Ухвала

від 12.12.2013 по справі 2а-8672/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 р. Справа № 9104/147965/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польсько-німецьке підприємство «Захід-сервіс-Львів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-сервіс-Львів» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 0004171630/0/15296 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконуючи вимоги п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97- ВР до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова подано податкову декларацію з податку на додану вартість до якої додано заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду, про що зроблено відповідну відмітку у самій декларації, у зв'язку із чим вважає застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання декларацій з податку на додану вартість неправомірним. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами. Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивачем порушено термін подання звітності за лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року. Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено камеральну перевірку ТОВ «Захід-сервіс-Львів» з питань порушення терміну подачі (неподання) податкової звітності.

За результатами перевірки 23.06.2010 року складено акт перевірки№807/238/15-2/30995082, яким встановлено порушення підприємством п.п. 4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 26.12.2000року, а саме порушення терміну подання звітності за лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року. На підставі даного акту податковим органом 30.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004171630/0/15290, яким визначено штрафну (фінансову) санкцію по податку на додану вартість в сумі 850 грн.

Позивачем оскаржено в адміністративному порядку дане податкове повідомлення-рішення, яке ДПІ у Шевченківському районі м.Львова залишено без змін, а скаргу без задоволення. Абзацом 1 п.п. 7.8.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Суд першої інстанції встановив, що товариством разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за IV кв. 2009 року, яку податковий орган отримав 12.01.2010 року, подано заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду, про що зроблено відповідну відмітку у графі щодо додатків до декларації.

При цьому податковий орган заперечив подання товариством такої звітності з підстави відсутності штампу на заяві, наявність якого передбачено Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників в ОДПС України, затверджених Наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 та при цьому застосував до підприємства штрафну (фінансову) санкцію, передбачену п.п. 4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 26.12.2000року.

Зазначена норма Закону України №2181-ІІІ від 26.12.2000 року передбачає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Суд першої інстанції підставно не погодився з доводами відповідача, оскільки Методичні рекомендації за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, на державну реєстрацію не подаються.

Зважаючи на встановлені обставини у справі необхідно погодитись з думкою суду першої інстанції, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Відповідно, є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 0004171630/0/15296 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій. За приписами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року у справі №2а-8672/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський