Постанова

від 10.12.2013 по справі 910/14169/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/14169/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Черниш О. Д. - представник за довіреністю від 14.01.2013

від відповідача: Хорольський Р. М. - представник за довіреністю від 01.09.2013

Гайдаш В. В. - представник за довіреністю від 01.09.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013

у справі № 910/14169/13 (суддя Привалов А. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технічною комплектацією «Київміськбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб»

про стягнення 24 408 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 24 408 грн., які становлять суму, перераховану позивачем відповідачу в якості попередньої оплати за товар згідно виставленого останнім рахунку - фактури № 1796 від 08.10.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2013, повний текст якого підписаний 19.09.2013, у справі № 910/14169/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по поставці оплаченого позивачем згідно спірного рахунку-фактури товару, з огляду на що, позивач має право на повернення попередньої оплати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/14169/13 від 12.09.2013 і прийняти нове рішення, в якому у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб» посилається на те, що спірне рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, відповідач послався на те, що суд першої інстанції при винесенні спірного рішення не прийняв до уваги надані відповідачем пояснення та докази та дійшов невірного висновку про те, що відповідач не виконав свій обов'язок по поставці спірного товару.

Відповідач зазначив про те, що факт поставки спірного товару підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеною 16.11.2012 слідчим Броварського МВ ГУМВС України.

Ухвалою від 14.10.2013 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з матеріалі справи, 08.10.2012 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 1796 на оплату газобетонних блоків 600х300х200 GD 500 в кількості 43,2 куб. м. на загальну суму 24 408 грн.

08.12.2012 вказаний рахунок-фактура позивачем оплачений повністю, що сторонами не заперечується та підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 3 від 08.10.2012 (а.с. 12).

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури та оплати його позивачем у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, відповідач не передав йому оплачений за вказаним рахунком-фактурою товар.

Відповідач, як у відзиві на позов так і в апеляційній скарзі, посилається на те, що частину з спірного товару, у кількості 36,72 м. куб. на загальну суму 20 746,80 грн., ним позивачу поставлено 10.10.2012, а щодо решти сплаченої суми, то відповідач листом від 16.10.2012 просив позивача надіслати на адресу відповідача лист з банківськими реквізитами позивача для відправки грошових коштів, які залишились після відвантаження 10.10.2012 частини блоків в кількості 36,72 м. куб., проте позивач вказану вимогу не виконав.

Щодо посилань відповідача на часткову поставку ним товару слід зазначити таке.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (із змінами та доповненнями) та зареєстрована у Мін'юсті України 12.06.1996 № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, виходячи з приписів чинного законодавства, факт здійснення господарської операції має бути підтверджений відповідними первинними документами, оформленими у встановленому законодавством порядку, зокрема видатковою накладною та довіреністю на одержання цінностей.

На підтвердження факту передачі позивачу товару у кількості 36,72 м. куб. на загальну суму 20 746,80 грн. відповідачем до матеріалів справи долучено:

- видаткову накладну № 557 від 10.10.2012, підписану лише представниками відповідача;

- податкову накладну № 20 від 08.10.2012;

- лист звернення від 16.10.2012;

- постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.11.2012, винесену о/у ВКМСД Броварського МВ ГУМВС України в Київській області капітаном міліції Шалахіним М. І.

Проте, всі вище перелічені документи, окрім видаткової накладної, не є первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції, в той час як підписана лише представниками відповідача видаткова накладна № 557 від 10.10.2012 також не може бути належним доказом на підтвердження факту здійснення господарської операції, а саме, факту передачі відповідачем позивачу товару у кількості 36,72 м. куб. на загальну суму 20 746,80 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.11.2012, винесеною о/у ВКМСД Броварського МВ ГУМВС України в Київській області капітаном міліції Шалахіним М. І. встановлений факт поставки відповідачем позивачу товару у кількості 36,72 м. куб. на загальну суму 20 746,80 грн. слід зазначити таке.

У вказаній постанові дійсно зазначено про те, що фактично відповідач поставив позивачу газоблоки кількістю 36,72 м. куб.

Проте, у цій постанові йдеться також про те, що жодних документів, де відображено фактичну кількість поставлених відповідачем позивачу будівельних матеріалів складено не було, жодних договорів між позивачем та відповідачем укладено не було.

Вказана постанова містить відомості про те, що 10.10.2012 водій позивача Черненко В. В. на вантажному автомобілі МАЗ, д.н.з. АА 7765 НА, на території м. Бровари за адресою: м. Київ, вул. Незалежності, 28-А, отримав на підприємстві ТОВ «Арфа терм» газоблоки у кількості 36,72 м. куб., які в подальшому було постановлено на будівництво та відвантажено за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності, 2 (замовник: ТОВ «Атлант плюс»), що при здійсненні товарного перевезення вказаних будівельних матеріалів водієм позивача Черненком В. В. жодних документів, що підтверджують прийняття, переміщення та відвантаження газоблоків, оформлено не було, а вказані будівельні матеріали на підприємстві не оприбутковано.

За правилами ст. 35 ГПК України вказана постанова не має для суду перюдиційного значення та оцінюється судом у сукупності із іншими доказами у справі.

З метою з'ясування обставин справи, колегією суддів направлено судовий запит до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області, яким витребувано копію кримінального провадження, за результатами розгляду якого було винесено вищезгадану постанову.

При вивченні документів, які містяться у вказаному кримінальному провадженні, колегія суддів встановила, що о/у ВКМСД Броварського МВ ГУМВС України в Київській області капітан міліції Шалахін М. І., дійшов висновку про доведеність факту поставки спірного товару відповідачем позивачу, виходячи з пояснень заступника директора відповідача, відібраних в телефонному режимі від гр. Черененка В., та пояснень Мірошки І. О., яка працює на ТОВ «Шрамківський цегельний завод» та надає юридичні консультації позивачу.

Проте, вказані документи не є первинними документами в розуміння закону, які можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.

З огляду на всі вищевказані обставини, колегія суддів не може прийняти постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.11.2012 як належний доказ на підтвердження факту здійснення господарської операції, а саме факту передачі відповідачем позивачу товару у кількості 36,72 м. куб. на загальну суму 20 746,80 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на відповідача покладений обов'язок довести ті обставини, на які він постилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме, на факт передачі відповідачем позивачу товару у кількості 36,72 м. куб. на загальну суму 20 746,80 грн., чого ним зроблено не було.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 24 408 грн. в рахунок оплати товару (газобетонні блоки 600х300х200 GD 500 в кількості 43,2 куб. м.) та факт непоставки відповідачем зазначеного товару повністю або в частині та не повернення коштів позивачеві.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Починаючи з 08.10.2012, тобто майже рік, у відповідача знаходяться грошові коштив сумі 24 408 грн., перераховані йому позивачем, проте свого договірного зобов'язання з поставки товару на вказану суму відповідач не виконав.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з листа позивача №05/10 від 10.10.2012, копія якого міститься в матеріалах вищезгаданого кримінального провадження, позивач просить відповідача повернути спірні кошти за вказаними в листі реквізитами. Про факт отримання відповідачем зазначеного листа свідчить те, що в заяві від 15.10.2012, за наслідками якої порушено вказане кримінальне провадження, відповідач посилається на цей лист.

Крім того, 13.03.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 1 від 12.03.2013 (а.с. 13, 16), в якому просив відповідача здійснити передачу оплаченого товару (блокк 600х300х200 GD 500 в кількості 36,72 куб. м.) протягом семи днів, а у випадку невиконання вказаного зобов'язання в зазначений строк, настане прострочення боржника, внаслідок якого зобов'язання втратить інтерес для кредитора, і в цьому випадку позивач відмовиться від прийняття виконання і буде вимагати від відповідача відшкодування збитків. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучені опис вкладення та фіскальний чек № 0385 від 13.03.2013.

В матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачем відповіді на вказаний лист.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав заходів щодо виконання свого договірного зобов'язання по поставці товару, суду не надав.

Згідно статті 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача попередню оплату в сумі 24 408 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 у справі № 910/14169/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзстройснаб» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 у справі № 910/14169/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 у справі № 910/14169/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14169/13.

Повний текст постанови складено: 16.12.2013

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна