Постанова

від 26.11.2013 по справі 808/7733/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року 16:45Справа № 808/7733/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектстройсервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 за № 0001841503,

за участю представників:

від позивача: Філь А.В. (дов. б/н від 01.08.2013),

від відповідача: Жеравов Г.Г. (дов. № 8771/10/10-017 від 17.10.2013), -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектстройсервіс Плюс» (далі - позивач або ТОВ «Проектстройсервіс Плюс») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001841503, винесене відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» було встановлено порушення вимог Податкового кодексу, на підставі яких позивачу винесено податкове повідомлення-рішення № 0001841503 від 28.05.2013. Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішення, вважає його протиправним та таким, що має бути скасоване. ТОВ «Проектстройсервіс Плюс», посилаючись на норми Податкового кодексу України, вважає, що своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання не може бути предметом камеральної перевірки податковим органом, оскільки вказана інформація не відображена у податковій звітності платника податків. На думку позивача, перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання є предметом документальної перевірки. Таким чином, позивач вважає, що здійснення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання під час камеральної перевірки є порушенням вимог Податкового кодексу України, Конституції України та інших нормативних актів. З урахуванням викладеного, на думку ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя під час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість є протиправними, а тому і спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях № 8789 від 23.10.2013. В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України та зазначає, що оскільки предметом камеральної перевірки є порушення терміну сплати грошових зобов'язань, зазначених у податкових деклараціях, а підстав для проведення планової та позапланової перевірки, передбачених Податковим кодексом України не має, тому вважає, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання проведена у відповідності до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 35718889) щодо своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за березень 2013 року, уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за лютий 2013 року, уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за листопад 2012 року.

За результатами перевірки 14.05.2013 складено акт перевірки № 658/15-03/35718889 (далі - акт перевірки № 658).

Перевіркою встановлено порушення пункту 203.2 статі 203 розділу 5 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» не своєчасно сплачено суми самостійно визначених грошових зобов'язань згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за березень 2013 року, уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за лютий 2013 року, уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ за листопад 2012 року, що є порушенням абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 розділу 2 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями.

На підставі Акту перевірки №658, відповідачем 28.05.2013 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001841503, яким за порушення граничного строку суми грошового зобов'язання на суму 502 924,35 грн. відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 100 584,87 грн. за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» звернулось до суду із позовом про його скасування.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до положень пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як передбачено п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання за із затримкою більше 30 календарних днів за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за уточнюючими розрахунками до декларацій з податку на додану вартість № 9010780699 на суму 450 741 грн. та № 9004750929 на суму 52 183,35 грн.

Отже, загальна сума затримки 502 924,35 грн., з якої 20% є 100 584,87 грн.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що вказаний факт не має значення, оскільки своєчасність сплати за грошових зобов'язань, на його думку, не є предметом камеральної перевірки. Надаючи такі пояснення, представник позивача послався на Лист Державної податкової адміністрації України від 23.03.2011 № 8073/7/16-1617, в якому викладені питання, які досліджуються та аналізуються податковим органом при проведенні камеральної перевірки.

Суд не приймає твердження представника позивача, що предметом з'ясування при проведенні камеральної перевірки є лише питання, у зазначені у Листі Державної податкової адміністрації України від 23.03.2011 № 8073/7/16-1617, оскільки вказаний Лист носить лише рекомендаційний характер, та не є обов'язковим до виконання.

Крім того, з цього приводу суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу. Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

Пунктом 3.1 статті 3 ПК України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 ПК України).

Отже, вказані норми імперативно визначають які саме документи належать до податкового законодавства, отже є обов'язковими до виконання на всій території України. Суд звертає увагу, що у вказаних нормах відсутні листи-роз'яснення органів державної виконавчої влади, тому посилання позивача на Лист Державної податкової адміністрації України від 23.03.2011 № 8073/7/16-1617 як на документ, який регулює питання проведення камеральних перевірок податковими органами, суд вважає недоречним.

Крім того, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлюється статтею 76 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Стаття 83 ПК України передбачає, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, як вбачається зі змісту наведених норм, Податковий кодекс не встановлює конкретних питань, які мають з'ясовуватись під час проведення камеральної перевірки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя при проведенні камеральної перевірки ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» діяла правомірно, у межах наданих їй повноважень та на підставі діючого податкового законодавства.

Суд звертає увагу, що ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» не заперечує проти порушення ним граничного строку сплати грошового зобов'язання по деклараціям з податку на додану вартість № 9010780699 на суму 450 741 грн. із затримкою на 65 днів та № 9004750929 на суму 52 183,35 грн. із затримкою на 51 день.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Проектстройсервіс Плюс» дійсно порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість більше ніж на 30 днів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, вважає, що відповідачем доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0001841503 винесене на підставі та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163,167КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов.