Постанова

від 03.12.2013 по справі 916/2013/440

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 916/2013/440

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" б/н від 05.06.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2013р.

у справі № 916/2013/440

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта", м. Одеса

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Продінвест", м. Рогатин

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Юкмас», м. Одеса

про визнання договору міни недійсним

за участю представників:

від позивача: Віноградова С.А. - представник

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Вовкович Д.В.- представник

Права та обов'язки представникам сторін та третій особі відповідно до ст..ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2013р. у справі №916/2013/440 (суддя Фрич М.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ "Бетта" подано апеляційну скаргу б/н від 05.06.2013р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що на момент підписання договору міни ТОВ "Бетта" та ТОВ "Компанія "Продінвест" та акту приймання-передачі предмет договору, а саме цукор-пісок у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 3 838, 35 т (76 767 мішків) та цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 6 611,10 т (132 222 мішків), знаходився під заставою та відповідач ввів його в оману при укладенні договору міни від 15 березня 2011 року.

В обгрунтування заявлених вимог скаржник посилається на рішення господарського суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року у справі №21/5007/1322/12, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" до ТОВ "Ольга" та в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті №0705/01/S-1 від 05.07.11 шляхом передачі предмету застави, а саме: білого цукру-піску, виготовленого з сирцю-тростини у кількості 45360 тон у власність ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк".

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ «Юкмас» подано заяву про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що предмет оскаржуваного договору міни від 15.03.2011р., (цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 10 449,45 т.) є власністю ТОВ "Юкмас", а тому, вирішення даного спору може вплинути на права і обов"язки ТОВ "Юкмас".

Як на підставу заявлених вимог ТОВ «Юкмас» посилається на те, що на момент укладення спірного договору міни та акту приймання-передачі, підписані директором та одним із учасників ТОВ «Бетта» Альперіним В.О. у нього не було законних підстав на їх укладення, оскільки відповідної згоди на цю угоду усіх учасників підприємства, оформленої протоколом зборів учасників ТОВ «Бетта» не укладалось. Окрім того, на момент укладення акту приймання-передачі майна від 28.11.2011р. по договору міни від 15.03.2011р., між ТОВ «Юкмас» (заставодержатель) та ТОВ «Бетта» (заставодавець) 07.11.2011р. укладено договір застави, предметом якого виступали товари в обігу, загальною балансовою вартістю 83 240 000,00грн., а саме: цукор в кількості 10 000 т. Наведені обставини свідчать про відсутність законних підстав у ТОВ «Бетта» для укладення договору міни від 15.03.2011р. та акту приймання-передачі майна від 28.11.2011р., в зв»язку із чим зазначена угода підлягає визнанню недійсною.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,4 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Питання зміни предмету і підстав позову роз»яснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підстава позову -це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову -це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що заявляючи вимоги про залучення ТОВ «Юкмас» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство, посилаючись на те, що у ТОВ «Бетта» не було законних підстав на укладення спірного договору міни від 15.03.2011р. оскільки відповідної згоди на цю угоду усіх учасників підприємства, оформленої протоколом зборів учасників ТОВ «Бетта» не надавалось та те, що майно ТОВ «Бетта» знаходиться у заставі, фактично змінило підстави заявлених ТОВ «Бетта» позовних вимог, що є порушенням вимог ст.26 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, доводи, наведені третьою особою в заяві від 01.11.2013р. не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог у даній справі. Третя особа не позбавлена права звернутися із самостійним позовом до ТОВ «Бетта» з підстав зазначених у заяві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та третьої особи в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалами справи, між ТОВ "Бетта" та ТОВ "Компанія "Продінвест" укладено договір міни від 15 березня 2011 року, згідно умов якого ТОВ "Бетта" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Компанія "Продінвест" майно (товар - 1 цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 10 449,45 т (208989 мішків), якість якого відповідає вимогам ДСТУ 4623:2006, а ТОВ "Компанія "Продінвест" зобов'язалося взамін передати у власність ТОВ "Бетта" майно (товар - 2 цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 10 449,45 т (208989 мішків), якість якого відповідає вимогам ДСТУ 4623:2006 (том І а.с.11-13).

Відповідно до акту приймання-передачі, 28.11.2011 року (том І а.с.14) ТОВ "Бетта" передано у власність ТОВ "Компанія "Продінвест" на виконання умов договору міни від 15.03.2011 року, зокрема:

цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 8 401,95 (168 039 мішків), ДСТУ 4623:2006, що зберігається за адресою: Вінницька область, Бершадський район, село Красноспілка, вул. Заводська, 12;

цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 2047,5 т (40 950 мішків), ДСТУ 4623:2006, що зберігається за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. 50-річчя Жовтня, 211-Д.

Також згідно вищезазначеного акту приймання-передачі ТОВ "Компанія "Продінвест" передано у власність ТОВ "Бетта":

цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 3838,35 т (76767 мішків), ДСТУ 4623:2006, що зберігається за адресою: Харківська область, п. Комсомольський, Балаклійське шосе, 50;

цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 6611,10 т (132 222 мішків), ДСТУ 4623:2006, що зберігається за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230. Товар передано відповідно до акту приймання-передачі.

Відповідно до п.1.4 договору міни від 15.03.2011 року передавання товарів за цим договором здійснюється шляхом переходу права власності на товар в момент підписання обома сторонами та скріплення оригінальними печатками сторін акту приймання-передачі товару.

