Ухвала

від 11.12.2013 по справі 910/19763/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа №910/19763/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Хрещатик Агро" на ухвалу господарського суду м.Києва від 30.10.2013року № 910/19763/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Юніон Білд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні

фінанси"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро"

про стягнення грошових коштів

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2013р. у справі № 910/19763/13 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Юніон Білд" про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатик-Агро» в межах суми 41 774 862,92 грн.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вважає ухвалу такою, що підлягає скасуванню.

Представники позивач, відповідача 1 в судове засідання не з'явились, причина суду не відома.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи містять повідомлення відділення поштового зв'язку про отримання сторонами ухвали Київського апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду. Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, відсутність будь-яких заяв та клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Кредо Юніон Білд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Інвестиційні фінанси" та ТОВ «Хрещатик-Агро» про стягнення солідарно з відповідачів 41 774 862,92 грн., мотивуючи вимоги тим, що між ним як новими кредитором та ТОВ «Керамікбудсервіс», як первісним кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги до ТОВ «Хрещатик-Агро» в розмірі 41 774 862,92 грн. основного боргу, а також інші вимоги, що виникли з перерахування грошових коштів на підставі договорів купівлі-продажу від 30.09.2009 р., від 25.08.2009 р., № 01/03-2011 від 01.03.2011 р., № 16/06/11-с/г від 16.06.2011р., на підставі зазначених договорів ТОВ «Керамікбудсервіс» було здійснено передоплату за сільськогосподарську продукцію, яка мала бути поставлена відповідачем-2, на загальну суму 42 608 862, 92 грн.. ТОВ «Хрещатик-Агро» відповідних зобов'язань з поставки не виконало, кредитором було прийнято рішення про повернення попередньої оплати, з суми якої, відповідно до тверджень позивача, відповідач-2 добровільно повернув лише 834 000 грн., у зв'язку з чим у нього виник борг перед ТОВ «Керамікбудсервіс» в сумі 41 774 862,92 грн., право вимоги відносно якого й було передано позивачу. Враховуючи зазначене, а також наявність укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору поруки, за умовами якого відповідач-1 поручився перед позивачем за зобов'язаннями відповідача-2, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом.

Позивач також звертається до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову та просить накласти арешт на грошові кошти. Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач-2 недобросовісно ставиться до виконання своїх зобов'язань, а також тим, що позивачем було виявлено оголошення, складене від імені відповідача-2, про те, що останнім припиняються розрахунки з контрагентами, у зв'язку з реорганізацією, на підтвердження чого надано відповідні роздруківки з мережі Інтернет

Задовольняючи заяву господарський суд виходив з того, що цей захід є обґрунтованим та адекватним.

Заперечуючи проти ухвали про забезпечення позову відповідач 2 вказує на те що, суд, прийнявши доводи позивача як обгрунтовані, дійшов помилкового висновку, оскільки відповідно до витягу ЄДР відсутні відомості щодо реорганізації ТОВ "Хрещатик Агро" та таке рішення учасниками Товариства взагалі не приймалось. Не взято до уваги відсутність боргових зобов'язань ТОВ "Хрещатик Агро" перед ТОВ "Керамікбудсервіс".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення та запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" N 01-8/2776 від 12.12.2006 року при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання позивача щодо накладання арешту на грошові кошті, оскільки існує як прямий зв'язок між забороною на виконання рішення та предметом позовних вимог, так і ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у випадку задоволення позовних вимог, в разі невжиття заходів щодо заборони на виконання оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

У п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року N 16 зазначається, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти, розміром суми позову та можливих судових витрат.

Крім того, даний вид забезпечення позову ніякою мірою не порушує права відповідача на здійснення господарської діяльності.

Оскільки, позовні вимоги мають майновий характер та їх розмір достатньо суттєвий, враховуючи доведеність обґрунтованості доводів позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову протягом всього періоду розгляду спору, існує вірогідність неповернення суми грошових коштів, тому суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у межах розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 66,67 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Хрещатик Агро" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 30.10.2013 року у справі № 910/19763/13 - без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко