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника ПП агрофірми "Комора", позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарських санкцій в розмірі 6704 грн. 50 коп. та пені в розмірі 246 грн. 56 коп.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Так, дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803 передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано той факт, що листом Тростянецького районного центру зайнятості № 04-20/1066 від 06.06.2013р.(а.с. 12) повідомлено відділення Фонду, що відповідач протягом 2012 року не подавав центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у 2012 році відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Крім того, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів.

Так, на думку суду, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови подачі звітності ПП агрофірми "Комора" до центру зайнятості.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був самостійно розрахувати та сплатити в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сума адміністративно-господарських санкцій, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 6704 грн. 50 коп., тобто в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 6,50 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 246 грн. 56 коп.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

З вищевикладеного слідує, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2012 році, що є складовими господарського правопорушення. ПП агрофірма "Комора" не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Що стосується письмових заперечень відповідача, то вони спростовуються наступним.

Так, у письмових запереченнях відповідачем зазначено, що адміністративно-господарські санкції та пеня розраховані позивачем без встановлення розміру середньої річної заробітної плати на ПП агрофірмі "Комора" та без встановлення кількості штатних працівників, тобто з порушення вимог закону.

Однак, як вже зазначалось вище, сума адміністративно-господарських санкцій визначена позивачем на підставі довідки ПП агрофірми "Комора" № 49 від 04.11.2013р., наданої до суду відповідачем на вимогу ухвали суду від 21.10.2013р., в якій вказано розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника ПП агрофірми "Комора" за 2012 рік.

Щодо не встановлення позивачем середньорічної кількості штатних працівників ПП агрофірми "Комора" у 2012 році, то в даному випадку, така кількість штатних працівників, а саме 9 осіб, встановлена Актом перевірки № 02-27-09/413, який підписаний директором ПП агрофірми "Комора" без зауважень.

Крім того, в письмових заперечення відповідача вказано, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, так як право звернення до суду у контролюючого органу виникло 16 квітня 2013 року, а ухвала про відкриття провадження у справі постановлена вже 21 жовтня 2013 року.

На думку суду, такі твердження відповідача є хибними, оскільки датою звернення до суду є дата надходження до суду позовної заяви, якою в даному випадку, згідно штемпеля Вінницького окружного адміністративного суду на позовній заяві, є 16 жовтня 2013 року.

Однак, в жодному разі дата звернення до суду не може визначатись датою постановлення ухвали про відкриття провадження.

Також, в письмових запереченнях зазначено, що в порушення вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 106 КАС України, позивачем не додано до позовної заяви доказу надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також, на позовній заяві не зазначено дати її підписання.

Однак, ознайомившись з матеріали справи, суд встановив, що позивач надав до суду доказ надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, яким, в даному випадку, є фіскальний чек № 5311 від 16.10.2013 року, з якого слідує, що позовна заява з додатками направлена на адресу ПП агрофірми "Комора" рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також судом встановлено, що на позовній заяві міститься дата її підписання, а саме 16 жовтня 2013 року (а.с. 2).

Крім того, в даному випадку суд вважає за необхідно зазначити, що перевірка позовної заяви на відповідність вимогам ст. 106 КАС України, здійснювалась судом після її надходження до суду і недотримання вимог даної статті позивачем судом встановлено не було.

При цьому взагалі не зрозуміло, яким чином відповідач встановив, що до позовної заяви не додано доказів надіслання йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також, що на позовній заяві не зазначено дати її підписання, так як його представник жодного разу в судові засідання не з`явився, крім того, відсутні докази його ознайомлення з матеріалів справи.

Окрім всього вищевказаного, суд вважає за необхідне зазначити, що в даних письмових запереченнях відповідачем взагалі не спростованого факту не забезпечення ним встановлення нормативу робочого місця для працевлаштування інваліда у 2012 році.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Земельний центр" (24300, Вінницька область, смт Тростянець, вул. Наконечного, 15, код ЄДРПОУ 23107137) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Тростянецького району, р/р 31216230700549, код 38051690, банк одержувач: ГУ ДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік") адміністративно - господарські санкції в розмірі 6704 грн. 50 коп. (шість тисяч сімсот чотири гривні 50 копійок) та пеню в розмірі 246 грн. 56 коп. (двісті сорок шість гривень 56 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна