Рішення

від 13.12.2013 по справі 756/11504/13-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.12.2013 Справа № 756/11504/13-ц

унікальний номер 756/11504/13-ц

справа № 2/756/4352/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Острянко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Оболонь-2» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до СТ «Оболонь-2» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обумовлені тим, що у червні 2012 року позивач не була допущена до роботи, оскільки голова правління СТ «Оболонь-2» ОСОБА_2 створив неможливі умови для виконання роботи позивачем. Крім того, головою правління СТ «Оболонь-2» ОСОБА_2 не проведено розрахунок при звільненні, не ознайомлено позивача з наказом про звільнення. Такими діями керівника відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки позивач вимушена була шукати роботу, докласти зусиль для впорядкування свого життя, через безробіття ОСОБА_1 втратила можливість нормального спілкування з близькими та родичами.

За таких обставин, позивач просить поновити її на посаді охоронця СТ «Оболонь-2» з 07 липня 2012 року, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 22976,66 грн., суму моральної шкоди у розмірі 11470 грн.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_2, повноваження якого підтверджені випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23 жовтня 2013 року, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач була правомірно звільнена за прогул без поважної причини, оскільки була відсутня на роботі без поважної причини у період з 27 червня 2012 року по 07 липня 2012 року, листок непрацездатності не надала.

Представник відповідача - ОСОБА_3, яка під час розгляду справи поновлена на посаді голови правління СТ «Оболонь-2», у зв'язку зі скасуванням у судовому порядку протоколу загальних зборів членів СТ «Оболонь-2» про обрання головою правління ОСОБА_2, у судовому засіданні 03 грудня 2013 року визнала позовні вимоги. Зазначила, що вона особисто приймала на роботу позивача, ОСОБА_1 добросовісно виконувала свої трудові обов'язки, після зміни керівництва в товаристві позивач не була допущена до роботи.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України умовою прийняття судом визнання позову відповідачем є наявність законних підстав для задоволення такого.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Наказом голови правління СТ «Оболонь-2» від 28 квітня 2012 року № 13-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду охоронця СТ «Оболонь-2» з 01 травня 2012 року по 31 грудня 2012 року за трудовою угодою на підставі заяви позивача від 28 квітня 2012 року.

Відповідно до наказу голови правління СТ «Оболонь-2» від 07 липня 2012 року №14/01-3к ОСОБА_1 звільнено з посади охоронця за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці у період з 27 червня 2012 року по 07 липня 2012 року.

У відповідності до ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За приписами ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, а тому питання щодо поважності причин відсутності працівника на роботі вирішується в кожному випадку окремо, виходячи із наданих сторонами доказів.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач з 01 травня 2012 року прийнята на роботу на посаду охоронця СТ «Оболонь-2».

Графік роботи позивача встановлений доба через три, тобто позивач чергує з 8-ої години ранку до 8-ої години ранку наступного дня, після чого має три дня вихідних.

В матеріалах справи містяться акти про невихід на роботу охоронця ОСОБА_1 за період з 27 червня 2012 року по 07 липня 2012 року. (а.с. 30-35)

Згідно з актом про відсутність на робочому місці охоронця ОСОБА_1 від 07 липня 2012 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, починаючи з 27 червня 2012 року по 07 липня 2012 року, на пропозицію пояснити причини своєї відсутності на робочому місці ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення. Акт складений головою правління СТ «Оболонь-2» ОСОБА_2, членами правління ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 29)

У наказі про звільнення вказано, що позивач звільнена за прогул без поважних причин, у зв'язку з її відсутністю на робочому місці у період з 27 червня 2012 року по 07 липня 2012 року.

З журналу чергувань, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, вбачається, що позивач чергувала 26 червня 2012 року з 8-ої ранку до 8-ої ранку 27 червня 2012 року, чергування у позивача прийняв охоронець ОСОБА_7. 27 червня 2012 року охоронець ОСОБА_7 в журналі чергувань зазначив, що біля 12 години дня він повернувся з обходу території та встановив, що двері до правління вибиті, замок зламаний, ОСОБА_2 разом з іншими особами встановлені свої двері та замок, у зв'язку з чим охоронцем ОСОБА_7 було викликано наряд міліції та повідомлено голову правління ОСОБА_3

Відповідно до записів журналу позивач чергувала також 30 червня 2012 року.

Як пояснила позивач в судовому засіданні, 30 червня 2012 року вона вийшла на роботу, прийняла чергування у охоронця ОСОБА_8, однак двері до приміщення, де охоронці знаходяться протягом чергування, були зачинені. Незважаючи на такі обставини, ОСОБА_1 продовжила виконувати свої трудові обов'язки до 8-ої години ранку 01 липня 2012 року. Через декілька днів позивач звернулася до голови правління СТ «Оболонь-2» ОСОБА_2 з приводу надання окремого приміщення для охоронців, однак він повідомив, що охорона для садівничого товариства більш не потрібна, а тому охоронці можуть більше не виходити на роботу. В подальшому позивач вийшла на чергування в наступну зміну, протягом свого робочого дня позивач перебувала просто неба, керівництвом відповідача їй не було надано приміщення, після чого позивач більш на роботу не виходила.

Виходячи з встановленого графіку роботи, робочими дня для ОСОБА_1 у вищенаведений період були 26, 30 червня 2012 року, 04, 08 липня 2012 року.

Судом встановлено, що у червні 2012 року відбулася зміна керівництва СТ «Оболонь-2», такі обставини не заперечувалися сторонами.

15 липня 2012 року на засіданні правління членів СТ «Оболонь-2» затверджено новий штатний розпис, яким посади охоронця не передбачено.

Звільняючи позивача з займаної посади у зв'язку з відсутністю на робочому місці у період з 27 червня 2012 року по 07 липня 2012 року, відповідач у наказі про звільнення не вказав, коли стався прогул, що став підставою для звільнення, а зазначив період, протягом якого позивач була відсутня на роботі.

Датою звільнення позивача відповідачем визначено 07 липня 2012 року, яке згідно з графіком роботи для ОСОБА_1 є вихідним днем, робочими днями в липні 2012 року у позивача були 04 та 08 липня 2012 року.

Приймаючи до уваги пояснення позивача, що вона перебувала на роботі 30 червня та 04 липня 2012 року, однак керівником СТ «Оболонь-2» ОСОБА_2 не була допущена до приміщення, де зазвичай охоронці перебували під час чергування, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача за прогул без поважних причин, оскільки у даному випадку недопущення працівника на робоче місце керівництвом роботодавця та позбавлення працівника умов для належного виконання своїх трудових обов'язків є поважними причинами відсутності ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).

У відповідності п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих УПФУ в Оболонському районі м. Києва, у травні - червні 2012 року позивач отримувала заробітну плату 1094 гривень на місяць.

Інших доказів щодо розміру нарахування заробітної плати на користь ОСОБА_1 сторонами не надано, оскільки такі документи втрачені внаслідок зміни керівництва товариства.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача склала 56,10 грн., загальна кількість двох останніх місяців, яких відпрацьовано позивачем, - 39 робочих днів.

Час вимушеного прогулу позивача становить період з 07 липня 2012 року по 04 грудня 2013 року, день ухвалення рішення судом. Оскільки позивач звернулася до за захистом своїх прав у серпні 2013 року, тобто більше ніж через рік з дати звільнення, розрахунок заробітку за час вимушеного прогулу має проводитися за період з 07 липня 2012 року по 07 липня 2013 року.

Кількість робочих днів у наведеному періоді становить 250 днів, відтак сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 14025 гривень.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Незаконним звільненням із займаної посади за прогул без поважних причин ОСОБА_1 були завдані моральні страждання, нею втрачені нормальні життєві зв'язки. Позивач вимушена була докласти зусиль для впорядкування свого життя.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, у сумі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Матеріалами справи підтверджено, що у липні 2012 року позивач не була допущена до роботи роботодавцем, однак про підстави свого звільнення вона дізналася лише після звернення до суду з цим позовом та долучення до матеріалів справи відповідачем копії наказу про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за прогул без поважних причин.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та вирішує скасувати наказ СТ «Оболонь-2» від 07 липня 2012 року № 14/01-3к про звільнення позивача з займаної посади, поновити ОСОБА_1 на роботі з 07 липня 2012 року на посаді охоронця СТ «Оболонь-2», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2012 року по 07 липня 2013 року у сумі 14025 гривень та 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронця СТ «Оболонь-2».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача судовий збір у сумі 344,10 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до садівничого товариства «Оболонь-2» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ садівничого товариства «Оболонь-2» від 07 липня 2012 року № 14/01-3к.

Поновити ОСОБА_1 на роботі з 07 липня 2012 року на посаді охоронця садівничого товариства «Оболонь-2».

Стягнути з садівничого товариства «Оболонь-2», код ЄДРПОУ 23377285, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2012 року по 07 липня 2013 року у сумі 14025 (чотирнадцять тисяч двадцять п'ять) гривень та 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронця садівничого товариства «Оболонь-2».

Стягнути з садівничого товариства «Оболонь-2», код ЄДРПОУ 23377285, судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок в дохід держави.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко