Ухвала

від 12.06.2014 по справі 807/2526/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. Справа № 876/983/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у адміністративній справі №807/2526/13-а за позовом Приватного підприємства «Набато» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Набато» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2013 року №000120/2200/37161720, №000121/2200/37161/720 та №000122/2200/37161720.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року №000120/2200/37161720, податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року №000121/2200/37161720 та податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 07.06.2013 року № 000122/2200/37161720. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Ужгородською МДПІ отримано лист від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.04.2013 року № 2721/7/22-40, яким надано акт від 20.11.12 №1947/2240/36858065 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 по 31.05.2012 року». Даним актом встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Компанія Укргазбуд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Укргазбуд» з постачальниками та покупцями; перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської. ТОВ «Компанії Укргазбуд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, ПП «Набато» укладалась угода з ТОВ «Компанії Укргазбуд» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Крім цього, посилається на висновок спеціаліста від ГУ МВС України у Київській області від 16.11.2012 р. №633 про те, що підписи, які виконано на наданих на дослідження документах, навпроти прізвища ОСОБА_1 виконані не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірності відображення позивачем у складі витрат та доходів сум по операціях із зазначеним контрагентом за грудень 2010 року, про що було складено акт №838/22-0/37161720 від 22.05.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення, а саме: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 та підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2 пункту 1, пп.2.4 та пп.2.16. пункту 2, ст.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 1.3. «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання».

29.05.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків податкової перевірки згідно вищевказаного Акту.

Згідно відповіді податкового органу на заперечення №2593/10/22-0 від 04.06.2013 року, Ужгородська МДПІ залишила без задоволення заперечення позивача до акта перевірки №838/22-0/37161720 від 22.05.2013 року, а даний акт без змін.

07.06.2013 року було винесено податкові повідомлення рішення №000120/2200/37161720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 151 071,00 гривень, з яких 120 857,00 гривень - сума податку та 30 214,00 гривень - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №000122/2200/37161720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 116 770,00 гривень, з яких гривень - 93 416,00 гривень сума ПДВ та 23 354,00 гривень - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №000121/2200/37161720, згідно з яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 269,00 гривень.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивачем представлено усі належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про реальність здійснених господарських операцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідач обґрунтовує донарахування податкових зобов'язань, відсутністю документального підтвердження перебування керівника позивача у відрядженні у м.Київ з метою підписання договору між ПП «НАБАТО» та ТОВ «Компанія Укргазбуд», що тлумачиться податковим органом як «недійсність правочину»; відсутністю трьохсторонніх актів приймання-передачі природного газу, підписаних спільно з газопостачальником, газорозподільним підприємством та покупцем - позивачем у справі, що тлумачиться податковим органом як «порушення пункту 3.3. Договору на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, укладеного між ПП «НАБАТО» та ТОВ «Компанія Укргазбуд»; неналежним оформленням первинних документів, а саме актів приймання-передачі вартісних показників природного газу та послуг по забезпеченню постачання за грудень 2010 року.

Окрім того, відповідач посилається на відсутність ТОВ «Компанія Укргазбуд» - контрагента, з яким позивач перебував у договірних стосунках, за місцем податкової реєстрації, а також відсутність у даного Товариства, як продавця товару, технічних (матеріальних) та трудових ресурсів для фактичного здійснення господарської операції, щодо якої Позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит у 4 кварталі 2010 року. Підставою вказаного висновку Відповідач зазначає Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.11.2012 року.

Проте з такими доводами відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.

Позивачем на підтвердженням реальності господарських операцій, а також безспірності факту договірної поставки природного газу представлено: Договір на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року; Договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/13п від 17.11.2010 року; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» за №16 від 31.12.2010 року на суму передоплати обсягу поставки газу згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» №21 від 31.12.2010 року про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу згідно Договору №17/10-11/13п від 17.11.2010 року; Акт прийому-передачі вартісних показників природного газу за грудень 2010 року на суму 576 879,28 гривень - вартості обсягу газу, поставлено у кількості 215 484 куб.м. згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/3 від 17.11.2010 року; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №0У-0000005 від 31.12.2010 року з надання послуг по забезпеченню постачання природного газу у кількості 215 484 куб.м. згідно Договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/13п від 17.11.2010 року; Акт прийняття-передачі обсягів природного газу, складений між позивачем та Закарпатським ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» за №285 від 05.01.2011 року згідно Договору №51-ЗАК від 01.12.2010 року про те, що «ДК «Укртрансгаз» перетранспортувала на ГРС Ужгород, а позивач прийняв у грудні 2010 року природний газ обсягом 215 484 куб.м від Постачальника газу - ТОВ «Компанія Укргазбуд»»; платіжні документи з відміткою банківської установи, які стверджують факт оплати позивачем отриманого товару (природного газу) згідно Договору з ТОВ «Компанія Укргазбуд» №17/10-11/3 від 17.11.2010 року у повному обсязі.

Таким чином, у позивача як на момент проведення перевірки, так на час проведення повторної податкової перевірки, були і є в наявності податкові та інші первинні документи, які підтверджують факт продажу товару (природного газу) Товариством «Компанія Укргазбуд» в користь позивача, тому посилання відповідача на пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в обґрунтування своєї позиції є неправомірним.

У період дії договірних відносин (грудень 2010 року) ТОВ «Компанія Укргазбуд», так само як і позивач, мав статус та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом податкового органу за №100294163, та крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» є ліцензованим постачальником природного газу, про що свідчить Ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України, видана НКРЕ України згідно Постанови від 16.09.2010 року за №1256.

Таким чином, позивач мав право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат по договірних відносинах з ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного товару згідно податкових накладних за грудень 2010 року, оскільки такі податкові накладні були складені даним Товариством правомірно.

Відповідно до підписаних двосторонніх актів - ТОВ «Компанія Укргазбуд» надало позивачу податкову накладну, скріплену мокрою печаткою, на загальну вартість реалізованого товару (природного газу) із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

Суми ПДВ по отриманих податкових накладних вносились позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Розрахунки із ТОВ «Компанія Укргазбуд» за отриманий товар позивач здійснював у безготівковому порядку через банківську установу з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з Податковим кодексом України, дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, чинне законодавство України не містить будь-якої норми чи вказівки щодо обов'язку позивача /як платника податку/ контролювати діяльність своїх контрагентів, в тому числі на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності (до прикладу: щодо належного ведення бухгалтерського обліку, сплати податків тощо.)

Відповідно до статті 61 Конституції України: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, зокрема законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими чи іншими зобов'язаннями, що випливають із права здійснення фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач необґрунтовано позбавив позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Компанія Укргазбуд» з посиланням на факт відсутності 3-сторонніх Актів між ПП «Набато», ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз», оскільки це суперечить пункту 3.3. Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року та Договору №51-ЗАК від 01.12.2010 року між ПП «Набато» та ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» та двосторонньому Акту прийняття-передачі обсягів природного газу, підписаного між ПП «Набато» та ДК «Укртрансгаз» в особі Закарпатського ЛВ УМГ «Прикарпаттрансгаз» по постачальнику газу - ТОВ «Компанія Укргазбуд» на виконання та у відповідності до Договору №51-ЗАК від 01.12.2010 року.

Що стосується порядку виконання Договору на постачання природного газу №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, то згідно з положеннями пункту 3.3. вищевказаного Договору передбачено, що «кількість газу, поставленого Споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноваженими представниками Постачальника і Споживача та транспортної організації», тому редакція даного пункту вищевказаного Договору, як і в цілому Договір, не передбачає оформлення приймання-передачі газу єдиним (спільним) документом у вигляді трьохстороннього акту приймання-передачі газу, а оскільки даний Договір - двосторонній, правовим висновком в силу приписів ст.173 та ст.193 ГК України є те, що зобов'язань для третьої сторони він не породжує, а отже - акти приймання-передачі підписуються тими ж сторонами, що і сам договір.

Таким чином, змістом пункту 3.3. Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року визначено зобов'язання Сторін Договору складати щомісячні акти, а не єдиний трьохсторонній акт.

Крім того, необхідно зазначити наявність окремо укладеного Договору між позивачем та Закарпатським ЛВ УМГ «Прикарпатртансгаз» ДК «Укртрансгаз» та двосторонньо підписаних двосторонніх актів про обсяги протранспортованого природного газу постачальником ТОВ «Компанія «Укргазбуд» в користь Позивача. Зазначене, зокрема, підтверджується Актом №285 від 05.01.2011 року.

Обґрунтування відповідача щодо застосування до договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд» положень «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання» є хибним, оскільки такі не поширюються на правовідносини сторін Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, так як об'єктом системи споживання газу позивача є автомобільна газонаповнювальна компресорна станція в с. Баранинці Ужгородського району по вул. Об'їзній,9 (АГНКС), відтак має місце підключення до магістрального газопроводу ДК «Укртрангаз», а не до розподільних мереж ПАТ «Закарпатгаз».

Враховуючи зазначене та те, що сферою дії вищевказаних «Правил обліку» є постачання газу розподільними мережами, даний нормативно-правовий документ не вправі застосовуватись до правовідносин сторін Договору №17/10-11/3 від 17.11.2010 року, що також підтверджується положеннями Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (п.11 стаття 1 Закону).

Що стосується посилань апелянта на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.04.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Укргназбуд», то такий акт перевірки контрагента позивача не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних акті перевірки контрагента позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарської операції та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо посилань апелянта на висновок спеціаліста від ГУ МВС України у Київській області від 16.11.2012 р. №633, то такий не є висновком експерта та крім цього, не є доказом у кримінальній справі, у якій би вирок набрав законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у адміністративній справі №807/2526/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс