Постанова

від 03.12.2013 по справі 807/2526/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2526/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маєцька Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Воловар О.В. та сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача : Терпак О.В.,

представника відповідача : Петрова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Набато" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 грудня 2013 року.

Приватне підприємство "Набато" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року № 000120/2200/37161720, № 000121/2200/37161/720 та № 000122/2200/37161720.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірності відображення позивачем у складі витрат та доходів сум по операціях із зазначеним контрагентом за грудень 2010 року, про що було складено акт №838/22-0/37161720 від 22.05.2013 року. Перевіркою встановлено порушення, а саме: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 та підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2 пункту 1, пп.2.4 та пп.2.16. пункту 2, ст.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 1.3. «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання». 29.05.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків податкової перевірки згідно вищевказаного Акту, які відповідачем відхилено. 07.06.2013 року було винесено податкові повідомлення рішення №000120/2200/37161720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 151 071,00 гривень, з яких 120 857,00 гривень - сума податку та 30 214,00 гривень - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №000122/2200/37161720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 116 770,00 гривень, з яких гривень - 93 416,00 гривень сума ПДВ та 23 354,00 гривень - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №000121/2200/37161720, згідно з яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 269,00 гривень. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки такі суперечать положенням Господарського, Цивільного та Податкового кодексів України, змісту приписів ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ), змісту ст..1,7 Закону України «Про податок на додану вартість» (п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7) та умовам укладених позивачем правочинів із ТОВ «Компанія Укргазбуд» та Закарпатським ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз».

В судовому засіданні 11 вересня 2013 року протокольною ухвалою суду було замінено неналежного відповідача Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію Закарпатської області Державної податкової служби на належного відповідача - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, де зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Ужгородською МДПІ отримано лист від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.04.2013 року № 2721/7/22-40, яким надано акт від 20.11.12 № 1947/2240/36858065 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 по 31.05.2012 року». Даним актом встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Компанія Укргазбуд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Укргазбуд» з постачальниками та покупцями; перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської. ТОВ «Компанії Укргазбуд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, ПП «Набато» укладалась угода з ТОВ «Компанії Укргазбуд» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях, та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірності відображення позивачем у складі витрат та доходів сум по операціях із зазначеним контрагентом за грудень 2010 року, про що було складено акт №838/22-0/37161720 від 22.05.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення, а саме: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 та підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2 пункту 1, пп.2.4 та пп.2.16. пункту 2, ст.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 1.3. «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання».

29.05.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків податкової перевірки згідно вищевказаного Акту (т.1. а.с.47-51).

Згідно відповіді податкового органу на заперечення №2593/10/22-0 від 04.06.2013 року (т.1 а.с.52-58), Ужгородська МДПІ залишила без задоволення заперечення позивача до акта перевірки №838/22-0/37161720 від 22.05.2013 року, а даний акт без змін.

07.06.2013 року було винесено податкові повідомлення рішення №000120/2200/37161720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 151 071,00 гривень, з яких 120 857,00 гривень - сума податку та 30 214,00 гривень - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №000122/2200/37161720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 116 770,00 гривень, з яких гривень - 93 416,00 гривень сума ПДВ та 23 354,00 гривень - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №000121/2200/37161720, згідно з яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 269,00 гривень.

Висновки акта перевірки №838/22-0/37161720 від 22.05.2013 року суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідач обґрунтовує донарахування податкових зобов'язань, по-перше, відсутністю документального підтвердження перебування керівника позивача у відрядженні у м.Київ з метою підписання договору між ПП «НАБАТО» та ТОВ «Компанія Укргазбуд», що тлумачиться податковим органом як «недійсність правочину»; по-друге, відсутністю трьохсторонніх актів приймання-передачі природного газу, підписаних спільно з газопостачальником, газорозподільним підприємством та покупцем - позивачем у справі, що тлумачиться податковим органом як «порушення пункту 3.3. Договору на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, укладеного між ПП «НАБАТО» та ТОВ «Компанія Укргазбуд»; по-третє, неналежне оформлення первинних документів, а саме актів приймання-передачі вартісних показників природного газу та послуг по забезпеченню постачання за грудень 2010 року.

Окрім того, відповідач посилається на відсутність ТОВ «Компанія Укргазбуд» - контрагента, з яким позивач перебував у договірних стосунках, за місцем податкової реєстрації, а також відсутність у даного Товариства, як продавця товару, технічних (матеріальних) та трудових ресурсів для фактичного здійснення господарської операції, щодо якої Позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит у 4 кварталі 2010 року. Підставою вказаного висновку Відповідач зазначає Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.11.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Мотивація відповідача щодо спірності дійсності укладеного з ТОВ «Компанія Укргазбуд» договору через «відсутність документального підтвердження перебування керівника позивача у відрядженні у м. Київ з метою підписання договору» не відповідає вимогам господарського та цивільного законодавства.

Оскільки, відповідно до ст.181 та п.2 ст.184 ГК України та ст.211, ст.647 ЦК України, «укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу»; «господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів»; «проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках»; «Договір є укладеним за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором».

Таким чином, Договір №17/10-11/3 від 17.11.2010 року є укладеним з дотриманням вимог закону, а отже правомірно створює юридичні зобов'язання (права та обов'язки) для кожної із сторін Договору.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...".

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними", а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд», а також безспірності факту договірної поставки природного газу є: Договір на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року; Договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/13п від 17.11.2010 року; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» за №16 від 31.12.2010 року на суму передоплати обсягу поставки газу згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» №21 від 31.12.2010 року про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу згідно Договору №17/10-11/13п від 17.11.2010 року; Акт прийому-передачі вартісних показників природного газу за грудень 2010 року на суму 576 879,28 гривень - вартості обсягу газу, поставлено у кількості 215 484 куб.м. згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №0У-0000005 від 31.12.2010 року з надання послуг по забезпеченню постачання природного газу у кількості 215 484 куб.м. згідно Договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/13п від 17.11.2010 року; Акт прийняття-передачі обсягів природного газу, складений між позивачем та Закарпатським ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» за №285 від 05.01.2011 року згідно Договору №51-ЗАК від 01.12.2010 року про те, що «ДК «Укртрансгаз» перетранспортувала на ГРС Ужгород, а позивач прийняв у грудні 2010 року природний газ обсягом 215 484 куб.м від Постачальника газу - ТОВ «Компанія Укргазбуд»»; платіжні документи з відміткою банківської установи, які стверджують факт оплати позивачем отриманого товару (природного газу) згідно Договору з ТОВ «Компанія Укргазбуд» №17/10-11/3 від 17.11.2010 року у повному обсязі.

Отже, враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так на час проведення повторної податкової перевірки, були і є в наявності податкові та інші первинні документи, які підтверджують факт продажу товару (природного газу) Товариством «Компанія Укргазбуд» в користь позивача, посилання відповідача на пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в обґрунтування своєї позиції є неправомірним з точки зору діючих норм матеріального права.

Відповідачем безпідставно не ураховано, що у період дії договірних відносин (грудень 2010 року) ТОВ «Компанія Укргазбуд», так само як і позивач, мав статус та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом податкового органу за №100294163.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» є ліцензованим постачальником природного газу, про що свідчить Ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України, видана НКРЕ України згідно Постанови від 16.09.2010 року за №1256.

Відтак, в силу пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, позивач мав право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат по договірних відносинах з ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного товару згідно податкових накладних за грудень 2010 року, оскільки такі податкові накладні були складені даним Товариством правомірно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення» (пункт 2.1 Положення); первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення» (пункт 2.2 Положення); первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм» (пункт 2.7 Положення).

Наведене правове обгрунтування свідчить, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до підписаних двосторонніх актів - ТОВ «Компанія Укргазбуд» надало позивачу податкову накладну, скріплену мокрою печаткою, на загальну вартість реалізованого товару (природного газу) із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

В силу ст.198 Податкового кодексу України, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Суми ПДВ по отриманих податкових накладних вносились позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Розрахунки із ТОВ «Компанія Укргазбуд» за отриманий товар позивач здійснював у безготівковому порядку через банківську установу з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з Податковим кодексом України, дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, Податковий кодекс України чітко визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.

Відповідно до ст.198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ПК.

На момент здійснення господарської операції (грудень 2010 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку в органах ДПІ за місцем реєстрації як платник ПДВ, що підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України (п.183.13 статті 183 Податкового кодексу України).

Отже, вищенаведене спростовує висновки відповідача згідно Акту перевірки від 22.05.2013 року щодо спірності господарських операцій з вищевказаним Товариством, оскільки дане Товариство мало та має статус юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, а також діюче станом на 31.12.2010 року й видане податковим органом за своїм місцезнаходженням свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, чинне законодавство України не містить будь-якої норми чи вказівки щодо обов'язку позивача /як платника податку/ контролювати діяльність своїх контрагентів, в тому числі на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності (до прикладу: щодо належного ведення бухгалтерського обліку, сплати податків тощо.)

Відтак, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати фінансово-господарську діяльність інших осіб. Отже, у разі віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, такі дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом».

Відповідно до статті 61 Конституції України: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими чи іншими зобов'язаннями, що випливають із права здійснення фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку із цим, відповідач необґрунтовано позбавив позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Компанія Укргазбуд» з посиланням на факт відсутності 3-сторонніх Актів між ПП «Набато», ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз», оскільки це суперечить пункту 3.3. Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року та Договору №51-ЗАК від 01.12.2010 року між ПП «Набато» та ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» та двосторонньому Акту прийняття-передачі обсягів природного газу, підписаного між ПП «Набато» та ДК «Укртрансгаз» в особі Закарпатського ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» по постачальнику газу - ТОВ «Компанія Укргазбуд» на виконання та у відповідності до Договору №51-ЗАК від 01.12.2010 року.

Що стосується порядку виконання Договору на постачання природного газу №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, то варто зазначити.

Так, згідно з положеннями пункту 3.3. вищевказаного Договору передбачено, що кількість газу, поставленого Споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноваженими представниками Постачальника і Споживача та транспортної організації».

Відтак, редакція даного пункту вищевказаного Договору, як і в цілому Договір, не передбачає оформлення приймання-передачі газу єдиним (спільним) документом у вигляді трьохстороннього акту приймання-передачі газу.

Оскільки Договір - двосторонній, правовим висновком в силу приписів ст.173 та ст.193 ГК України є те, що зобов'язань для третьої сторони він не породжує, а отже - акти приймання-передачі підписуються тими ж сторонами, що і сам договір.

Таким чином, змістом пункту 3.3. Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року визначено зобов'язання Сторін Договору складати щомісячні акти, а не єдиний трьохсторонній акт.

Крім того, необхідно зазначити наявність окремо укладеного Договору між позивачем та Закарпатським ЛВ УМГ «Прикарпатртансгаз» ДК «Укртрансгаз» та двосторонньо підписаних двосторонніх актів про обсяги протранспортованого природного газу постачальником ТОВ «Компанія «Укргазбуд» в користь Позивача. Зазначене, зокрема, підтверджується Актом №285 від 05.01.2011 року.

При цьому, вищезазначений Акт складений на виконання та у відповідності до пп.8 пункту 8 «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні».

Обґрунтування відповідача щодо застосування до договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд» положень «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання» є хибним, оскільки такі не поширюються на правовідносини сторін Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, так як об'єктом системи споживання газу позивача є автомобільна газонаповнювальна компресорна станція в с. Баранинці Ужгородського району по вул. Об'їзній,9 (АГНКС), відтак має місце підключення до магістрального газопроводу ДК «Укртрангаз», а не до розподільних мереж ПАТ «Закарпатгаз».

Враховуючи зазначене та те, що сферою дії вищевказаних «Правил обліку» є постачання газу розподільними мережами, даний нормативно-правовий документ не вправі застосовуватись до правовідносин сторін Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, що також підтверджується положеннями Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (п.11 стаття 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми пункту 4.1.4 ст.4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України визначають, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку, відповідно до якої, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судова практика ВАС України з вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відтак, подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до положень статті 57 Податкового кодексу України штрафні санкції на платника податків накладаються тільки за порушення податкового законодавства. Таких порушень ПП «Набато» не допускало, а отже застосування штрафних санкцій до позивача є безпідставним.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства "Набато" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року № 000120/2200/37161720, податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року № 000121/2200/37161720 та податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року № 000122/2200/37161720.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) грн.

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.Д. Маєцька