Рішення

від 12.12.2013 по справі 902/1473/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 р. Справа № 902/1473/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Арагон»

(02232, м. Київ, вул. Закревського, 63, оф. 1)

до : товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ»

(21030, м. Вінниця, проспект Юності, 18, кв. 505)

про стягнення 261120, 20 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Зубчинський М.П., довіреність б/н. від 04.10.2013 р.;

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Арагон» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ» 207 400,00 грн. - основної заборгованості та 53 720,20 грн. - штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.02.2012 року між сторонами укладено договір поставки № 1502-1/2012 за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар у спосіб та строки визначені договором. На виконання взятих на себе зобов'язань позивач за накладною поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 301 585,20 грн..

Розділом 7 договору сторони визначили зобов'язання відповідача по оплаті товару в строк 7 (семи) календарних днів з моменту його отримання.

В порушення умов договору відповідачем не здійснено повної оплати за поставлений товар, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Ухвалою суду від 30.10.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1473/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні та зобов'язано сторін надати докази необхідні вирішення спору.

11.11.2013 року до суду надійшла заява відповідача, в якій останній клопоче перед судом про відкладення розгляду справи на іншу дату та вказує, що позовні вимоги не визнає. Одночасно зобов'язується надати визначені судом документи до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 12.11.2013 року розгляд справи відкладено на 12.12.2013р. та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 30.10.2013 року в частині надання доказів необхідних для розгляду справи.

Станом на день розгляду справи відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 30.10.2013 року щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкладення розгляду справі від 12.11.2013 року повернута до суду з відміткою відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання». При цьому суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачу на його фактичну адресу і за місцем реєстрації отримані останнім 04.11.2013 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 9224 та № 9228.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 лютого 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Арагон» (позивач, за договором Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 1502-1/2012.

Відповідно до п. 1.1. договору Продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується на замовлення Покупця, за умовами їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупця нафтопродукти, надалі «Товар», належної якості, що відповідає державним стандартам, а Покупець зобов'язується приймати Товар на оплачувати його на умовах цього договору.

Розділом 2 договору визначено зобов'язання Продавця за якими останній зобов'язується поставляти Покупцю за його замовленнями Товар в обсягах, визначених у замовленнях (за наявності такого Товару), за цінами, визначеними в рахунку-фактурі Покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору Покупець взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати Продавцю вартість Товару.

Кількість товару, що поставляється, визначається в рахунках-фактурах, виписаних Продавцем відповідно до замовлень Покупця та зазначається в накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, в момент передачі товару (п. 5.1. договору).

Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару, в строк 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару (з дати видаткової накладної) (п. 7.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання. Строк дії договору складає один рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в один рік кожен, якщо жодні яз сторін не повідомить іншу сторону за тридцять днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію (п.п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № РН-0000006 від 16.05.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 301 585,20 грн., який останній отримав, про що свідчить підпис особи уповноважено на отримання товару та відтиск печатки відповідача.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку (а.с. 87-93), відповідачем оплачено лише частину товару на суму 94 185,20 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 207 400,00 грн., яка визнається відповідачем в обопільно підписаному акті звірки розрахунків від 22.08.2013 року (а.с. 75).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 207 400,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 43 350,20 грн. - пені та 10 370,00 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за неналежне виконання грошових зобов'язань Покупець, крім відшкодування збитків, також сплачує Продавцю 5% річних від суми заборгованості, а також пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання, а Продавець в такому випадку має можливість відмовитись від виконання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 5% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено помилку яка полягає в наступному.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Зважаючи на те, що поставка товару за накладною № РН-0000006 здійснена 16.05.2012 року, а п. 7.1. договору визначено строк проведення розрахунків на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару, то проведення нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язання можливе з 24.05.2012 року, та виходячи з положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України по 24.11.2012 року.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що останнім проведено нарахування пені в період з 23.05.2012 року по 15.10.2013 року, що не узгоджується з наведеними вище нормами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пеня підлягає задоволенню за період з 24.05.2012 року по 24.11.2012 року, розмір якої становить 16 416,80 грн., а в пені за період 23.05.2012 року та з 25.11.2012 року по 15.10.2013 року в розмірі 26 933,40 грн. слід відмовити, як безпідставно заявленій.

При цьому, в розрахунку 5% річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог в частині стягнення боргу, пені та 5% річних (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

У п. 3.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено про те, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки як стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК).

Відповідач не виконав вимоги суду за ухвалою від 30.10.2013 р., а також не надав письмових пояснень з обґрунтуванням поважності причин невиконання вимог ухвали суду, чим допустив порушення вимог процесуального законодавства, а саме ст.22 ч.3 ГПК України, направлені на затягування судового процесу, які суд розцінює як зловживання процесуальними правами. Невиконання відповідачем вимог суду призвело до затягування розгляду справи та додаткових витрат пов'язаних з відкладенням розгляду справи та відповідно до ст. 83 ч.1 п. 5 ГПК України є підставою для стягнення з нього в доход Державного бюджету України штрафу в розмірі 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ» (21030, м. Вінниця, проспект Юності, 18, кв. 505; поштова адреса: 21100, м. Вінниця, вул. 600 - річчя, 44, кв. 62, код ЄДРПОУ 36995507) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Арагон» (02232, м. Київ, вул. Закревського, 63, оф. 1, код ЄДРПОУ 36657534) 207 400 (двісті сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. - боргу; 16 416 (шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 80 коп. - пені 10 370 (десять тисяч триста сімдесят) грн. - 5% річних; 4 683 (чотири тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 73 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення пені в розмірі 26 933,40 грн. відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ» (21030, м. Вінниця, проспект Юності, 18, кв. 505; поштова адреса: 21100, м. Вінниця, вул. 600 - річчя, 44, кв. 62, код ЄДРПОУ 36995507) в доход Державного бюджету України 500 (п'ятсот) грн. штрафу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 17.12.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - 3 відповідачу ( 21030, м. Вінниця, проспект Юності, 18, кв. 505)

(21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 44, кв. 62)