Отже, до підписання акту приймання-передачі товару право власності на товар належало відповідно:

- на цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 8401, 95 т (168 039 мішків), що зберігається за адресою: Вінницька область, Бершадський район, село Красноспілка, вул. Заводська, 12, та на цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 2047,5 т (40 950 мішків), що зберігається за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. 50-річчя Жовтня, 211-Д - ТОВ «Бетта»;

- на цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 3 838, 35 т (76767 мішків), що зберігається за адресою: Харківська область, п. Комсомольський, Балаклійське шосе, 50 та цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 6611,10 т (132 222 мішків), що зберігається за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230 - ТОВ "Компанія "Продінвест".

В обгрунтування позовних вимог та апеляційної скарги ТОВ «Бетта» посилається на те, що у лютому 2013 року ТОВ "Бетта" стало відомо про рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2012 року у справі № 21/5007/1322/12 за позовом ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" до ТОВ "Ольга" про стягнення 124 381 738,75 грн., яким позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Ольга" перед ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" за кредитним договором №0705/01 від 05.07.2011 року в сумі 15 561 333,51 доларів США, звернено стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 0705/01/S-1 від 05.07.2011 року, шляхом передачі предмету застави, а саме: білого цукру-піску ДСТУ 4623-2006 у кількості 45 360 тон, що знаходився на момент укладення договору застави товарів в обороті №0705/01/S-1 від 05.07.2011р. за адресами:

склад ТОВ "Нафта Україна", Харківська обл., п. Комсомольський, Балаклійське шосе, 50;

склад ТОВ "Універсал-Агро НК", м. Миколаїв, вул. Пригородна, 15;

склад Київська регіональна спілка споживчої кооперації, Київська область, м. Баришівка, вул. Торфяна, 8;

склад ВАТ "Володимирцукор", м. Володимир-Волинський , вул. Луцька, 230 ;

у власність ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк".

Зокрема, скаржник посилається на те, що вищезазначеним рішенням господарського суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року встановлено, що 05.07.11 між ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" та ТОВ "Ольга" укладено кредитний договір № 0705/01, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 14300000,00 доларів США та поповнення обігових коштів зі сплатою 14 % річних та строком погашення - не пізніше 27 липня 2011 року. В рахунок погашення заборгованості, оскільки ТОВ «Ольга» кредитні кошти не повернено, звернено стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 0705/01/S-1 від 05.07.11 шляхом передачі предмету застави, а саме: білого цукру-піску, виготовленого з сирцю-тростини - ДСТУ 4623-2006 у кількості 45360 тон, вартістю 2, 74 грн. у власність ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк".

З огляду на викладене, ТОВ "Бетта" зазначає, що на момент підписання договору міни між ТОВ "Бетта" та ТОВ "Компанія "Продінвест" предмет договору, а саме цукор-пісок у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 3838, 35 т (76767 мішків), що зберігається за адресою: Харківська область, п. Комсомольський, Балаклійське шосе, 50 та цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг у загальній кількості 6611,10 т (132 222 мішків), що зберігається за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230, що належав ТОВ "Компанія "Продінвест", знаходився під заставою. Отже, відповідач ввів його в оману при укладенні договору міни від 15 березня 2011 року з посиланням на норми ст. 230 ЦК України.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

За змістом зазначеної норми закону обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

В спірному випадку, саме позивач повинен довести суду факт обману, тобто подати суду ті докази, які б прямо вказували на те, що у відповідача дійсно був умисел ввести його в оману при укладенні договору міни.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідомлення нею про будь-які обставини, яких насправді немає, так і у вигляді замовчування обставин, що можуть перешкоджати вчиненню правочину.

Відповідно до п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як доказ вищезазначених обставин, ТОВ «Бетта» в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції надано суду договір застави товарів в обороті №0705/01/S-1 від 05.07.2011р. укладений між ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» та ТОВ «Ольга» про передачу у заставу належні на праві власності ТОВ «Ольга» товари в обороті, довідку вих.№1-007/1 від 01.07.2011р. про те, що у власності ТОВ «Ольга» знаходиться цукор-пісок, який відповідає ДСТУ 4623:2006 в кількості 45 360,00 тонн та Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про знаходження вищезазначеного майна ТОВ «Ольга» у реєстрі обтяжень на підставі вищезазначеного договору застави.

Однак, вищезазначені докази не можуть бути належними та допустимими в силу ст.34 ГПК України, оскільки фактичні обставини, які підтверджують вищезазначені докази не мають значення для даної справи та не підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ «Ольга» з відповідачем - ТОВ «Компанією «Продінвест» щодо спірного товару.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази знаходження в заставі майна ТОВ «Компанією «Продінвест», яке передане ТОВ «Бетта» на підставі договору міни від 15.03.2011р.. Як вбачається із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №42400557 від 01.11.2013р. (поданого скаржником в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції) в реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано 14.09.2011р. за №11608017 грошові кошти ТОВ «Компанії «Продінвест» в сумі 50 560 000,00грн., на підставі договору застави грошових коштів №0705/02/S-2 від 13.09.2011р.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, належними та допустимими доказами позивачем не доведено правомірність позовних вимог. Документи в підтвердження позовних та апеляційних вимог подані ТОВ «Бетта» не можуть бути належними та допустимими доказами в підтвердження наявності факту обману позивача при укладенні договору міни від 15.03.2011 року з боку відповідача.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2013р. у справі №916/2013/440 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.12..2013р ..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.