Постанова

від 11.12.2013 по справі 2а-5363/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 2а-5363/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Кристал" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Кристал" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що висновки акту перевірки відповідно до яких винесено податкове повідомлення - рішення від 20.07.2012 р. № 0007952220 не відповідають дійсності, безтоварність господарських операцій відповідачем не доведена.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Кристал" зареєстровано, як юридичну особу Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради народних депутатів 05.12.2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії №15221450000020314, та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області з 05.12.2005 року.

У період, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.09.2010 року № 100302064, виданого ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, був зареєстрований платником ПДВ з 29.01.2010 року по дату підписання акту перевірки. Свідоцтво платника ПДВ від 29.01.2010 року № 100265483 анульовано в зв'язку зі зміною даних платника.

Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області, на підставі наказу №505 від 29.05.2012 року, та повідомлення від 29.05.2012 року № 245/22-200 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес Центр «Кристал», щодо господарських відносин із платником податків ПП «Промцентр» (код ЄДРПОУ 36433127) за січень - лютий 2011 року, ПП « Укр Пласт Ресурс» за березень - липень 2011 року., за результатами якої відповідачем було складено акт перевірки від 06.06.12р. №378/22-200/33896951.

На підставі акту перевірки від 06.06.12 №378/22-200/33896951 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 20.07.12 прийнято податкове повідомлення - рішення №0007952220, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 183638,50 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бізнес Центр «Кристал» п. п. 198.3, 198.6 ст.198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 183638, 50 гривень.

На підставі встановлених порушень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0007952220 від 20.07.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 183638, 50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1, 00 гривень. (аркуш справи 95).

Приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність зазначених в матеріалах справи контрагентів позивача, була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди, за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача), тому ПДВ, включений до складу податкового кредиту, підлягає зменшенню.

Судова колегія не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області №499/23-420/36433127 від 12.04.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Промцентр" за період 2010 року, яким встановлено відсутність трудових ресурсів, не встановлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, операції з контрагентами не мають реального товарного характеру; та акт перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька № 957/23-3/36560791 від 24.06.2011 року Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Паритет -2009" за період з 01.08.2009 року, якою встановлено порушення податкового законодавства, укладання ТОВ "Паритет-2009" нікчемних правочинів з покупцями та постачальниками.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" та ПП "Укр Пласт Ресурс" 01.03..2011 року укладено договір на технічне обслуговування та ремонт інженерних систем водопостачання та каналізації, систем електропостачання та комунікацій згядно якого ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" поручає ПП "Укр Пласт Ресурс" виконання робіт по технічному обслуговуванню інженерних систем водопостачання та каналізації, систем електропостачання та комунікацій в період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року. Технічне обслуговування проводить з матеріалів, силами та за кошти виконавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість поручених робіт складає 60000 гривень в місяць з НДС.

01.03.2011 року між тими ж сторонами було укладено договір № 01/032 обслуговування нежитлового приміщення, згідно якого ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" поручає ПП "Укр Пласт Ресурс" забезпечити кваліфіковане, якісне обслуговування нежитлового приміщення, його технічного обладнання та санітарного стану. Строк дії договору до 31.12.2011 року, у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не вимагала його розірвання або змін, то договір вважається пролонгірованим на строк до 31.12.2012 року на тих самих умовах.

17.03.2011 року між тими ж самими сторонами було укладено договір №17/03 про надання послуг по утриманню території. Згідно вказаного договору ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" поручає ПП "Укр Пласт Ресурс" виконувати роботи по благоустрою, озеленення та уборки території яка прилягає до адміністративної споруди заказчика Строк дії договору до 31.12.2011 року, у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не вимагала його розірвання або змін, то договір вважається пролонгірованим на строк до 31.12.2012 року на тих самих умовах.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду копії первинних документів копії податкових накладних (а.с. 26-34), акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за травень-червень 2011 року (а.с. 17-25), копії відповідних договорів.

З листопада 2010 року по лютий 2011 року у позивача були правовідносини з ПП "Промцентр". Так відповідно до договору №01/11-03-П від 01.11.2010 року обслуговування нежитлового приміщення ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" поручає ПП "Промцентр" забезпечити кваліфіковане, якісне обслуговування нежитлового приміщення, його технічного обладнання та санітарного стану. Строк дії договору до 31.12.2011 року, у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не вимагала його розірвання або змін, то договір вважається пролонгірованим на строк до 31.12.2012 року на тих самих умовах.

01.11.2010 року між тими ж самими сторонами було укладено договір №01/11-02-Т про надання послуг за утримання території. Згідно вказаного договору ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" поручає ПП "Промцентр" виконувати роботи по благоустрою, озеленення та уборки території яка прилягає до адміністративної споруди заказчика Строк дії договору до 31.12.2011 року, у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не вимагала його розірвання або змін, то договір вважається пролонгірованим на строк до 31.12.2012 року на тих самих умовах.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду копії первинних документів копії податкових накладних (а.с. 50-55), акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за січень - лютий 2011 року (а.с. 44-49), копії відповідних договорів.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Посилання податкового органу на невідповідності сум податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагенту по базам автоматичного співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, який не визначив податкові зобов'язання, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не зміг нічим, крім первинних документів наявних у матеріалах справи, довести реальність операцій.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що саме первинні документи, які відповідач використовував при перевірці, підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а податкове повідомлення рішення, прийнято податковим органом всупереч податковому законодавству, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Кристал" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Кристал" - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення - рішення № 0007952220 від 20.07.2012 року - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.