Рішення

від 11.12.2013 по справі 136/2347/13-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2347/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"11" грудня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує у позовній заяві на те, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229627, ОСОБА_4 була власником земельної ділянки (паю) площею 3,5111 га (кадастровий №0522286400:04:000:0264), що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229629, ОСОБА_5 була власником земельної ділянки (паю) площею 3,5485 га (кадастровий №0522286400:04:000:0266), що розташований на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області. ОСОБА_4 померла 14.04.2010 року, а ОСОБА_5 померла 02.06.2010 року. Після їх смерті відкрилась спадщина, яку по 1/2 частці після кожної з померлих прийняв неповнолітній ОСОБА_2, будучи відповідно їх сином та онуком, а тому державним нотаріусом було видано на його, ОСОБА_2, ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері та бабусі та на їх підставі відповідно видано 30.11.2012 року Відділом Держкомзему у Липовецькому районі на його ім'я Державні акти на право власності на земельні ділянки площами 1,7760 га та 1,7555 га, що розташовані на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя, мати та бабуся неповнолітнього ОСОБА_2 уклали з Відповідачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Концерн «ѳмекс-АгроВ» договори оренди земельних ділянок, які розташовані на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, площею 3,5111 га та 3,5485 га терміном на 10 років. 10 січня 2007 року вищевказані договори були зареєстровані в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП В«Центр ДЗКВ» за № 040786400006 та за №040786400007. Після смерті матері та бабусі ОСОБА_2, та позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_6, йому, ОСОБА_2, було надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, на що вказують розпорядження Липовецької РДА № 218 від 26.07.2010 року та рішення Липовецького районного суду від 12.07.2010 року. Розпорядженням Липовецької РДА від 27.08.2010 року за №264, сім'ї Петрук надали статус прийомної, а згідно Розпорядження Липовецької РДА від 05.02.2013 року за № 36 її, ОСОБА_1, призначили опікуном над майном, що належить неповнолітньому ОСОБА_2 Будучи опікуном майна неповнолітнього, вона, ОСОБА_1, звернулась до відповідача із заявами про повернення їм земельних ділянок, що належать ОСОБА_2, беручи до уваги, те, що на даний час для належного створення сприятливих умов для проживання, навчання виховання утримання дитини вони планують самостійно господарювати на цих земельних ділянках, оскільки працевлаштуватись не має можливості. В даний час Відповідач користується даними земельними ділянками відповідно до п.20 наведених договорів, де зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку другої особи, не є підставою для зміни умов чи розірвання договору. На думку законного представника неповнолітнього, договори оренди земельних ділянок, які розташовані на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 3,5111 га та розміром 3,5485 га, укладені терміном на 10 років між покійною матір’ю та бабусею неповнолітнього ОСОБА_2, з однієї сторони, та відповідачем, з іншої сторони, із порушенням істотних умов, що в свою чергу є підставою для визнання таких договорів недійсним відповідно до закону, так як в договорах оренди вищевказаних земельних ділянок в розділі «Об’єкт оренди» не вказано кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутні положення щодо індексації орендної плати, відповідальності за її несплату, не зазначені умови збереження стану об'єкта оренди. Крім цього, невід'ємною частиною договору оренди землі має бути: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання - передачі об'єкта оренди (ст.15 ч.4 Закону України «Про оренду землі»), однак у вказаних договорах вони взагалі відсутні. Наразі, у позові позивачка звернула увагу на те, що підстав для застосування строків позовної давності не має, оскільки строк дії оспорюваних нею договорів оренди ще не закінчився, а тому положення ст. 256 ЦК України, не поширюється на такі правовідносини, так як вони мають триваючий характер.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, вказавши на обставини, що наведені у позовній заяві, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_8 «Концерн «Сімекс - Агро» ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від 01.11.2013 року позов не визнав, висловивши свої заперечення у письмовому вигляді, яке аргументував наступним чином. 01.01.2007 року між ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» з однієї сторони та громадянкою ОСОБА_4, з іншої сторони було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 3,5111 га., кадастровий номер №0522286400:04:000:0264. Вказаний договір був зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП В«Центр ДЗКВ» за №040786400006. Також 01.01.2007 року між ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» з однієї сторони та громадянкою ОСОБА_5, з іншої сторони було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 3,5485 га., кадастровий номер №0522286400:04:000:0266. Вказаний договір був також зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП В«Центр ДЗКВ» за №040786400007. Вказані договори оренди землі укладалися з орендодавцями та ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» на основі типового договору оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2004 року №220 В«Про затвердження типового договору оренди землі В» . В пункті 40 типового договору оренди землі, а також в п. 20 оспорюваних договорів оренди землі від 01.01.2007 років зазначено про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов чи розірвання договору. Позивач стверджує у позовній заяві про те, що в договорах оренди землі, укладених з громадянками ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у розділі В«Об’єкт орендиВ» не вказано кадастровий номер земельних ділянок та їх місце розташування. Однак, у розділі В«Предмет договоруВ» вказаних договорів оренди землі вказується, що земельна ділянка знаходиться на території Славнянської сільської ради, та належить громадянам на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку гр.. ОСОБА_10 державний акт №239 від 10.07.2003 року та гр.. ОСОБА_4 державний акт №237 від 10.07.2003 року, а також зазначається, що межі земельних ділянок визначені цим же документом. В позові позивачем зазначається про відсутність у договорах оренди землі такої істотної умови договору як В«умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянкиВ» . Проте в ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» в редакції, яка діяла на момент укладення договорів оренди землі з громадянками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 така істотна умова не була передбачена, а Закон було доповнено пунктом відповідного змісту лише 16.09.08 року. Також позивач стверджує про відсутність у договорах оренди землі В«умов збереження стану об’єкта оренди земельної ділянки, хоча у вказаних договорах наявний п.8 В«Умови збереження об’єкта орендиВ» , де вказується В«Земельна ділянка повинна використовуватись Орендарем сумлінно, лише за призначенням, не допускаючи погіршення її якості та порушення меж в натуріВ» . Стосовно тверджень позивача, що у спірних договорах оренди землі відсутні положення щодо індексації орендної плати, то дані твердження не відповідають дійсності, оскільки п. 5 зазначених договорів В«Орендна платаВ» вказується: В«У разі коли на протязі строку дії цього договору будуть введені законодавчі акти, що збільшують вартість земельної ділянки (коефіцієнт індексації вартості землі), або обов’язків розмір орендної плати вищий передбаченого договором, договір вважається діючим із застосуванням обов’язкового розміру мінімальної орендної плати визначеної чинним законодавством та коефіцієнтом індексації вартості земліВ» . Також у запереченні зазначено про те, що Орендарем своєчасно та в повному обсязі виплачується орендна плата та виконуються інші зобов’язання за даними договорами. Крім цього, представник відповідача у запереченні вказав, що в редакції ст.. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» , яка діяла на момент укладення договорів оренди землі з громадянками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, невід’ємними частинами договору оренди землі були наступні складові: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. На виконання вказаних норм закону, сторонами при реєстрації договорів оренди землі усі перераховані додатки були надані. Також в позові позивач стверджує, що у спірних договорах оренди землі відсутня умова В«Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, а точніше не зазначено конкретні види обмежень. Необхідно зазначити про те, що в договорах оренди землі укладеними від 01.01.2007 року з громадянками ОСОБА_4 та ОСОБА_11, дана умова викладена, а саме у п. 13 В«Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянкиВ» , у якій вказується В«на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осібВ» . Ураховуючи наведене, на думку представника відповідача, вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, яке діяло в момент укладення та реєстрації спірних договорів оренди, а відтак були відсутні підстави для відмови у їх реєстрації у відділі Вінницької філії ДП В«Центр ДЗКВ» , тобто до них були додані усі необхідні додатки. За наведених підстав, представник відповідача просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділу Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилась, хоча про день та час розгляду справи по суті була оповіщена в установленому законом порядку, проте клопотання про відкладення розгляду справи за наявності поважних причин, чи розгляду справи за їх відсутності до суду не направила, відтак неявку представника третьої особи суд визнає неповажною.

Суд, з’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін, та давши їм належну правову оцінку, дослідивши матеріали справи, оцінивши усі зібрані у ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229627 виданого 10 липня 2003 року на підставі розпорядження за №110 Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області від 23.05.2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №237, ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки площею 3,5111 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229629 виданого 10 липня 2003 року на підставі розпорядження за №110 Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області від 23.05.2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №239, ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки площею 3,5485 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.01.2007 року між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро" з іншої сторони було укладено договір оренди земельної ділянки належної орендодавцю на підставі Державного акта серія ВН №229627. Сторонами договору було узгоджено його строк дії, який становить 10 років, узгоджено орендну плату, узгоджено інші умови договору. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований у Вінницькій філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10.01.2007 року за №040786400006.

Аналогічний договір оренди землі було вчинено 01.01.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро", відповідно до якого, ОСОБА_10 надала ОСОБА_8 "Концерн "Сімекс - Агро" в оренду земельну ділянку належну їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229629 строком на 10 років. Вказаний договір був також зареєстрований у Вінницькій філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10.01.2007 року за №040786400007.

14.04.2010 року в селі Славна Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_4, на що вказує свідоцтво про смерть серія 1-АМ №161324, яке було видане 15 квітня 2010 року виконкомом Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

02.06.2010 року в селі Славна Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_5, що доведено свідоцтвом про смерть серія 1-АМ №161325, яке було видане 04 червня 2010 року виконкомом Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Як слідує із свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 26.06.2012 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області, ОСОБА_2 успадкував 1/2 частку земельної ділянки площею 3,5111 га (кадастровий номер земельної ділянки 0522286400:04:000:0264) в межах згідно з планом, що розташована на території Славнянської сільської ради, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229627.

Також, ОСОБА_2 успадкував 1/2 частку земельної ділянки площею 3,5485 га (кадастровий номер земельної ділянки 0522286400:04:000:0266) в межах згідно з планом, що розташована на території Славнянської сільської ради, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю ОСОБА_10 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН №229629, про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 26.06.2012 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області.

Як вбачається із Державних актів на право власності на земельні ділянки виданих 30.11.2012 року відділом Держкомзему у Липовецькому районі відповідно до вищевказаних свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.11, 12), неповнолітній ОСОБА_2 являється власником земельних ділянок площею 1,7760 га та 1,7555 га у межах згідно з планом, що розташовані на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом з'ясовано, що відповідно до договорів оренди землі укладених 01.01.2007 року між ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 "Концерн "Сімекс - Агро", у Розділі "Зміна умов договору і припинення його дії" у п.20 сторонами було обумовлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди землі.

ОСОБА_1, будучи опікуном над майном, що належить неповнолітньому ОСОБА_2, згідно розпорядження голови Липовецької районної адміністрації у Вінницькій області від 05 лютого 2013 року за №36 (а.с.19), а отже законним представником неповнолітнього ОСОБА_2, звернулась до ОСОБА_8 "Концерн "Сімекс - Агро" із вимогою погодити розірвання договорів оренди землі за згодою сторін в добровільному порядку, посилаючись на відсутність усіх обов'язкових істотних умов договору оренди землі, які закріплені законодавчо в ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 93 ч.8 Земельного кодексу України, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини оренди земельних ділянок є Закон України "Про оренду землі", який прийнятий 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV.

Відповідно до ст.1 цього Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.15 Закону України В«Про оренду земліВ» (в редакції, яка діяла на момент укладання оспорюваних договорів оренди землі від 19.12.2006 р.) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.4 вказаної вище статті Закону, невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Обґрунтовуючи підставність позову, позивачка посилалась на те, що в оспорюваних нею договорах оренди землі відсутні такі істотні умови як: кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутні положення щодо індексації орендної плати, відповідальності за її несплату, не зазначені умови збереження стану об'єкта оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу (ч. 2 ст. 64 ЦПК України).

На виконання вищевказаних положень, судом відповідно до ухвали суду від 22.11.2013 року було витребувано оригінали оспорюваних договорів оренди землі з органу, який проводив його державну реєстрацію та оглянуто в судовому засіданні, а їх засвідчена суддею копія додана до матеріалів даної цивільної справи.

Проаналізувавши оспорювані договори оренди на відповідність вимогам ст.. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV (в редакції від 19.12.2006 р., яка набула чинності 01.01.2007 р. та діяла на момент укладання договорів оренди, які є предметом спору), судом було з’ясовано, що стаття 15 цього Закону щодо наявності такої істотної умова договору як кадастровий номер земельної ділянки була доповнена Законом N 3613-VI від 07.07.2011 р.; щодо умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, доповнена згідно із Законом N 509-VI від 16.09.2008 р., тобто на момент укладення оспорюваних договорів оренди такі істотні умови як кадастровий номер земельної ділянки та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не були передбачені законодавчо, що спростовує доводи позивача в частині відсутності зазначених істотних умов в порушення положень ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Що ж стосується таких істотних умов договору оренди землі як місце розташування земельної ділянки, положення щодо індексації орендної плати, відповідальності за її несплату, умов збереження стану об'єкта оренди, на відсутність яких у договорах оренди землі вказує позивачка, то судом встановлено, що у п.1 оспорюваних Договорів оренди землі, сторонами визначено місце розташування земельних ділянок - с. Славна, межі яких визначені схематично відповідно до Державних актів, які посвідчують право власності орендодавців на землю. У Розділі «Орендна плата» в п.5 Договорів оренди землі, сторонами обумовлено, що орендна плата сплачується орендарем у грошовій або натуральній формі, у разі коли на протязі дії цього договору будуть введені законодавчі акти, що збільшують вартість земельної ділянки (коефіцієнт індексації вартості землі) або обов’язковий мінімальний розмір орендної плати вище передбаченого договором, договір вважається діючим із застосуванням обов’язкового розміру мінімальної орендної плати визначеної чинним законодавством та коефіцієнтом вартості землі. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору передбачена п.21 та п.22. Також, судом встановлено, що у п. 8 Договорів оренди землі визначено було сторонами умови збереження стану об’єкта оренди, відповідно до якого, земельна ділянка повинна використовуватись Орендарем сумлінно, лише за призначенням, не допускаючи погіршення її якості та порушення меж в натурі. У п.13 сторонами Договорів оренди оговорено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що на момент укладення оспорюваних договорів оренди землі сторони цих договорів повністю узгодили усі істотні умови таких договорів на відповідність їх положенням ч.1 ст..15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 19.12.2006 р., яка набула чинності 01.01.2007 року, відтак твердження позивача щодо відсутності таких істотних умов договору як кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутні положення щодо індексації орендної плати, відповідальності за її несплату, не зазначені умови збереження стану об'єкта оренди, не ґрунтуються на нормах законодавства та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно вищевказаного Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, на юридичну або фізичну особу (заявника) покладено обов’язок надання для реєстрації державному органу договорів оренди землі із зазначенням істотних умов таких договорів та надання до них невід’ємних його частин, передбачених ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі», у разі їх відсутності це є підставою для відмови в державній реєстрації.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачено ст..203 ЦК України. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» , а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Зважаючи на викладені норми слід констатувати, що зміст оспорюваних договорів оренди землі не суперечив нормам чинного законодавства, яке діяло на момент їх укладення, такі правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків для його сторін, що були обумовлені ними.

Відсутність додатків до договору не є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов до переконання, що позивачем не доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами обставини викладені у позовній заяві щодо відсутності вказаних нею у позовній заяві істотних умов договорів оренди землі стороною в яких є неповнолітній ОСОБА_2, відтак підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується нормами ст..88 ЦПК України, а тому врахувавши те, що позивачеві в задоволенні позову відмовлено, відносить їх на його рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 13, 15, 18, 19, 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998, № 161-XIV в редакції від 19.12.2006 р., ст.215, 638 ЦК України, ст.ст.93 ч.1 ЗК України, ст.3, 11, 58-60, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_13