Ухвала

від 16.12.2013 по справі 327/299/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/6021/13 Головуючий у 1 інстанції: Коржов А.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 11» грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 до ТОВ «Агро-Вектор», треті особи: Відділ Державного земельного агентства у Куйбишевському району Запорізької області, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Агро-Вектор», треті особи: Відділ Державного земельного агентства у Куйбишевському району Запорізької області, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Зазначив, що є власником земельної ділянки НОМЕР_1, площею 10,21 га, розташованої на території Азовської сільської ради Розівського району Запорізької області.

22.07.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в Розівському ДЗК, реєстраційний номер № 041027900204 від 09.12.2010 року, термін дії до 01.12.2019 року, строком на 10 років.

Отримавши примірник договору оренди землі з додатками, він знайшов невідповідності та порушення. Відповідно до п. 32 договору оренди ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендодавець. На таку умову договору він згоди не давав. Крім того, акт визначення меж земельної ділянки, який є додатком до договору оренди від 22.07.2010 року, датований 15.07.2010 року, тобто раніше, ніж сам договір оренди. Даний акт він 15.07.2010 року не підписував, тому що на той час не мав намір укласти угоду з відповідачем. Коли він звернувся до Розівського відділу Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо перевірки дійсності укладеного договору оренди землі від 22.07. 2010 року, з'ясувалось, що такий договір не зареєстровано і не внесено до єдиної автоматизованої бази ДЗК.

Після цього він звернувся до орендаря та запропонував укласти новий договір оренди, який би відповідав вимогам чинного законодавства, проте отримав відмову.

Через ухилення відповідача від виконання вимог по реєстрації вимог чинного законодавства договору оренди землі, був вимушений укласти новий договір оренди з ФОП ОСОБА_5, який відповідає всім вимогам чинного законодавства на теперішній час.

В добровільному порядку відповідач не бажає розірвати договір оренди землі і тому він вимушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі недійсним.

На підставі ст.ст. 202, 215,216,651 ЦК України, ст.ст. 5, 13, 14, 15 ,27, 31,32 Закону України « Про оренду землі», просив визнати недійсним договір оренди землі від 22.07.2010 року, який укладено між ним та ТОВ «Агро-Вектор», зареєстрований 09.12.2010 року за № 041027900204 у Розівському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»; скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди землі; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

В апеляційній скарзі, посилаючись на неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд, з огляду на зміст договору оренди, виходив з наявності у договорі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» .

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості і незаконності висновків суду про відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є неприйнятними, виходячи з наступного.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Істотні умови договору оренди землі встановлені статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 215 ЦК України встановлює, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони в належній формі уклали договір оренди земельної ділянки від 22 липня 2010 року, передбачили всі умови у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і умови договору погодили підписами.

Договір пройшов державну реєстрацію.

Доводи апеляційної скарги щодо п.32 договору, яким передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на дійсність договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Ніяких застережень або зауважень щодо незгоди з певною частиною умов договору чи їх змісту під час його підписання ОСОБА_3 надано не було. Сторони визначили свої відносини в договорі оренди землі на свій розсуд у відповідності із положеннями ст.ст. 6, 627ЦК України щодо свободи договору .

Доводи ОСОБА_3 про те , що акт визначення меж земельної ділянки від 15.07.2010 року зроблено раніше ніж укладено договір від 22.07.2010 р. і ним не підписувався, перевірялися судом і їм дана належна оцінка.

ОСОБА_3 належних та допустимих доказів у відповідності до вимог ст.ст.10,58,59 ЦПК України ,які б спростовували його підпис на актах, не надав.

До договору оренди земельної ділянки додано копія державного акту при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельних ділянок, кадастровий план .

Акт визначення меж земельної ділянки , підписаний позивачем, свідчать про те, що сторони оспорюваного договору оренди землі ще до початку використання земельних ділянок визначили її межі в натурі (на місцевості), як того вимагає діюче земельне законодавство України (ч.3 ст. 125 ЗК України).

Судом встановлено виконання сторонами умов договору, відбулася фактична передача земельної ділянки, орендар використовує земельну ділянку, а орендодавець приймає орендну плату, що підтверджує вільне волевиявлення сторін та спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків.

За наявності зазначених обставин саме по собі не підписання акту приймання-передачі земельної ділянки орендодавцем, і в разі б доведеності ,не може бути підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

В межах заявленого позову обставини, пов'язані з здійсненням реєстрації договору відділом Держкомзему , які зазначаються в апеляційній скарзі, не входять в предмет перевірки, оскільки не відносяться до підстав визнання недійсним договору оренди за ст.ст.203,215 ЦК України.

Доводи позивача фактично зводяться до його незгоди з окремими умовами договору , несумлінного виконання умов договору та відмови орендаря розірвати договір. Проте у такому разі права особи не підлягають захистові шляхом визнання договору недійсним з використанням правового механізму, встановленого статтями 203, 215 , 216 ЦК України .

Суд при ухвалені рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Апеляційна скарга не містить доводів , які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права , які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: