Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/3202/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/3202/13-а

05.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Пакет Т.В. ) від 26.06.2013 по справі №801/3202/13-а

за позовом Приватного підприємства "Венеція" (вул. Прибрежна, буд.1, с. Партеніт, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98542)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування вимоги, скасування податкової застави на майно,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 червня 2013 року у справі № 801/3202/13-а адміністративний позов Приватного підприємства «Венеція» до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги, скасування застави на майно було задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимога ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 05 жовтня 2012 року № 254 на суму 27968,27 грн.; визнано протиправними дії ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС щодо нарахування Приватному підприємству «Венеція» боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1819 грн. та нарахування пені по несплаті податку на прибуток у сумі 10470,68 грн.; визнано протиправними дії ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС щодо нарахування Приватному підприємству «Венеція» боргу з податку на додану вартість у сумі 15652,99 грн. та нарахуванні пені по несплаті податку на додану вартість у сумі 12,37 грн.; скасовано податкову заставу на майно, яке належить Приватному підприємству «Венеція», яка була сформована у зв'язку з нарахуванням податкового боргу. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 червня 2013 року та відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податковий борг позивача з ПДВ та податку на прибуток на загальну суму 27968,27 грн. виник 03.10.2012 року, у зв'язку з чим була направлена на адресу позивача податкова вимога та виникло право податкової застави.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Повістка-виклик від 18.10.2013 року, що була скерована на адресу позивача за адресою, що була вказана позивачем у адміністративному позові: м. Алушта, смт. Партенін, вул.. Прибрежна, б. 1, повернулась на адресу суду із позначкою пошти «закінчення терміну зберігання».

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомити суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Отже позивач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки від 10.05.2012 року № 111/22/24509435 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Венеція», ЄДРПОУ 24509435, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2010р. по 31.12.2011р.» відповідачем прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0009222301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 134365 грн. - за основним платежем та 27473,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0009212301 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 115704 грн. - за основним платежем та 28926 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому згідно висновків акту перевірки податкові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1115704 грн. були визначені позивачу за період 6 місяців 2010 року - 2010 рік, квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року а податкові зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 134365 грн. визначені за період квітень - грудень 2010 року, січень - грудень 2011 року у зв'язку із заниженням цих податкових зобов'язань.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржені у встановленому законом порядку та грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, що були визначені податковими повідомленнями-рішеннями, сплачені позивачем частково, а саме: з податку на прибуток у сумі 42071,50 грн. платіжними дорученнями № 3016 від 01.06.2012 року та № 2996 від 24.05.2012 року та з ПДВ у сумі 22414 грн. платіжними дорученнями № 3017 від 01.06.2012 року та № 2997 від 24.05.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що по акту перевірки від 10.05.2012 року № 111/22/24509435 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Венеція», ЄДРПОУ 24509435, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2010р. по 31.12.2011р.» відповідачем зроблений розрахунок пені за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року по ПДВ та податку на прибуток, відповідно до якого сума пені по ПДВ склала 15657,59 грн. а з податку на прибуток - у сумі 12310,68 грн. (загальний розмір 27968,27 грн.).

На підставі вказаного розрахунку пені керівником податкової інспекції прийнято рішення про нарахування пені у розмірі 15657,59 грн. - з ПДВ та 12310,68 грн. - з податку на прибуток.

Вказане рішення відповідача щодо нарахування пені з ПДВ та податку на прибуток за актом перевірки від 10.05.2012 року № 111/22/24509435 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Венеція», ЄДРПОУ 24509435, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2010р. по 31.12.2011р.» позивачем не оскаржено в установленому законом порядку.

05 жовтня 2012 року податковою інспекцією виставлено вимогу № 254, у т.ч. з ПДВ у розмірі 15657,59 грн., податку на прибуток у розмірі 12310,68 грн. Податкова вимога виставлена на суму визначеного розміру пені за вищевказаним рішенням про нарахування пені. Податкова вимога отримана позивачем 25.02.2013 року.

Таким чином, судовою колегією встановлені наступні обставини: відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, які не оскаржені позивачем; у позивача має місце податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями; відповідачем прийнято рішення про нарахування позивачу пені з ПДВ та податку на прибуток, яке не оскаржено позивачем; відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу на суму боргу зі сплати нарахованої пені з ПДВ та податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пеня була нарахована відповідачем всупереч діючого на час виникнення податкових зобов'язань за 2010 рік законодавству та виходив з того, що податкова інспекція не мала право здійснювати перерозподіл поточних платежів для погашення сум нарахованої пені, що потягло за собою нарахування позивачу боргу з ПДВ та податку на прибуток.

Щодо нарахування позивачу пені за актом перевірки від 10.05.2012 року № 111/22/24509435 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Венеція», ЄДРПОУ 24509435, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2010р. по 31.12.2011р.» рішенням про нарахування пені судова колегія зазначає наступне.

Як вказувалося вище, рішення відповідача про нарахування пені позивачем не оскаржено в установленому законом порядку. Не оскаржено позивачем також і дії відповідача щодо нарахування пені з ПДВ у сумі 15657,59 грн. та податку на прибуток у розмірі 12310,68 грн. за актом перевірки.

З наявного у матеріалах справи розрахунку пені та рішення про нарахування пені за актом перевірки вбачається, що пеня нарахована позивачу на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується:у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, встановив за результатами акту перевірки від 10.05.2012 року № 111/22/24509435 заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за 2010-2011 роки, податкова інспекція правомірно нарахувала позивачу пеню на суму такого заниження та за весь період заниження.

Оскільки заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток було встановлено відповідачем у 2012 році - під час дії Податкового кодексу України, то податкова інспекція правомірно керувалася саме положеннями Податкового кодексу України під час нарахування пені. Такий висновок судової колегії ґрунтується на наступному.

Відповідно до статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

- фінансова;

- адміністративна;

- кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Таким чином, податкова інспекція правомірно керувалася положеннями Податкового кодексу під час розрахунку позивачу пені за результатами акту перевірки від 10.05.2012 року № 111/22/24509435 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Венеція», ЄДРПОУ 24509435, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2010р. по 31.12.2011р.».

Щодо висновків суду першої інстанції про неправомірний перерозподіл податковим органом поточних платежів на погашення суми нарахованої пені, то судова колегія визнає такі висновки суду помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Відповідно до пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пунктів 88.1., 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

На підставі всього вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції відносно наявності підстав для задоволення адміністративного позову позивача, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2013 по справі №801/3202/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська