Ухвала

від 04.11.2013 по справі 820/3906/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 р.Справа № 820/3906/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. по справі № 820/3906/13-а

за позовом Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року адміністративний позов Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9) від 19.11.2012 року за № 0009272305 та № 0009282305. Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" (61072, м. Харків, пр. Леніна, 45-Б, кв. 2, код ЄДРПОУ 30753871) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 646, 60 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів протокольною ухвалою замінила відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківський області.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем п. 138.8 ст. 138, ст. 139 та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з платником податків ПФ „Агроіндустрія" (код за ЄДРПОУ 31149933) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.10.2012 № 4807/2204/30753871 .

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 ПК України Підприємством "СНВЦ ВІКС" завищено витрати всього у сумі 114950,00 грн., а саме 2 квартал 2012 року у сумі 114950,00 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 24140,00 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року у сумі 24140,00 грн.;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 20 ПК України Підприємством "СНВЦ ВІКС" в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 22990,00 грн., у тому числі по періодах: травень 2012 року завищена сума податкового кредиту на 22990,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС 19.11.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення: № 0009272305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 34485,00 грн., та № 0009282305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у сумі 30175,00 грн..

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення Підприємством "СНВЦ ВІКС" ПК України, а саме формування податкового кредиту з ПДВ та витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ПФ "Агроіндустрія", які реально не відбулись. Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 09.08.2012 року № 559/22-207/31149933 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПФ "Агроіндустрія" (код СДРПОУ 31149933) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року", яким встановлено факт нереальності здійснення господарської діяльності. Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, доказів на підтвердження наявності інших підстав визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток не надано.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПФ "Агроіндустрія" укладено договори, а саме: № 154 від 30.01.2012 року (на виконання аналізу поточного стану обладнання ІКС енергоустановки та підготовку до випуску протоколів з оцінки стану перетворювачів тиску); № 187 від 01.02.2012 року (на виконання послуг з аналізу поточного стану обладнання ІКС енергоустановки та підготовку до випуску протоколів з оцінки стану перетворювачів тиску); № 198 від 18.04.2012 року (на надання послуг з розробки змін та доповнень до настанов та процедур СМЯ на підставі перевірки та аналізу функціонування 4-х систем).

На виконання цих договорів ПФ "Агроіндустрія" виконало для позивача наступні роботи загальною вартістю 137 940,00 грн. (у т. ч. числі ПДВ: 22 990,00 грн.):

- аналіз поточного стану обладнання ІКС енергоустановки, підготовка до випуску протоколів 3 оцінки стану перетворювачів тиску, що підтверджується актом виконаних робіт № Оу-24/5-5 від 24.05.2012 р. на суму 52584 грн., податковою накладною № 220 від 24.05.2012 р. та Технічним звітом про виконання роботи "Аналіз поточного стану інформаційно-управляючої системі (ІУС) енергоустановки. Підготовка до випуску протоколів з оцінки стану перетворювачів тиску";

- аналіз поточного стану обладнання ІКС енергоустановки, підготовка до випуску протоколів з оцінки стану перетворювачів тиску, що підтверджується актом виконаних робіт № Оу-30/5-5 від 30.05.2012 р. на суму 53 088 грн., податковою накладною № 279 від 30.05.2012 р. та Технічним звітом про виконання роботи "Аналіз поточного стану електротехнічного обладнання енергоустановки. Підготовка до випуску протоколів з оцінки стану електротехнічного обладнання";

- розробка змін та доповнень до настанов та процедур СМЯ на підставі перевірки та аналізу функціонування 4-х систем, що підтверджується актом виконаних робіт № Оу-31/5-19 від 31.05.2012 р. на суму 31 998 грн., податковою накладною №304 від 31.05.12 р. та Технічним звітом про виконання роботи "Розробка змін та доповнень до настанов та процедур СМЯ на підставі перевірки та аналізу функціонування 4-х систем".

Позивач перерахував на рахунок ПФ "Агроіндустрія" вартість виконаних робот наступними платіжними дорученнями: від 19.06.2012 року № 100 на суму 52854,00 грн., у т.ч. ПДВ 8809,00 грн.; від 25.06.2012 року № 103 на суму 53088,00 грн., у т.ч. ПДВ 8848,00 грн.; від 03.07.2012 року № 107 на суму 31998,00 грн., у т.ч. ПДВ 5333,00 грн..

Таким чином, факт виконання сторонами зобов'язань по укладеним правочинам підтверджується документами первинного та податкового обліку, відповідною технічною документацію.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2012 року.

Результати цих робот були використані під час виконання власних зобов'язань позивача за договорами на виконання робіт з його замовниками. Таким чином, роботи, отримані від ПФ "Агроіндустрія", були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Це підтверджується тим, що між позивачем та ТОВ "Орган з оцінки відповідності "СЕРТАТОМ" (в особі Харківської філії "Інженерно-технічний центр "КОРО") був укладений договір № 111211 від 01.11.2011 року, відповідно до якого позивач зобов'язався провести кваліфікацію обладнання енергоблоку № 2 ВП ЮУ АЕС на "жорсткі" умови навколишнього середовища та аналіз поточного стану кваліфікації обладнання у три етапи загальною вартістю 177720,00 грн.. Передбачені договором роботи були виконані позивачем, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.05.2012 року на суму 58728,00 грн, № 2 від 28.05.2012 року на суму 33600,00 грн, № 3 від 30.05.2012 року на суму 58992,00 грн, № 4 від 18.06.2012 року на суму 26400,00 грн; податковими накладними № 7 від 24.05.2012 року, № 10 від 28.05.2012 року, № 12 від 30.05.2012 року, № 2 від 18.06.2012 року; платіжними дорученнями № 320 від 11.06.2012 р., № 321 від 13.06.2012 р., № 322 від 14.06.2012 р., № 343 від 25.06.2012 р., банківськими виписками; а також Технічним звітом про виконання робіт по темі "Проведення кваліфікації обладнання енергоблоку №2 ВП ЮУ АЕС на "жорсткі" умови навколишнього середовища. Аналіз поточного стану кваліфікації обладнання".

Саме на виконання цієї угоди позивач уклав з ПФ "Агроіндустрія" договір № 154 від 30.01.2012 року на проведення аналізу поточного стану інформаційно-управляючої системі (ІУС) енергоустановки та підготовку до випуску протоколів з оцінки стану перетворювачів тиску та договір № 187 від 01.02.2012 року на проведення аналізу поточного стану електротехнічного обладнання енергоустановки та підготовку до випуску протоколів з оцінки стану електротехнічного обладнання.

Позивачем та ВАТ «Харківський науково-дослідний, проектно-конструкторській інститут «Енергопроект» був укладений договір № 120404 від 03.04.2012р., відповідно до якого позивач зобов'язався виконати аналіз функціонування системи управління якістю на відповідність ви могам стандарту ISO 9001-2008 та доопрацювання документації системи управління.

Для виконання передбачених цим договором робот позивачу замовником були надані на ступні документи: Стандарт підприємства (далі по тексту - СТП) «Управління документами та даними» СТП 221.02-03, СТП «Внутрішні перевірки (аудити) системи керування якістю» СТГІ 221.11-03, Робоча інструкція «Порядок розробки, оформлення, узгодження та зберігання органі заційно-розпорядчої документації» PI 221.05-03, Робоча інструкція «Процес управління корес понденцією Замовників, що містить нарікання» PI 221.43-06, Робоча інструкція «Управління протоколами якості» PI 221.30-03.

Позивачем та ТОВ "НВП «ЕНЕРГОРЕГУЛЯТОР" був укладений договір №120204 від 10.04.2012р., відповідно до якого позивач зобов'язався виконати аналіз функціонування систе ми управління якістю на відповідність вимогам стандарту 180 9001-2008 та доопрацювання до кументації системи управління якістю.

Для виконання передбачених цим договором робот позивачу замовником були надані на ступні документи: Стандарт підприємства (далі по тексту - СТП) ««Внутрішній аудит» СТП АТ 015.2010, Робоча інструкція «Керівництво з якості» РК 01.2010, СТП «Управління документаці єю СМЯ» СТП АТ 002.2010, СТП Управління записами СМЯ» СТП АТ 003.2010, СТП «Кори гуючі дії» СТП АТ 008.2010, СТП «Попереджуючи дії» СТП АТ 009.2010, СТП «Управління продукцією, що не відповідає» СТП АТ 014.2010.

Позивачем та ТОВ "САУ-Сервіс" був укладений договір № 120504 від 19.04.2012р., відпо відно до якого позивач зобов'язався виконати аналіз функціонування системи управління якіс тю на відповідність вимогам стандарту ІБО 9001-2008 та доопрацювання документації системи управління якістю.

Для виконання передбачених цим договором робот позивачу замовником були надані наступні документи: СТП Система менеджменту якості (далі по тексту - СМЯ) «Внутрішній ау дит» СТ 08-09, СТП СМЯ «Керування наукове технічною продукцією, що не відповідає устано вленим вимогам. Контроль якості проектної документації» СТ 10.07-09, СТП СМЯ «Керування ЦІ попереджуючими і коригувальними діями» СТ 09-09, СТП СМЯ «Порядок розробки, оформ лення, затвердження і впровадження стандартів підприємства. Керування документами» СТ 01- 09, СМЯ «Посібник з якості» РК 01-09, СТП СМЯ «Керування записами» СТ 03-09.

Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «Харків'янка» був укладений договір № 120403 від 14.03.2012 р., відповідно до якого позивач зобов'язався ви конати аналіз функціонування системи управління якістю на відповідність вимогам стандарту ІБО 9001-2008 та доопрацювання документації системи управління якістю.

Для виконання передбачених цим договором робот позивачу замовником були надані на ступні документи: Методика СМЯ та безпеки продуктів харчування «Порядок розробки та пос тановки продукції на виробництво» М-7-05, Методика СМЯ та безпеки продуктів харчування «Зв'язок із споживачем» М-7-02, Методика СМЯ та безпеки продуктів харчування «Управління записами» М-4-05, Методика СМЯ та безпеки продуктів харчування «Управління персоналом» М-6-01, Методика СМЯ та безпеки продуктів харчування «Управління обладнанням для моні торингу та вимірів» М-7-06, Методика СМЯ та безпеки продуктів харчування «Управління до кументами» М-4-01.

На виконання цих угод позивача з ВАТ «Харківський науково-дослідний, проектно- - конструкторській інститут «Енергопроект», ТОВ "НВП «ЕНЕРГОРЕГУЛЯТОР", ТОВ "САУ- Сервіс", ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка» позивач уклав з ПФ «АГРОІНДУСТРІЯ» договір №198 від 18.04.2012 року на розробку змін та доповнень до настанов та процедур СМЯ на підставі перевірки та аналізу функціонування 4-х систем.

Документи систем якості зазначених замовників для проведення аналізу та розробки реко мендацій направлялися як до позивача замовниками, так і до ПФ «АГРОІНДУСТРІЯ» позива чем засобами електронного зв'язку.

Позивачем та ТОВ «Орган з оцінки відповідності «СЕРТАТОМ» (в особі Харківської фі лії "Інженерно-технічний центр "КОРО") був укладений договір №111211 від 01.11.2011 p., від повідно до якого позивач зобов'язався провести кваліфікацію обладнання енергоблоку №2 ВГІ ЮУ АЕС на «жорсткі» умови навколишнього середовища та аналіз поточного стану кваліфіка ції обладнання.

Для виконання передбачених цим договором робот позивачу замовником, зокрема, були надані наступні документи: Технічні умови (далі по тексту - ТУ) «Перетворювачі вимірюваль ні» САПФИР-22» ТУ 25-02.720136-83, ТУ «Датчики тиску «САФІР» ТУ У 24275859.002-99, ТУ «Проходки герметичні типу «ЕЛОКС» ТУ5057, ТУ «Введення герметичні серії ВГУ ТУ 15- 528.195-81.ТУ «Двигун асинхронний типу ВАЗ 215/109-6-АМ05» ТУ 16-510.673-78, ТУ «Елек тронасос ВЦЕН-315 ТУ 77-84Е, ТУ «Кабель GAMMALYON К1-6/10кв» ТУ 3001-95, ТУ Перет ворювачі термоелектричні ТХА-1090В, ТХК-1090В, ТХК-1190В» ТУ 00225644.005-2000, ТУ Проходки герметичні типу ПГКК для АЕС» ТУ 34-43-12012-79.

Також, замовником направлені електроні таблиці з даними щодо обладнання, стосовно якого проводилась кваліфікація на «жорсткі» умови навколишнього середовища та аналіз пото чного стану, а саме: робоча таблиця по перетворювачам термоелектричним, робоча таблиця по кабелям, робоча таблиця по перетворювачам тиску.

Саме на виконання цієї угоди позивач уклав з ПФ «АГРОІНДУСТРІЯ» договір №154 від 30.01.2012 року на проведення аналізу поточного стану інформаційно-управляючої системі (ІУС) енергоустановки та підготовку до випуску протоколів з оцінки стану перетворювачів тис ку та договір № 187 від 01.02.2012 року на проведення аналізу поточного стану електротехніч ного обладнання енергоустановки та підготовку до випуску протоколів з оцінки стану електро технічного обладнання.

Зазначені технічні умови по обладнанню, електроні таблиці з даними щодо обладнання, стосовно якого проводилась кваліфікація на «жорсткі» умови навколишнього середовища та аналіз поточного стану передавалися, як до позивача замовником, так і до ПФ «АГРОІНДУСТ РІЯ» позивачем засобами електронного зв'язку.

ПФ "Агроіндустрія" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ПФ "Агроіндустрія" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та його контрагентами правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та його контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагенту позивача, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.11.2012 року за № 0009272305 та № 0009282305 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. по справі № 820/3906/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.