Постанова

від 04.12.2013 по справі 903/641/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 903/641/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі Сливінському О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Боярчук В.А. (дов. № 2420/28/2-13 від 20.08.13 р.)

від відповідача: Сидорук О.В. (дов. № 10/07-2013 від 10.07.13 р.)

від органу прокуратури: Марщівська О.П. (службове посвідчення № 019161)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" на рішення господарського суду Волинської області від 08.07.13 р. у справі № 903/641/13 (суддя Войціховський

за позовом прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Луцької районної державної адміністрації

до Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чаруківська сільська рада.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою івідповідальністю "Рибгосп "Несвіч".

про стягнення 24 557, 78 грн. та розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Луцького району Волинської області, 43001, м. Луцьк, вул.. Кривий Вал, 29 (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Луцької районної державної адміністрації, 43000, м. Луцьк, вул.. Ковельська, 53 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-5) до ВАТ "Волиньрибгосп", 45626, вул.. Степова, 1 смт. Рокині, Луцького р-ну, Волинської обл.. (надалі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Чаруківська сільська рада, 45653, Волинська обл.., Луцький р-н, с. Чаруків, вул.. Першотравнева, 31 (надалі - третя особа), в якій просить стягнути 24557,78 грн. заборгованості зі сплати орендної плати та розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.07.03 р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.07.13 р. (а.с. 43-48) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22 379,30 грн. заборгованості та розірвано договір оренди, в частині стягнення 2 178,48 грн. позов залишено без розгляду.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що відповідач своєчасно не сплачував орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість за період 2010-2013 р.р., в результаті чого було істотно порушено умови договору, а тому суд, прийшов до висновку, що оскаржуваний договір підлягає достроковому розірванню в судовому порядку. Водночас, ані позивачем, ані прокурором без поважних на те причин не надано витребуваних судом обґрунтованих розрахунків стягуваних сум інфляційних та річних, не зазначено будь-яких обставин на підставі неможливості їх надання суду, у зв'язку з чим на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд залишив позов в цій частині без розгляду.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 62-66) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 08.07.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Водночас, відповідач просить застосувати строки позовної давності.

Скаржник зокрема зазначає, що судом першої інстанції не правильно встановлений розмір орендної плати за земельну ділянку. Розірвання договору оренди земельної ділянки призвело до порушення майнових прав відповідача та спричинило неможливість виконання рішення господарського суду Волинської області.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/641/13 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л.

Розпорядженням в.о. голови суду від 03.10.13 р. по справі № 903/641/13 внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою від 03.10.13 р. залучено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Рибгосп «Несвіч».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні та прокурор, проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважають, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

ТОВ «Рибгосп «Несвіч» у письмових поясненнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники третіх осіб не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Луцької районної державної адміністрації №86 від 07.04.2003р. "Про затвердження технічної документації про виконані проектно-вишукувальні роботи з інвентаризації земельних ділянок та передачі в оренду земель ВАТ "Волиньрибгосп", 3 липня 2003 року між Луцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Волиньрибгосп" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (а.с. 10).

Вказаний договір підписаний представниками сторін, завірений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В. та зареєстрований в книзі Державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 03 від 11.07.2003р.

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у довгострокове, платне володіння і користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 153,85 га, розташовану за межами населених пунктів на території Чаруківської сільської Ради Луцького району Волинської області.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, перебуває у розпорядженні Луцької районної державної адміністрації, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, знаходиться в такому якісному стані: загальна площа земельної ділянки, що передається в оренду, становить 153,85 га, в тому числі: під водою - 97,70 га, з них під каналами - 6,35 га, під ставками - 91,71 га; під відкритими землями без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 2,38 га, з них під пісками - 2,09 га, під кар'єрами - 0,29 га; під відкритими заболоченими землями, болотами - 43,34 га; під забудованими землями, гідротехнічними спорудами - валами - 7,62 га, під сільськогосподарськими землями - 2,81 га, з них під сіножатями - 0,96 га, під господарськими шляхами і прогонами 1,85 га. (п. 1.2).

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата справляється виключно у грошовій формі і становить 35 грн. за один гектар водного плеса та 27 грн. за один гектар прибережної смуги в рік, яку орендар сплачує на бюджетний рахунок Чаруківської сільської ради з періодичністю внесення плати - один раз до першого лютого поточного року.

Пунктом 7.1 Договору, зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що в матеріалах справи міститься акт встановлення меж ділянки в натурі від 27.06.02 р., до якого додається схема розташування земельної ділянки, що відводиться відповідачу (а.с. 12).

15 жовтня 2007 року між договірними сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с. 11),за редакцією якої внесено зміни до основного договору, а саме: збільшено розміри орендної плати та визначено останні на рівні 70 грн. за один гектар водного плеса та 35 грн. за один гектар прибережної смуги в рік. Водночас у тексті додаткової угоди зазначено, що остання набирає чинності з 01.11.07 р. та діє протягом дії основного договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 153,85 га, розташовану на території Чаруківської сільської Ради Луцького району Волинської області.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч. 1 ст. 125 ЗК України).

Статтею 13 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.. 16 вказаного закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 18 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (ч. 1 ст. 30, розділ 3 договору).

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 15, 24 Закону України "Про оренду землі", ст.. 96 Земельного кодексу України, ст.. 792 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття орендної плати та її своєчасного внесення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в господарський суд Волинської області з позовом до ВАТ «Волиньрибгосп» про стягнення заборгованості по орендній платі за 2010-2013 роки та розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням умов договору в частині розрахунку по орендній платі за вказаний період.

Господарський суд Волинської області задоволив позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2010-2013 роки в сумі 22379,30 грн., однак колегія апеляційного суду не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідача перед позивачем нарахована за невиконання п. 3.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди від 15.10.07 р.

Однак, дослідивши Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.10.07 р., апеляційний суд констатує той факт, що вказана угода не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», однією з істотних умов договору землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні відповідних спорів судам слід враховувати вимоги законодавства про реєстрацію права власності та права користування земельною ділянкою, а саме положення ст. 125, 126 ЗК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про оренду землі», укладений договір оренди землі, підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційний суд констатує той факт, що зміни, які вносяться шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності в такому ж самому порядку, що і основний договір, тобто після державної реєстрації.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно із ст. 210, 640 ЦК України, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та той факт, що Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 15.10.07 р. не зареєстрована у встановленому законом порядку, колегія суддів приходить до висновку, що вказана додаткова угода є неукладеною. А відтак, суд констатує той факт, що до розміру орендної плати та періодичності її внесення, має бути застосовані умови, передбачені п. 3.1 Договору в редакції від 03.07.03 р.

Крім того, як вбачається з листа Об'єднаної державної податкової інспекції № 644/8/15.8 від 30.08.13 р. (а.с. 107), за даними Держкомзему за ВАТ «Волиньрибгосп» на території Чаруківської сільської ради рахується земельна ділянка в розмірі 153,85 га. Договір оренди укладено ВАТ «Волиньрибгосп» з Луцькою райдержадміністрації 03.07.03 р., терміном на 49 років. Відомостей щодо укладення додаткових угод по даній земельній ділянці в Луцькій ОДПІ немає .

Водночас, з вказаного листа ОДПІ вбачається, що п. 3 оскаржуваного договору, орендна плата нараховується 35 грн. за 1 га водного плеса та 27 грн. за 1 га прилежної смуги. Всього згідно договору орендна плата за землю становить 4,9 тис. грн.. в рік.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача, що Додатковою угодою від 15.10.07 р., сторони змінили розмір орендної плати, а відтак, суд вважає розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, яка нарахована відповідно до Додаткової угоди від 15.10.07 р. не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 22379,30 грн. заборгованості з орендної плати та не може бути належним доказом на підтвердження існування заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди від 03.07.2003р.

При цьому судом теж враховується розмір орендної плати, що була сплачена відповідачем впродовж 2008 - 2012 років за даними Чаруківської сільської ради (витяги з книги обліків доходів за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роки) та складає 24 766,46 грн., в той час розмір нарахованої у відповідності до п. 3.1 договору за вказаний період складає 24 812,47 грн. (4962,55 грн. х 5 років).

А відтак, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 22 379,30 грн. боргу з орендної плати такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є необгрунтованими, у звязку з чим задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позовна вимога щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань в сумі 2 178,48 грн. є похідною від вимоги про стягнення боргу, суд вважає, що останню теж слід вважати необгрунтованою, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо дострокового розірвання оскарженого договору оренди, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 32 названого Закону визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В даному випадку пунктом 5.1 договору оренди землі від 03.07.2003р. сторонами було визначено право орендодавця - Луцької районної державної адміністрації вимагати від орендаря земельної ділянки своєчасного внесення плати за оренду та право на розірвання договору в разі використання орендарем об'єкта оренди не за цільовим призначенням та в разі невиконання інших умов договору, а також встановлено обов'язок орендаря - відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" періодично - один раз до першого лютого поточного року вносити на бюджетний рахунок Чаруківської сільської ради орендну плату за користування землями.

Пунктами 7.3-7.4 договору оренди землі від 03.07.2003р. сторонами було визначено, що договір оренди може бути розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами їх зобов'язань, передбачених у договорі.

В даному випадку єдиною правовою підставою для звернення із позовом в частині розірвання договору оренди земельної ділянки позивач визначає наявність заборгованості зі сплати орендної плати за період 2010-2013 р.р.

Разом з тим, розрахунок, поданий позивачем як доказ на підтвердження заборгованості, здійснений на підставі додаткової угоди, яку слід вважати неукладеною.

Критично суд оцінює як доказ заборгованості по сплаті орендної плати довідки Луцької об'єднаної ДПІ № 644/8/153 від 30.08.13 р. та № 1225/9/15.3 від 22.10.13 р. (а.с. 107, а.с. 144), якими визначено заборгованість відповідача по орендній платі станом на 01.08.13 р. у розмірі 109000, 4 грн. та на 01.10.13 р. в розмірі 113000,4 грн. у зв'язку з наступним.

Підставою для здійснення відповідних нарахувань Луцька ОДПІ вважає набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.11р.), згідно ст. 280.1 і ст. 288.5 якого річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку.

Згідно листів ОДПІ у 2012 р. орендна плата нараховувалася виходячи з нової нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, яка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.11 р. № 1185 збільшилася на коефіцієнт 1,756 і на 2012 р. становила 19976,26 грн.

Водночас, суд враховує норми ЗУ «Про орендну землі», згідно якого орендна плата є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки (ст. 15 Закону).Відсутність однієї з істотних умов договору є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, колегією суддів враховується, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом (ст. 174 ГК України).

Суд погоджується, що норми Податкового кодексу України, змінюють порядок нарахування орендної плати за земельну ділянку. Водночас, зміни у законодавстві, щодо порядку обчислення орендної плати автоматично не змінюють зобов'язання сторін, які ґрунтуються на договорі, а є лише підставою для ініціювання внесення відповідних змін у вже діючі договори. Дане твердження знаходить своє відображення і у ст. 288 ПК України, згідно якої підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договір оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Позивачем не надано, а судом в ході розгляду не здобуто доказів, що орендодавцем (Луцькою районною державною адміністрацією) вживались заходи щодо внесення змін до договору оренди землі від 03.07.03 р. в частині зміни розміру орендної плати у звязку зі зміною порядку її нарахування.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірним проведення розрахунку оренди землі виходячи з норм ст. ст. 271, 288.5 ПК України.

А відтак, позивачем належними і допустимими доказами не доведено факт існування заборгованості на час звернення з позовом, оскільки не визначено належних правових підстав для здійснення наведених розрахунків.

Судом не беруться до уваги як докази на підтвердження заборгованості з орендної плати декларації, які подавалися відповідачем до податкового органу, оскільки останні є документом податкової звітності і не носять характеру прямого доказу у господарських правовідносинах, що виникли з договорів оренди.

Враховуючи той факт, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту існування заборгованості зі сплати орендної плати згідно договору оренди землі від 03.07.2003р., а відтак є безпідставними вимоги в частині розірвання даного договору.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги вимогу відповідача, викладену в апеляційній скарзі, щодо застосування строків позовної давності, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість подання клопотання щодо застосування строків позовної давності в суді першої інстанції. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

Враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду першої інстанції від 08.07.13 р., обставинам справи, а тому скасовує оскаржуване рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" на рішення господарського суду Волинської області від 08.07.13 р. у справі № 903/641/13 задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 08.07.13 р. у справі № 903/641/13 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Луцької районної державної адміністрації (вул. Ковельська, 53, м. Луцьк, код код ЄДРПОУ 04051425) на користь Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" (Луцький район, смт. Рокині, вул. Степова, 1, код ЄДРПОУ 21746732) 1433,75 грн. в повернення судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/641/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Миханюк М.В.