Ухвала

від 11.12.2013 по справі 161/16263/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16263/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1882/13 Категорія: 79 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.

суддів - Грушицького А. І., Свистун О. В.,

при секретарі - Перебойчуку Р. В.

з участю :

представника заявника - Трошкіна С. А.,

представника ВДВС - Марухи Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2013 року скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» (далі - ТзОВ «Ресурс-СВ») на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Трибуха Ю. А. щодо несвоєчасного винесення постанови про зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа від 16 травня 2013 року Луцького міськрайонного суду по справі за позовом приватного підприємства «Безпека-Центр» до ТзОВ «Ресурс-СВ», ОСОБА_5 про солідарне стягнення трьох процентів річних, пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов"язання. В задоволенні решти скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТзОВ «Ресурс-СВ» подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати в тій частині, в якій судом було відмовлено у скарзі, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Товариство просило постановити нову ухвалу про задоволення скарги, а саме: визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2013 року щодо накладення арешту на все нерухоме майно, що належить боржнику ТзОВ «Ресурс-СВ»; визнати неправомірною та скасувати повністю постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 серпня 2013 року; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Трибуха Ю. А. та визнати неправомірною його бездіяльність щодо несвоєчасного надсилання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2013 року.

Заслухавши представника заявника і відділу державної виконавчої служби, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги ТзОВ «Ресурс-СВ» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця та відмову в задоволенні частини вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Трибуха Ю.А. щодо арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження є такими, що не суперечать чинному законодавству, тобто є правомірними. Разом з тим суд визнав бездіяльність державного виконавця Трибуха Ю. А. неправомірною,оскільки ним порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку зупинення виконавчого провадження.

Такі висновки суду є правильними, ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та повністю узгоджуються із нормами матеріального і процесуального права.

Рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 6, 11 Закону України "Про виконавче провадження (далі-Закону) державний виконавець зобов"язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» до учасників виконавчого провадження належать сторони.

Як визначено в положеннях ч.ч.1,2 ст.8 Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач, тобто особа на користь або в інтересах якої видано виконавчий документ, і боржник - особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 12 п.п. 6, 7 Закону встановлено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження .

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції знаходиться виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/5973/13-ц від 13 серпня 2013 року про стягнення солідарно з ТзОВ «Ресурс-СВ», ОСОБА_5 на користь ПП «Безпека-Центр» 3% річних в сумі 3634 грн. 42 коп., пені в сумі 13068 грн. 25 коп. і штрафу в сумі 33560 грн. та стягнення з ТзОВ «Ресурс-СВ», ОСОБА_5 на користь ПП «Безпека-Центр» 503 грн. судового збору, по 251 грн. 50 коп. з кожного, у зв»язку з чим було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 39350185, яку у ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 15 серпня 2013 року було надіслано на адресу ТзОВ «Ресурс-СВ» ( а.с. 10-12). Виконавцем надано боржнику строк, що не перевищує семи днів, для добровільного виконання рішення, і це відповідає вимогам ст.25 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до цієї норми Закону державний виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження у постанові від 15 серпня 2013 року за наявною у матеріалах заявою стягувача від 13 серпня 2013 року вказав про накладення арешту на майно боржника в межах суми стягнення.

Як визначено ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на доходи боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з п.п. 4.1.8., 4.1.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За змістом ч.3 ст. 57 Закону, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням проведення виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі його предмети.

Така постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (ч.4 ст.57).

22 серпня 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка того ж дня надіслана на виконання та боржнику (а.с. 35-42).

На підставі зазначеної постанови внесено записи про обтяження в Державні реєстри речових прав на нерухоме майно та обтяжень рухомого майна (а.с.58-61).

Разом з тим, сторони виконавчого провадження мають право на інформацію про хід проведення виконавчих дій відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. № 43/5.

Пунктами 3.1, 3.3. та 5.2. Положення передбачено, що до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Ці відомості вносяться до реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації.

30 серпня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за позовом приватного підприємства «Безпека-Центр» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ», ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку трьох процентів річних, пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року до закінчення касаційного провадження.

23 жовтня 2013 року іншим державним виконавцем було зупинено виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду.

В частині вимог заявника про бездіяльність державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження, задоволених судом, ухвала суду першої інстанції не оскаржувалася, тому в апеляційному порядку не переглядається .

Крім того, і у разі зупинення виконавчого провадження до закінчення касаційного провадження статус арештованого майна не змінюється, оскільки ч.4 ст.39 Закону визначено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, а накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в суді представником заявника, рішеннями та діями державного виконавця Трибуха Ю.А. фактично боржнику не було завдано жодної шкоди його правам .

Отже, за таких обставин суд першої інстанції підставно й обґрунтовано задовольнив скаргу частково і судом правильно встановлено відсутність підстав для визнання рішень та дій державного виконавця протиправними і такими, що порушують права та свободи боржника у виконавчому провадженні.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду.

Виходячи із вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, зазначені в ній висновки відповідають обставинам справи і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді