Постанова

від 16.12.2013 по справі 913/2051/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2013 р. справа №913/2051/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівДіброви Г.І., Стойка О.В. від позивача:Ільїна В.В. - за дов. №б/н від 01.11.2013р. від відповідача:Артеменко І.М. - за дов. №б/н від 14.11.2013р., Смуругова О.В. - за дов. №б/н від 14.11.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" м.Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013 року у справі№ 913/2051/13 (суддя Марченко Ю.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" м.Донецьк до відповідача Луганської обласної філармонії м.Луганськ простягнення 5 736,03 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" м.Донецьк звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Луганської обласної філармонії м.Луганськ про стягнення збитків в розмірі 5 736,03 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2013р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" м.Донецьк було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідачем суду надані письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи. У судовому засіданні представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, за мотивами, викладених апеляційною інстанцією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі здійсненням Луганською обласною філармонією закупівель за державні кошти послуг у сфері охорони громадського порядку і громадської безпеки (забезпечення правопорядку на території будівлі Луганської обласної філармонії, охорона за допомогою пульта централізованої охорони: охорона майнового комплексу Луганської обласної філармонії, забезпечення правопорядку протягом 9 місяців), позивач, ТОВ "Агентство безпеки "Легіон", взяло участь в процедурі закупівлі.

За результатами розкриття пропозицій конкурсних торгів, пропозиція позивача була відхилена як така, що не відповідає умовам документації конкурсних торгів,

Рішення комітету з конкурсних торгів Луганської обласної філармонії про відхилення пропозиції Позивач оскаржив до Антимонопольного комітету України.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 14.05.2013 №738-р/ПК-ск було скасовано результати процедури закупівлі та визнано, що пропозиція конкурсних торгів ТОВ "Агентство безпеки "Легіон" була неправомірно відхилена замовником та по відношенню до скаржника (позивача у справі) було неправомірно застосовано дискримінаційний підхід, чим порушило право на об'єктивний та неупереджений розгляд його пропозиції конкурсних торгів.

16.05.2013 року позивач направив відповідачу вимогу №306 про відшкодування збитків, які складаються з витрат за подання скарги до Антимонопольного комітету України у розмірі 5 000,00грн., та додаткових витрат у розмірі 736,03 грн. на відрядження свого представника для участі у засіданні колегії, що складаються з вартості квитків у розмірі 646,03 грн. та витрат на відрядження у розмірі 90,00 грн., з урахуванням 30 грн. добових, згідно Постанови КМУ № 98 від 02.02.2011р. Вимога залишена відповідачем без відповіді.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 736,03 грн.

Згідно вимог ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Приписами ч.2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, чинне законодавство пов'язує з наявністю таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправної поведінки особи, факту заподіяння збитків, вини особи, яка заподіяла збитки та за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла збитки, і самими збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В обґрунтування заподіяння збитків позивач посилається на рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель №738-р/пк-ск від 14.05.2013, платіжне доручення №383 від 15.04.2013 про сплату витрат за подання скарги, квітки на потяг.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди та її розміру; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкоди; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п.п.5,8 ч.4 ст.18 Закону України "Про здійснення державних закупівель" за подання скарги до органу оскарження справляється плата, яка зараховується до Державного бюджету України. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України. Орган оскарження повертає скаргу без розгляду, зокрема, у випадках, коли суб'єктом оскарження не внесено передбачену плату.

Закон не передбачає як можливість повернення цієї плати, так і можливість її покладання на порушника процедури закупівлі в разі задоволення вимог скаржника (по аналогії з розподілом судових витрат при прийнятті рішення).

Таким чином, внесення позивачем 5000 грн. в якості обов'язкового платежу до Державного бюджету України спрямоване на дотримання встановленого законом порядку подання скарги до органу оскарження. Відтак, заявлені позивачем до відшкодування витрати не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України, так як понесені саме з метою реалізації свого права на оскарження процедури державної закупівлі, а не у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до позивача, наявність якої останній не довів.

Таким чином колегія не приймає доводи позивача про те, що подання скарги з метою захисту свого порушеного права було зумовлено протиправною поведінкою відповідача, а саме неправомірними діями щодо відхилення конкурсної пропозиції позивача під час здійснення процедури закупівлі.

Отже, позивав не довів як завдання шкоди у спірній сумі неправомірними діями відповідача, так і наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитками та протиправною поведінкою відповідача під час проведення процедури закупівлі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України заподіяння відповідачем саме збитків позивачу з вини відповідача, а також причинно-наслідкового зв"язку між збитками, в зв"язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову про стягнення збитків в розмірі 5 736,03 грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013 року у справі №913/2051/13, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" м.Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013 року у справі №913/2051/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013 року у справі №913/2051/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І.Діброва

О.В.Стойка

Надр.5 прим:

1 - у справу; 2 - позивачу;

3 - відповідачу; 4 - ДАГС;

5- ГСЛО.