Рішення

від 09.12.2013 по справі 914/3873/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 р. Справа № 914/3873/13

За позовом: До відповідача: Дрогобицького міжрайонного прокурора , м.Дрогобич Львівської області, в інтересах держави, уповноважений орган: Державний комітет лісового господарства України, в особі Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", м.Дрогобич Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Біовуд", м.Дрогобич Львівської області про: стягнення 7823, 70 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т - прокурор прокуратури м.Львова;

від позивача: Гавриш М.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з"явився.

Права та обов'язки, згідно ст. ст.20, 22 ГПК України, суд роз'яснив Прокурору та представнику Позивача, які з"явилися в судове засідання. Заяви про відвід суду не надходили.

Суть спору : Позов заявлено Дрогобицькою міжрайонною прокуророю, м.Дрогобич Львівської області, в інтересах держави, уповноважений орган: Державний комітет лісового господарства України, в особі Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", м.Дрогобич Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біовуд", м.Дрогобич Львівської області про стягнення 8169,65 грн.

Провадження у даній справі порушено Господарським судом Львівської області ухвалою від 16.10.2013 року та призначено розгляд справи на 07.11.2013 року. З підстав зазначених в ухвалах суду від 07.11.2013р та від 22.11.2013 року розгляд справи відкладався.

05.12.2103 року від Прокуратури в канцелярію суду поступила заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовуд», на користь Позивача - Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», 7823, 70 грн. основного боргу (заява зареєстрована в суді за вх.№ 52010/13 від 05.12.2013 року).

У судове засідання 09.12.2013 року з»явився Прокурор та представник Позивача; вимоги ухвал суду виконали; зменшені поданою заявою позовні вимоги підтримали та просять задоволити повністю.

Відповідач в судове засідання 09.12.2013 року, як і у попередні судові засідання, явку повноважного представника не забезпечив; відзиву на позовну заяву, витребовуваних судом документів, у тому числі й доказів погашення заборгованості перед позивачем, суду не подав.

25.11.2013 року від відповідача в канцелярію суду повернувся поштовий конверт з копією ухвали про порушення провадження у справі від 16.10.2013 року; на довідці органу поштового зв»язку причиною повернення поштової кореспонденції вказано: «за закінченням терміну зберігання» (зареєстровано за вх.№ 49711/13 від 25.11.2013 року).

Відповідно до поданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач включений до ЄДР в статусі юридичної особи; місцезнаходженням є адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Володимира Великого, будинок, 2 квартира 24. Зазначена адреса відповідає вказаній Прокурором у позовній заяві адресі як місцезнаходження відповідача ; на зазначену адресу Прокурором скеровано відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а судом - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено з"ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р №18 із змінами та доповненнями , внесеними 23.03.2012р та 17.10.2012р "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Із врахуванням зазначеного вище, матеріалів даної конкретної справи, оскільки ухвали у справі надсилались відповідачу за належною адресою (відомості про яку містяться в ЄДРПОУ), то повернення поштової кореспонденції до суду без вручення ТзОВ «Біовуд» з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення не розцінюється господарським судом як відсутність належних доказів виконання господарським судом обов"язку щодо належного повідомлення учасників судового процесу (відповідача , зокрема) про вчинення судом певних процесуальних дій.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався, незважаючи на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи впродовж строку, встановленого для розгляду спору ч.1 ст.69 ГПК України, та надавав можливість відповідачу скористатися своїм правом на захист.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, керуючись ст.69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави та можливість для чергового відкладення розгляду справи, зокрема з тих причин, що відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника та не подав відзиву на позовну заяву.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та без відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами, із врахуванням заяви Прокурора за вих.№ 10-06/3159-вих.-13 від 29.11.2013 року ( вх.№ 52010/13 від 05.12.2013 року) про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора та представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Як вбачається зі ст.ст.1,2 Статуту позивача , Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» (надалі-підприємство) , створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 року №133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», зареєстроване розпорядженням голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 29.06.1998 року №216, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (надалі Орган управління майном) та входить до сфери управління Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі Управління). Найменування Підприємства - Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» (повне), ДП «Дрогобицький лісгосп» (скорочене). Місцезнаходження Підприємства: Україна,82110, Львівська область, Дрогобицький район, м.Дрогобич, вул.Стрийська,29.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біовуд», в статусі юридичної особи включено до ЄДРПОУ, місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Володимира Великого, будинок 2, квартира 24; ідентифікаційний код: 37828618, що підтверджується станом на 19.11.2013 року поданим Прокурором до справи Витягом з ЄДРПОУ.

Між сторонами у справі, як підтверджують наявні у справі документи, мали місце впродовж 2011-2012 років договірні відносини по поставці лісопродукції.

Так, 14 листопада 2011 року між ДП «Дрогобицький лісгосп» (продавець) та ТзОВ «Біовуд» був укладений договір №78ЛГ на поставку лісопродукції, найменування якої, кількість, ціна та вартість погоджені сторонами у п.1.1 зазначеного договору. Так, загальна вартість продукції , яка мала поставлятись, погоджена сторонами в сумі 160 000,00 грн. Умови оплати лісопродукції (п.2.2) - попередня оплата. Термін дії договору (п.5.4) - 31.12.2011р.

01 лютого 2012 року між ДП «Дрогобицький лісгосп», продавець, та ТзОВ «Біовудбуд» , покупець, укладено договір №22-ЛГ, відповідно до умов у п.1.1 якого, продавець зобов»язувався відпустити покупцеві продукцію, а саме : техсировину хв.п.20 і б в кількості 200 м.куб., по ціні 250,00 грн., на загальну суму 50000,00 грн. Покупець ( п.1.2) в свою чергу зобов»язувався оплатити продукцію через розрахунковий рахунок або готівкою. Сторони встановили у договорі (п.2.2) , що оплата за продукцію - попередня. Термін дії договору ( п.5.4) -31.12.2012р.

18.11.2011 року відповідач оплатив позивачу платіжним дорученням №15 кошти в сумі 60 040,00 грн. та 21.11.2011р. платіжним дорученням №7 - 15 000,00 грн.

По товарно-транспортних накладних позивач відпустив, а відповідач прийняв лісопродукцію , а саме :

-по товарно-транспортній накладній №000575 від 24.11.2011р на суму 5118,75 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №000653 від 25.11.2011р - на суму 5 535,20 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №000297 від 25.11.2011р. - на суму 3212,65 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №000298 від 28.11.2011р. - на суму 3288,60 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №000299 від 28.11.2011р - на суму 2063,60 грн.

В загальному, товар поставлено позивачем і прийнято відповідачем по перелічених товарно-транспортних накладних на суму 19 218,85 грн.

Матеріалами у справі підтверджується, що у січні місяці 2012 року ДП «Дрогобицький лісгосп» повернув ТзОВ «Біовуд» 10 000,00 грн., а саме: платіжним дорученням №3 від 11.01.2012р - 2000,00 грн., 12.01.2012 р. платіжним дорученням №4 - 4000,00 грн. і 20.01.2012р. платіжним дорученням №10 - 4000,00 грн., як помилково перераховані.

Аналогічно, у лютому місяці 2012 року повернуто ТзОВ «Біовуд» 5000,00 грн, а саме платіжним дорученням №39 від 09.02.2012р - 1000,00 грн. та платіжним дорученнямп №7587 від 03.02.2012р. - 4000,00 грн.

Як вбачається, у лютому лісяці 2012 року позивачем відпущено відповідачу лісопродукцію на суму 23181,15 грн.А саме :

-по товарно-транспортній накладній №000715 від 24.02.2012р. - на суму 6020,00 грн.;

-по товарно-иранспортній накладній №000716 від 27.02.2012 року - на суму 6 280,00 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №001336 від 29.02.2012р. - на суму 5 987,45 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №001334 від 27.02.2012р . - на суму 4893,70 грн.

У березні місяці 2012 року відпущено лісопродукцію на суму 25463,70 грн., а саме :

-по товарно-транспортній накладній №001344 від 24.03.2012р. - на суму 13 876,20 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №000720 від 02.03.2012р. - на суму 6 170,00 грн.;

-по товарно-транспортній накладній №000719 від 01.03.2012р. - на суму 5417,50 грн.

Отже, позивач поставив відповідачу лісопродукцію на суму 67 863,70 грн. Відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 75 040,00 грн. З перерахованих коштів позивач повернув відповідачу 15 000,00 грн. Відтак, позивач отримав від відповідача за відпущену лісопродукцію кошти в сумі 60 040,03 грн., тоді як поставив лісопродукції на суму 67 863,70 грн. Різниця між вартістю поставленої продукції і перерахованими відповідачем коштами і склала суму боргу - 7823,70 грн.

Таким чином, станом на 01.04.2012 року, як і на дату подання позову до суду, сума заборгованості ТзОВ «Біовуд» перед ДП «Дрогобицький лісгосп» становила 7 823,70 грн. Сума заборгованості не змінилась і станом на дату прийняття рішення у справі і становить 7 823,70 грн Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов"язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповіддно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сумейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов"язання визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявність печаток ТзОВ «Біовуд» (покупця) та ДП «Дрогобицького лісового господарства» (продавця) на вище перелічених Договорах є свідченням скріплення не підпису директора ДП «Дрогобицького лісового господарства» п.Матяшевського В.М.. та директора ТзОВ «Біовуд» п.Полозненко Р.О., а самого документа. Отже, у даному випадку печатками продавця та покупця скріплено саме правочини (господарські договори №78ЛГ від 14.11.2011 року та № 22 ЛГ від 01.02.2012 року), чим підтверджується факт їх вчинення на умовах, які вказані у цих договорах.

Як вбачається, зобов»язання, які взяли продавець та покупець на себе за умовами зазначених договорів, ними виконувались. Позивач лісо продукцію поставив , відповідач її отримав і частково оплатив.

Отримання відповідачем лісопродукції, зазначеної у товарно-транспортних накладних, підтверджується підписом його представника на цих накладних, скріпленого гербовою печаткою відповідача; часковим виконанням відповідачем зобов"язання по оплаті отриманої лісопродукції. Зауважень щодо кількості, якості поставленої лісопродукції ТзОВ «Біовуд» не висунуто ДП «Дрогобицького лісового господарства» по жодній поставці. Товарно-транспортні накладні, інші наявні у справі документи про наявність таких обставин не свідчать.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на бідь-якій стадії її розгляду, для представництва інтерсів громадян або держави.

Частиною 2 статті 29 ГПК України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурорм в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Предметом позову у даній справі є вимога Прокурора щодо виконання відповідачем зобов»язань оплатити позивачу отриману від нього лісопродукцію у повному обсязі, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобов»язань щодо оплати цієї лісопродукції.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов"язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари) , а покупець зобов"язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сумейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не спростовано, що основний борг за отриманий від Позивача товар складає 7823, 70 грн.

Вимога Позивача про стягнення 7823, 70 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1147, 00 грн. покладається на Відповідача.

Керуючисьст.ст.1,2,4-3,4-4,22,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,

85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги, розмір яких зменшено Заявою за вих.№ 10-06/3159-вих.13 від 29.11.2013 р. (вх.№52010/13 від 05.12.2013 року) задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовуд» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. В.Великого, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 37828618) на користь Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Стрийська, будинок 29, код ЄДРПОУ 00992390) 7823, 70 грн. основного боргу та 1147, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 09.12.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 14.12.13р. та 15.12.13 р., виготовлено 16.12.13р.

Суддя Кітаєва С.Б.