Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/6943/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6943/13-а

05.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Суворова С.В. ) від 18.09.2013 по справі №801/6943/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Гер. Сталінграда, 3 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 вересня 2013 року у справі № 801/6943/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим вчинити дії щодо прийняття та надсилання (вручення) Товариству з обмеженою відповідальністю «Делішес» податкових повідомлень-рішень за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Делішес» (код ЄДРПОУ 32624767), оформленої актом від 03.07.2012 року за № 3254/22-1/32624767. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 801/6943/13-а, зобов'язавши відповідача - ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим подати суду у десятиденний термін з дня набрання ним законної сили звіт про виконання судового рішення. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 вересня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із не прийняттям та не направленням позивачу податкових повідомлень-рішень за результатами висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 03 липня 2012 року № 3254/22-1/32624767 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг» ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Згідно вказаного акту перевірки податкова інспекція дійшла висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 3919740, у т.ч.: за 1 квартал 2009 року на суму 1398485 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 279610 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 843790 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 321240 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 1008945 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 20130 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 13355 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 20320 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 8335 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 5530 грн.. Також податкова інспекція дійшла висновку про заниження позивачем ПДВ на загальну суму 783948 грн., у т.ч.: за січень 2009 року на суму 28860 грн., за лютий 2009 року на суму 37354 грн., за березень 2009 року на суму 29713 грн., за липень 2009 року на суму 275140 грн., за серпень 2009 року на суму 93055 грн., за вересень 2009 року на суму 37690 грн., за травень 2010 року на суму 272628 грн., за серпень 2010 року на суму 15801 грн., за вересень 2010 року на суму 1091 грн., за жовтень 2010 року на суму 1834 грн., за листопад 2010 року на суму 990 грн., за грудень 2010 року на суму 1240 грн., за лютий 2011 року на суму 1667 грн., за жовтень 2011 року на суму 1106 грн.

Але, податкова інспекція за результатами проведеної перевірки не прийняла та не надіслала на адресу позивача відповідні податкові повідомлення-рішення про визначення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, що на думку позивача є протиправним, оскільки постановлюючи висновки про заниження платником податків податкових зобов'язань податкова інспекція повинна прийняти відповідні податкові повідомлення-рішення, які платником податків можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Позивач вважає, що не прийняття органом ДПС, у даному випадку - відповідачем, відповідних податкових повідомлень-рішень та не направлення їх платнику податків порушує право платника податків на оскарження відповідних висновків податкового органу.

Судова колегія погоджується з доводами позивача та вважає, що судом першої інстанції правильно надана юридична оцінка спірним правовідносинам у справі, з огляду на таке.

Відповідно до п. 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Кодексом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Спосіб -це визначений законом в рамках компетенції суб'єкта владних повноважень порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, суб'єкти владних повноважень можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, відповідно до п. 78.1, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Відповідно до статті 66 КПК України особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з статтею 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Відповідно до статті 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

У акті перевірки від 03.07.2012 року № 3254/22-1/32624767 зазначено, що перевірку здійснено на підставі наказу органу ДПС від 08.06.2012 року № 1028, виданого ДПІ у м. Сімферополі, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у відповідності до постанови слідчого по ОВС СВ ДПС у Миколаївської області підполковника податкової міліції Брюханова Д.Б. від 16.05.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 липня 2013 року (а.с. 80) суд першої інстанції витребував у відповідача постанову старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Миколаївський області від 16.05.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки», вирок суду, якщо він був прийнятий судом, інші документи, на підставі яких проводилася перевірка.

Вказану ухвалу суду судом першої інстанції було прийнято за участю представника відповідача та отримано представником відповідача, який брав участь у справі, 06.08.2013 року (а.с. 84).

Але ухвала суду відповідачем не виконана, постанова слідчого від 16.05.2012 року, на виконання якої було проведено перевірку за підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, - суду не надано, незважаючи на те, що у усіх наступних судових засіданнях, а саме: 16.09.2013 року (а.с. 86), 18.09.2013 року (а.с. 96) представники відповідача приймали участь.

Відповідно до частини 1 ст.. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкова інспекція не довела суду те, що перевірку позивача у період з 11 червня 2012 року по 22 червня 2012 року проведено саме на виконання постанови слідчого по ОВС СВ ДПС у Миколаївської області підполковника податкової міліції Брюханова Д.Б. від 16.05.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки» у зв'язку з чим у суду немає підстав вважати, що перевірку позивача здійснено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 78.8. статті 78 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно до пункту 58.2. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Відповідно до підпункту 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

В обґрунтування правомірності своїх дій щодо неприйняття та не направлення на адресу позивача податкових повідомлень-рішень із зазначенням у них сум збільшених грошових зобов'язань з ПДВ та зменшеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у вищевказаних розмірах податкова інспекція посилається на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Вказані положення Податкового кодексу України кореспондуються із положеннями пункту 58.4 статті 58 цього Кодексу, відповідно до якого у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Але враховуючи, що податковою інспекцією не надано суду доказів того, що перевірку здійснено на виконання постанови слідчого по ОВС СВ ДПС у Миколаївської області підполковника податкової міліції Брюханова Д.Б. від 16.05.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки», посилання відповідача на вказані положення Податкового кодексу України визнаються неспроможними.

Також судова колегія вважає за необхідним зазначити про те, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо порушення кримінальної справи відносно позивача та/або його посадових осіб про злочини, предметом якої є податки і збори по фінансово-господарським операціям із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, яких податкова інспекція вважає «фіктивними».

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що податкова інспекція при ухваленні висновків щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість повинна була прийняти відповідні податкові повідомлення-рішення.

Такого ж самого висновку дійшла і Державна податкова адміністрація України, яка у листі від 25.01.2011 року за № 1754/7/23-8017 «Щодо перевірок у рамках кримінальної справи» роз'яснила у зв'язку із чисельними зверненнями регіональних органів податкової служби про те, що відповідно до вимог п. 58.4 статті 58, пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (стаття 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 статті 58 Податкового кодексу України).

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку щодо прийняття за результатами висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 03.07.2012 року № 3254/22-1/32624767 відповідних податкових повідомлень-рішень щодо податку на прибуток підприємств та ПДВ ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України та офіційній позиції ДПА України з цього питання, що викладена у листі від 25.01.2011 року № 1754/7/23-8017.

Крім того, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин також положення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що не погодившись з висновками акту перевірки від 03.07.2012 року № 3254/22-1/32624767, позивач звернувся до відповідача з письмовими Запереченнями від 06.07.2012 року за вих.. № 54 (а.с. 47-49) на акт документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до пункту 86.7. статті 86 Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Але вказані письмові заперечення позивача податковою інспекцією залишилися не розглянутими, відповідне рішення за результатами розгляду заперечень відповідачем не прийнято та відповідач не прийняв відповідні податкові повідомлення-рішення, як то передбачено пунктами 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції ретельно встановлені обставини справи, що мають значення для справи та прийнято судове рішення у відповідності із нормами матеріального права - Податкового кодексу України та процесуального права - Кодексу адміністративного судочинства України, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції суд не вбачає.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2013 по справі №801/6943/13-а змінити.

Викласти пункт 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (код ЄДРПОУ 32624767) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 34,41 грн. (Тридцять чотири гривні сорок одну копійку)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 вересня 2013 року у справі № 801/6943/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська