Постанова

від 03.12.2013 по справі 807/2582/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2582/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маєцька Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Воловар О.В. та сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача : Терпак О.В.,

представника відповідача : Петрова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Грінфілд-Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 грудня 2013 року.

Приватне підприємство "Грінфілд-Закарпаття" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 03.07.2013 року №0001552202 та №0001542202 та від 04.07.2013 року № 0006231502.

В судовому засіданні 14 жовтня 2013 року представник позивача подала заяву про зміну предмету позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області лише від 03.07.2013 року №0001552202 та №0001542202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.10.2010 року по 31.12.2012 року, про що було складено акт №2245/22-0/37297256 від 18.06.2013 року. Перевіркою встановлено порушення, а саме: порушення пункту 5.1., пп.5.2.1 п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 113 781,00 гривень, в тому числі: за 1 квартал 2011 року у сумі - 106 524,00 гривень; за 2 квартал 2011 року у сумі - 7 257,00 гривень; порушення пункту 1.4. статті 1, підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, підпункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 91 530,00 гривень. 21.06.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків податкової перевірки згідно вищевказаного Акту, які відповідачем відхилено. 03.07.2013 року було винесено податкові повідомлення-рішення №0001542202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 113 782,00 гривень, з яких 113 781,00 гривень - сума податку та 1,00 гривня - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №0001552202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 114 412,50 гривень, з яких 91 530,00 гривень - сума ПДВ та 22 882,50 гривень - сума штрафної санкції. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки такі суперечать положенням Господарського, Цивільного та Податкового кодексів України, змісту приписів ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ), змісту ст..1,7 Закону України «Про податок на додану вартість» (п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7) та умовам укладених позивачем правочинів із ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ПАТ «Закарпатгаз».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, де зазначив, що заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне. Листом від 10.12.2012 р. № 10235/7/22-40, що надійшов на адресу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС засобами електронного зв'язку, від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, надійшов акт від 20.11.12 № 1947/2240/36858065, ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.09.2010 р. по 31.05.2012 р. З матеріалів вищезазначеного акту перевірки встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було отримано висновок спеціаліста від ГУМВС України в Київській області від 16.11.2012 року № 633 про те, що підписи, які виконано в наданих для дослідження документах, навпроти прізвища ОСОБА_3, виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою. Жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанії Укргазбуд» за період з 01.09.2010 року по 31.05.2012 р. до перевірки не надано. Таким чином, ТОВ «Компанії Укргазбуд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях, та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.10.2010 року по 31.12.2012 року, про що було складено акт №2245/22-0/37297256 від 18.06.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення, а саме: порушення пункту 5.1., пп.5.2.1 п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 113 781,00 гривень, в тому числі: за 1 квартал 2011 року у сумі - 106 524,00 гривень; за 2 квартал 2011 року у сумі - 7 257,00 гривень; порушення пункту 1.4. статті 1, підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, підпункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 91 530,00 гривень.

21.06.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків податкової перевірки згідно вищевказаного Акту (т.1. а.с.44-46).

Згідно відповіді податкового органу на заперечення №4706/10/22-02 від 01.07.2013 року (т.1 а.с.47-51), ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишила без задоволення заперечення позивача до акта перевірки №2245/22-0/37297256 від 18.06.2013 року, а даний акт без змін.

03.07.2013 року було винесено податкові повідомлення-рішення №0001542202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 113 782,00 гривень, з яких 113 781,00 гривень - сума податку та 1,00 гривня - сума штрафної санкції; податкове повідомлення-рішення №0001552202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 114 412,50 гривень, з яких 91 530,00 гривень - сума ПДВ та 22 882,50 гривень - сума штрафної санкції.

Висновки акта перевірки №2245/22-0/37297256 від 18.06.2013 року суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідач обґрунтовує донарахування податкових зобов'язань, по-перше, невизнанням Договорів №17/10-11/1 та №17/10-11/1п, укладених 17.11.2010 року між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд», оскільки такі, на думку Відповідача, не були спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемнимм в силу положень п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 та ч.1, ч.2 ст.228 ЦК України; по-друге, невизнання існуючих первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ПП «Грінфілд-Закарпаття» з придбання природного газу згідно Договору №17/10-11/1 від 17.11.2010 року, оскільки такі, на думку відповідача слід вважати «такими, що відсутні через безтоварність господарської операції» з причин відсутності у ТОВ «Компанія Укргазбуд» основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, довіреностей та документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару; по-третє, невстановлення в ході податкової перевірки факту передачі товару (природного газу) від продавця (ТОВ «Компанія Укргазбуд») до покупця - ПП «Грінфілд-Закарпаття» в силу вищевказаних обставин.

Окрім того, відповідач посилається на відсутність посадових осіб ТОВ «Компанія Укргазбуд» - контрагента, з яким позивач перебував у договірних стосунках, за місцем податкової реєстрації, а також відсутність у даного Товариства, як продавця товару, майна та інших матеріальних ресурсів , економічно необхідних для фактичного здійснення операцій з купівлі-продажу, щодо якої позивачем сформовано валові витрати за 1 квартал 2011 року та податковий кредит у грудні 2010 року та січні 2011 року та наявність висновку спеціаліста від ГУ МВС України в Київській області від 16.11.2012 року №633 про те, що підписи, які виконано в «наданих на дослідженнях документах: «Реєстраційна заява платника ПДВ ТОВ «Компанія Укргазбуд» та «Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Компанія Укргазбуд», навпроти прізвища ОСОБА_3, виконані не головним бухгалтером - ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма щодо «недійсності господарського зобов'язання» законодавчо пов'язується з невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

В силу статті 204 ЦК України діє принцип презумпції правомірності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано та не наведено жодних доказів щодо фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд» правочинів, так само як і не доведено, що укладені договори порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування - судовим рішенням та вироком суду у кримінальній справі.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Вказані висновки підтверджуються і приписами ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що підписи на «Реєстраційній

заяві платника ПДВ ТОВ «Компанія Укргазбуд» та на «Свідоцтві платника ПДВ ТОВ «Компанія Укргазбуд», навпроти прізвища ОСОБА_3, виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою, невправі та неправомочні бути узяті за основу висновку відповідача щодо нікчемності Договорів, підписаних між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд».

Відтак, підписані 17 листопада 2010 року правочини, а саме: Договір №17/10-11/1 та Договір №17/10-11/1п, є укладеними з дотриманням вимог закону та правомірно створюють юридичні наслідки зобов'язання (права та обов'язки) для кожної із сторін Договору.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 вищевказаного Закону визначає, що: до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту....

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними", а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд», а також безспірності факту договірної поставки природного газу є: Договір на постачання природного газу за №17/10-11/1 від 17.11.2010 року; Договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/1п від 17.11.2010 року; Договір №У-221/10/Т від 01.12.2010 року на транспортування природного газу, підписаний між позивачем та ПАТ «Закарпатгаз»; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» за №17 від 31.12.2010 року на 580 000,00 грн - сума передоплати вартості природного газу згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/1 від 17.11.2010 року; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» №24 від 31.12.2010 року про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу згідно Договору №17/10-11/1п від 17.11.2010 року; Акт прийому-передачі вартісних показників природного газу за грудень 2010 року на суму 546 119,03 гривень - вартості обсягу газу, поставлено у кількості 203994 куб.м. згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/1 від 17.11.2010 року (складений між ТОВ «Компанія Укргазбуд» та позивачем); Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №0У-0000001 від 31.12.2010 року з надання послуг по забезпеченню постачання природного газу у кількості 203994 куб.м. згідно Договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/1п від 17.11.2010 року (складений між ТОВ «Компанія Укргазбуд» та позивачем); Акт №11772 від 31.12.2010 року на надання послуг транспортування природного газу про підтвердження факту транспортування розподільними мережами ПАТ «Закарпатгаз» обсягу природного газу у кількості 203994 куб.м. (складений між ПАТ «Закарпатгаз» та позивачем); платіжні документи з відміткою банківської установи, які стверджують факт оплати позивачем отриманого товару (природного газу) згідно Договорів з ТОВ «Компанія Укргазбуд» №17/10-11/1 від 17.11.2010 року та №17/10-11/1п від 17.11.2010 року у повному обсязі.

Отже, враховуючи той факт, що у позивача є в наявності податкові та інші первинні документи, які підтверджують факт продажу товару (природного газу) Товариством «Компанія Укргазбуд» в користь позивача, посилання відповідача на порушення пп. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в обґрунтування своєї позиції згідно Акту перевірки від 18.06.2013 року є неправомірним з точки зору діючих норм матеріального права.

Також відповідачем безпідставно не ураховано той факт, що у період дії договірних відносин (грудень 2010 року) ТОВ «Компанія Укргазбуд», так само як і позивач, мав статус та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується відповідним Свідоцтвом податкового органу за №100294163.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» є ліцензованим постачальником природного газу, про що свідчить Ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України, видана НКРЕ України згідно Постанови від 16.09.2010 року за №1256.

Відтак, в силу пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, позивач мав право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат по договірних відносинах з ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного товару згідно податкових накладних за грудень 2010 року, оскільки такі податкові накладні були складені даним Товариством правомірно.

Згідно ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення» (пункт 2.1 Положення), «первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення» (пункт 2.2 Положення); «первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм» (пункт 2.7 Положення).

Наведене свідчить, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до підписаних двосторонніх актів - ТОВ «Компанія Укргазбуд» правомірно надало позивачу податкові накладні, скріплені мокрою печаткою, на загальну вартість реалізованого товару (природного газу) та послуг із його постачання із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

В силу ст.198 Податкового кодексу України, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Суми ПДВ по отриманих податкових накладних вносились позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Розрахунки із ТОВ «Компанія Укргазбуд» за отриманий товар позивач здійснював у безготівковому порядку через банківську установу з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з Податковим кодексом України, дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, Податковий кодекс України чітко визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.

Відповідно до ст.198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ПК.

На момент здійснення господарської операції (грудень 2010 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку в органах ДПІ за місцем реєстрації як платник ПДВ, що підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України (п.183.13 статті 183 Податкового кодексу України).

Отже, вищенаведене спростовує висновки відповідача згідно Акту перевірки від 08.05.2013 року щодо спірності господарських операцій з вищевказаним Товариством, оскільки дане Товариство мало та має статус юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, а також діюче станом на 31.12.2010 року й видане податковим органом за своїм місцезнаходженням свідоцтво платника податку на додану вартість за №100294163.

Чинне законодавство України не містить будь-якої норми чи вказівки щодо обов'язку позивача /як платника податку/ контролювати діяльність своїх контрагентів, в тому числі на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності (до прикладу: щодо належного ведення бухгалтерського обліку, сплати податків тощо.)

Відтак, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати фінансово-господарську діяльність інших осіб. Отже, у разі віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, такі дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими чи іншими зобов'язаннями, що випливають із права здійснення фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з цим, відповідач необґрунтовано позбавив позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Компанія Укргазбуд».

Щодо виконання Договору на постачання природного газу №17/10-11/1 від 17.11.2010 року, варто зазначити наступне.

Так, згідно з положеннями пункту 3.3. вищевказаного Договору передбачено, «кількість газу, поставленого Споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноваженими представниками Постачальника і Споживача та транспортної організації».

Відтак, редакція даного пункту вищевказаного Договору, як і в цілому Договір, не передбачає оформлення приймання-передачі газу єдиним (спільним) документом у вигляді трьохстороннього акту приймання-передачі газу.

Оскільки Договір - двосторонній, правовим висновком в силу приписів ст.173 та ст.193 ГК України є те, що зобов'язань для третьої сторони він не породжує, а отже - акти приймання-передачі підписуються тими ж сторонами, що і сам договір.

Таким чином, змістом пункту 3.3. Договору №17/10-11/4 від 17.11.2010 року визначено зобов'язання Сторін Договору складати щомісячні акти, а не єдиний трьохсторонній акт.

Також, варто зазначити про наявність окремо укладених Договорів між позивачем та ПАТ «Закарпатгаз» та двосторонньо підписаного акту про обсяги протранспортованого природного газу постачальником ТОВ «Компанія «Укргазбуд» в користь позивача.

При цьому, слід зауважити, що в силу положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» вищезазначені Акти складені на виконання та у відповідності до пп.8 пункту 8 «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні».

Згідно із статтею 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми пункту 4.1.4 ст.4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України визначають, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку, відповідно до якої, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судова практика ВАС України з вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відтак, подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до положень статті 57 Податкового кодексу України штрафні санкції на платника податків накладаються тільки за порушення податкового законодавства. Таких порушень ПП «Грінфілд-Закарпаття» не допускало, а отже застосування штрафних санкцій до позивача є безпідставним.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства "Грінфілд-Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 03.07.2013 року № 0001542202 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 03.07.2013 року № 0001552202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) грн.

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.Д. Маєцька