Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/2274/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/2274/13-а

05.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Паздеріна О. М.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МеталХімПром-АРК"- Алієв Наріман Ниязійович, довіреність № 61 від 04.03.13

представник відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим - Гришин Роман Юрійович, довіреність № 45/10-10 від 11.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 19.09.13 у справі № 801/2274/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МеталХімПром-АРК" (Північна промзона, поштова скринька №114, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Північна, буд.2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.13р. №0000021500 та №0000011500,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МеталХімПром-АРК" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.13р. №0000021500 та №0000011500 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 19.02.13р. №0000021500, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2349572,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 587393,00грн., №0000011500, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 2936965,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 734241,25грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МеталХімПром-АРК» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, і.н. 33582697) шляхом безспірного списання з рахунків Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим 2294,00грн. судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

05.12.2013 представник відповідача наполягав на вимогах апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення представників, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3671206,25 грн., у т.ч. за основним платежем 2936965 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 734241,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 19 лютого 2013 року за № 0000011500 та збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2936965 грн. у т.ч. за основним платежем у розмірі 2349572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 587393 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 19 лютого 2013 року № 0000021500.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС в АР Крим від 18.02.2013 № 270/15.1/33582697 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МеталХімПром-АРК" (код ЄДРПОУ 33582697) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансового - господарських операцій з ТОВ "Шамбала - Плюс" (ЄДРПОУ 34437622), ТОВ "Шамбала С" (ЄДРПОУ 34234324) та ТОВ "Мега Мет" (ЄДРПОУ 34562179) за період грудень 2009 року, січень 2010 року, березень 2010 року, серпень 2010 року", яким було встановлено завищення позивачем показника рядка 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1» Декларації з податку на прибуток, що призвело до завищення валових витрат підприємства на загальну суму 11747856,00грн., в т.ч.: 4 квартал 2009 року - 2788842,00грн., 1 квартал 2010 року - 5974915,00грн., 2 квартал 2010 року - 158975,00грн., 3 квартал 2010 року - 2825124,00грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток у розмірі 2936965,00грн., в т.ч.: 4 квартал 2009 року - 697211,00грн., 1 квартал 2010 року - 1493729,00грн., 2 квартал 2010 року - 39743,00грн., 3 квартал 2010 року - 706282,00грн. Також встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року, січень 2010 року, березень 2010 року та серпень 2010 року на загальну суму 2349572,00грн., в т.ч.: за грудень 2009 року - 557769,00грн., за січень 2010 року - 392628,00грн., за березень 2010 року - 834150,00грн., серпень 2010 року - 565025,00грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет, в порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 2349572,00грн., в т.ч.: за грудень 2009 року - 557769,00грн., за січень 2010 року - 366270,00грн., за лютий 2010 року - 26358,00грн., за березень 2010 року - 820073,00грн., за квітень 2010 року - 14077,00грн., за серпень 2010 року - 565025,00грн., завищення від'ємного значення податку на додану вартість, відображеного у р. 18.2, 21, 22.2 Декларації з ПДВ, в порушення п.п. 7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 40435,00грн., в т.ч.: за січень 2010 року - на суму 26358,00грн., за березень 2010 року - на суму 14077,00грн., завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, відображеного у р. 23.1 Декларації з ПДВ, в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 40435,00грн., в т.ч.: за лютий 2010 року - 26358,00грн., за квітень 2010 року - 14077,00грн.

Актом перевірки встановлено, що завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту відбулось за рахунок господарських відносин позивача щодо отримання товару від ТОВ «Шамбала-Плюс», ТОВ «Шамбала С» та ТОВ «Мега-Мет», на загальну суму 11747856,00грн.

Вказані порушення на думку податкової інспекції здійснено позивачем у зв'язку із неправомірним включення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) по фінансово-господарським операціям із вказаними суб'єктами господарської діяльності, правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними.

Відповідачем в акті перевірки стосовно контрагентів позивача зазначено, що актом перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 02.01.13 №1099/2230/34437622 ТОВ «Шамбала-Плюс» зменшено суму податкових зобов'язань за грудень 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «МеталХімПром-АРК» в сумі ПДВ 537457,12грн.

16.01.2013 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складений Акт №36/22-225/34234324 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Шамбала С» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками: за грудень 2009 року з ТОВ «Корум-С», січень 2010 року з ПП «АРТ-СЕНСІС» та ТОВ «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНО-ОПЕРАТОРСЬКА КОМПАНІЯ», за березень 2010 року з ТОВ «КОМПАЙ ЛТД» та контрагентами-покупцями. Зазначеним актом також встановлено відсутність реальності постачання товарів (робіт, послуг) у січні, березні 2010 року до ТОВ «МеталХімПром-АРК» на загальну суму 7360668,58грн. (в т.ч. ПДВ 1226778,09грн.).

29.10.2012 підрозділом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська був складений Акт №4556/225/34562179 «Про неможливість проведення звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.10р. по 31.08.10р., яким встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Мега-Мет» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Не встановлено реальності постачання товарів )робіт, послуг) у серпні 2010 року до ТОВ «МеталХімПром-АРК» на загальну суму 3390149,16грн. (в т.ч. ПДВ 565024,86грн.).

Внаслідок чого, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Шамбала-Плюс», ТОВ «Шамбала С» та ТОВ «Мега-Мет» проводять діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку що правочини між позивачем та контрагентами ТОВ "Шамбала - Плюс", ТОВ "Шамбала С" та ТОВ "Мега Мет" здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень у податкової інспекції були відсутні відповідні вироки суду відносно фіктивності ТОВ «Шамбала-Плюс», ТОВ «Шамбала С» та ТОВ «Мега-Мет».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Шамбала-Плюс», ТОВ «Шамбала С» та ТОВ «Мега-Мет», спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між ТОВ «Шамбала-Плюс» (Продавець) та ТОВ «МеталХімПром-АРК» (Покупець) укладений договір №01/09 від 02.01.2009 купівлі-продажу лому і відходів чорних металів.

Прийняття та транспортування позивачем зазначеного товару (лому і відходів чорних металів) на загальну суму 3224742,58грн. (в т.ч. ПДВ 537457,12грн.) підтверджується податковими та видатковими накладними, специфікаціями товару, актами приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортними та залізничними накладними.

Так між ТОВ «Шамбала-С» (Продавець) та ТОВ «МеталХімПром-АРК» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу лому і відходів чорних металів №11/09 від 28.12.2009.

Прийняття та транспортування позивачем зазначеного товару (лому і відходів чорних металів) на загальну суму 7451148,72грн. (в т.ч. ПДВ 1247089,52грн.) підтверджується податковими та видатковими накладними, специфікаціями товару, актами приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортними та залізничними накладними.

Так між ТОВ «Мега-Мет» (Продавець) та ТОВ «МеталХімПром-АРК» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу лому і відходів чорних металів від 30.07.2010.

Прийняття та транспортування позивачем зазначеного товару (лому і відходів чорних металів) на загальну суму 3390149,10грн. (в т.ч. ПДВ 565024,86грн.) підтверджується податковими та видатковими накладними, специфікаціями товару, актами приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортними та залізничними накладними.

Проведення фінансово - господарських операцій за зазначеними договорами підтверджується банківським виписками.

Закон України «Про металобрухт» від 05.05.1999, № 619-XIV, регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.

Частиною11 статті 4 Закону України «Про металобрухт» передбачено, що приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів, повинен виконувати вимоги ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), фахівцями підприємства забезпечувати перевірку на вибухобезпечність, проведення радіаційного контролю металобрухту.

Матеріали справи свідчать, що в актах приймання позивачем металів чорних (вторинних) від ТОВ «Шамбала-Плюс» джерелом походження металів (вторинних) зазначено: несправний брак, відходи виробництва і обробки металів, закуплений лом. Також в цих актах вказано, що зазначені метали чорні (вторинні) відповідають вимогам ДСТУ 4121-2002, - є вибухо, -хімічно і радіаційнобезпечними та можуть бути допущені до переробки.

В актах приймання позивачем металів чорних (вторинних) від ТОВ «Шамбала-С» джерелом походження металів (вторинних) зазначено: несправний брак, відходи виробництва і обробки металів, закуплений лом. Також в цих актах вказано, що зазначені метали чорні (вторинні) відповідають вимогам ДСТУ 4121-2002, - є вибухо, -хімічно і радіаційнобезпечними та можуть бути допущені до переробки.

В актах приймання позивачем металів чорних (вторинних) від ТОВ «Мега-Мет» джерелом походження металів (вторинних) зазначено: несправний брак, відходи виробництва і обробки металів, закуплений лом. Також в цих актах вказано, що зазначені метали чорні (вторинні) відповідають вимогам ДСТУ 4121-2002, - є вибухо, -хімічно і радіаційнобезпечними та можуть бути допущені до переробки.

Таким чином, придбання у вищевказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та ТОВ «Шамбала-Плюс», ТОВ «Шамбала С» та ТОВ «Мега-Мет»фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Шамбала-Плюс», ТОВ «Шамбала С» та ТОВ «Мега-Мет» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/2274/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МеталХімПром-АРК" (ЄДРПОУ 33582697, 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, поштова скринька 114) 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.) судових витрат».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/2274/13 залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська