Постанова

від 12.12.2013 по справі 901/2715/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 901/2715/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Налбандян Радж Валерікович, довіреність № 24/01-55/1398 від 19.07.13Р. - Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;

представник відповідача: не з'явився - ТОВ "СІМЕКО";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А. Ю.) від 25 жовтня 2013 рок у справі № 901/2715/13

за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО"

про розірвання договору та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ :

Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" та просить розірвати концесійний договір від 05.11.2008р. № 01, зобов'язати відповідача з моменту набрання законної сили рішенням суду, негайно допустити позивача до володіння і управління об'єктом концесії, зобов'язати відповідача передати позивачу об'єкт концесії шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі в місячний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Кри від 25 жовтня 2013 року у справі №901/2715/13 (суддя А. Ю. Пукас) позов задоволено частково.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" з моменту набрання законної сили рішенням суду, негайно допустити Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради до володіння та управління об'єктом концесії.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" передати Виконавчому комітету Сімферопольського міської ради об'єкт концесії шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі в місячний термін з моменту набрання законної сили рішенням суду.

В решті частині позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині розірвання договору концесії від 05.11.2008р. №01 місцевий господарський суд виходив із того, що вказаний договір є неукладеним в силу норм статей 210 і 640 ЦК України, оскільки не пройшов у встановленому порядку державну реєстрацію у виконавчому органі відповідної ради та Фонді державного майна України, а тому є таким, що не створює прав та обов'язків для сторін.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що припинення зобов'язання за договором зумовили і припинення існування підстави для права перебування у відповідача майна отриманого за спірним договором, який є неукладеним.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність порушень умов договору концесії від 05.11.2008р. за №1 з боку ТОВ "Сімеко", а саме: у виконання умов пункту 9.2 договору ТОВ "Сімеко" направило до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради бізнес - план на узгодження, який до цих пір не розглянутий позивачем і не затверджений; у виконання пункту 9.4 договору відповідач здійснював усі дії щодо надання інформації та документів до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про концесійні послуги з сортування, переробку, розміщення і утилізацію твердих побутових відходів і сміття на території с. Сімферополь, але позивач не надавав жодних відповідей на такі звернення відповідача; у виконання пункту 9.10 договору відповідач звертався до позивача та направляв на розгляд інвестиційну програму, яка також залишена позивачем без розгляду. Крім того, відповідач вказує на те, що у виконання пункту 9.5 останній звернувся із клопотанням до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо надання земельної ділянки під конвеєрну лінію, але рішенням №341 від 16.02.2013р. було відмовлено ТОВ "СІМЕКО" в надані дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 26, 4296 га Сімферопольського полігону побутових відходів північно - східної частини м. Сімферополя.

Також, відповідач посилається на те, що спірний договір є неукладений, оскільки не пройшов державну реєстрацію, а тому не створює прав і обов'язків для сторін та вимоги про розірвання договору є безпідставними.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., суддів Проценко о. І., Котлярова О. Л.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р., в зв'язку з відпусткою, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Градову О. Г.

12 грудня 2013 року на адресу суду від відповідача надійшла телеграма в якій останній просить суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в засідання суду, з підстав його зайнятості в іншому судовому процесі.

В судовому засіданні, 12 грудня 2013 року, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а також у виконання вимог суду викладених в ухвалі від 18.11.2013р., представив витребувані документи.

Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки явка останнього обов'язковою не визнавалася, про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений заздалегідь 25.11.2013р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 18.11.2013р. та чинний ГПК України не містить обмежень щодо кількості осіб, які мають право представляти інтереси особи в господарському суді, відтак відповідач вправі уповноважити і будь - яку іншу особу на представництво інтересі в суді. Також, у відповідача було достатньо часу на виконання вимог суду викладених в ухвалі від 18.11.2013р., однак жодних письмових пояснень щодо неможливості подання суду першої інстанції документальних доказів, які додані ним до апеляційної скарги, на адресу суду не надходило.

З огляду на викладене, колегія суддів вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представника відповідача, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Сімферопольської міської ради від 27.03.2008р. за №507 цілісний майновий комплекс Сімферопольського комунального підприємства "Полігон ХХІ" включений в перелік об'єктів права комунальної власності м. Сімферополя, які передаються в концесію та прийнято рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності по результатам концесійного конкурсу.

Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 22.07.2008р. №1733 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" допущено до участі в конкурсі про надання цілісного майнового комплексу Сімферопольського комунального підприємства "Полігон ХХІ" в концесію.

22.08.2008р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення № 1941 про надання цілісного майнового комплексу Сімферопольського комунального підприємства "Полігон ХХІ" в концесію Товариству з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" (а.с. 19, том 1).

На виконання зазначеного рішення Сімферопольської міської ради, 05.11.2008р. між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" (концесіонер) укладено концесійний договір № 01 (а.с. 20-24), відповідно до пункту 1 якого концесієдавець з метою задоволення громадських потреб у сфері збирання, перевезення, зберігання оброблення (перероблення), сортування, утилізації і захоронення побутового сміття і інших відходів на території м. Сімферополя надає на 18 років концесіонеру право здійснювати управління та експлуатацію цілісним майновим комплексом Сімферопольського комунального підприємства "Полігон XXI" (об'єкт концесії), побудувати цех по сортуванню твердих побутових відходів, проводити поліпшення основних засобів, які знаходяться на об'єкті концесії, за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору вчиняти дії відповідно до мети концесії та у відповідності до зобов'язань, сформульованих у конкурсній пропозиції.

Відповідно до пункту 2 Договору, об'єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс Сімферопольського комунального підприємства "Полігон XXI" місцезнаходження якого - АР Крим, м. Сімферополь, Північно-східна промислова зона, масив Кам'янка, полігон твердих побутових відходів.

Пунктом 9.2 концесійного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.07.2009р.) встановлено, що до обов'язків концесіонера віднесено забезпечення виконання своїх обов'язків з будівництва цеху по сортуванню твердих побутових відходів, придбанню відповідного обладнання - лінії по сортуванню твердих побутових відходів та сміття, автотранспорту та іншого обладнання на умовах та у строк, які передбачені концесійним договором та бізнес-планом, погодженим концесієдавцем.

Відповідно до пунктів 9.4, 9.5, 9.10, 9.11 конценсійного договору концесіонер зобов'язався:

- надавати узгоджений з концесієдавцем об'єм концесійних послуг з сортування, переробки, розміщення та утилізації твердих побутових відходів і сміття на території

м. Сімферополя відповідно до затверджених нормативів споживання та/або заявлених потреб. При цьому визначення об'єму обов'язкових послуг повинно здійснюватися з урахуванням реальних потреб абонентів, зміни їх кількості та інших факторів, що мають вплив на кількість твердих побутових відходів, своєчасне надання послуг та забезпечують санітарну чистоту міста Сімферополя;

- забезпечувати розвиток систем по сортуванню, переробці, розміщенню і утилізації твердих побутових відходів і сміття, а також про прибиранню, роздільному збору і вивозу твердих відходів і сміття на території м. Сімферополя відповідно до потреб будівництва об'єктів житлового, промислового і соціально-культурного призначення;

- забезпечити виконання умов концесійного конкурсу, запропонованої на конкурс і схваленої концесієдавцем інвестиційної програми;

- своєчасно внести передбачені цим договором та інвестиційною програмою інвестиції в сумі 4 644 060,00 доларів США, що у еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.10.2008р. складає 23 916 909,00 грн.

Концесійний договір укладено на 18 років з дати укладання договору

(пункт 49 Договору).

05.12.2008р. сторонами підписаний Акт приймання-передачі об'єкту концесії.

02.07.2013р. Розпорядженням Сімферопольського міського голови № 182-р створена комісія щодо перевірки виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" умов договору концесії № 1 від 05.11.2008р. (а.с. 26, том 1).

04.07.2013р. комісією, створеною на виконання розпорядження № 182-р, складено Акт перевірки виконання умов договору концесії № 1 від 05.11.2008р., в якому встановлено невиконання концесіонером пунктів 9.2, 9.4, 9.5, 9.10, 9.11 Договору та запропоновано розглянути питання щодо подачі позовної заяви до суду про розірвання договору концесії.

Вказані обставини щодо виявлення факту невиконання відповідачем умов договору концесії № 1 від 05.11.2008р., стали підставою для звернення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою про розірвання концесійного договору.

Відмовляючи в розірванні договору концесії № 1 від 05.11.2008р., місцевий господарський суд зазначив про його неукладеність з огляду на норми статей 210, 640 ЦК України, а відтак відсутності підстав для розірвання такого договору, який не створює для сторін жодних прав і обов'язків.

Проте, судова колегія вважає такі висновки місцевого господарського суду передчасними, які зроблені без з'ясування усіх обставин справи та неправильному застуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.

Так, до абзацу 3, 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про концесії" концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Статтею 14 Закону України "Про концесії" передбачено реєстрацію концесійних договорів.

Частиною 2 статті 14 зазначеного Закону встановлено, що у разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права комунальної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, реєструє такий договір у виконавчому органі відповідної ради та повідомляє Фонд державного майна України про укладення такого концесійного договору. Порядок ведення обліку концесійних договорів, укладених органами місцевого самоврядування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про концесії" концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

В силу статті 1118 ЦК України договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

Згідно частини 1 статі 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що системний аналіз змісту статті 1118 ЦК України свідчить про те, що момент укладення договору комерційної концесії для його сторін визначається за загальним правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України, тобто з моменту досягнення сторонами в належній формі домовленості з усіх істотних умов договору і лише для третіх осіб він набуває юридичного значення з моменту державної реєстрації у виконавчому органі відповідної ради та повідомляє Фонд державного майна України про укладення такого концесійного договору.

Водночас, статтею 10 Закону України "Про концесії", станом на час укладення спірного договору, визначено, що істотними умовами договору концесії є: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору; об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії); умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності; перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників - громадян України; умови використання вітчизняних сировини, матеріалів; умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов'язань; страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію; порядок продовження і припинення дії договору; порядок вирішення спорів між сторонами.

Судова колегія, оцінивши наявний в матеріалах справи договір. дійшла до висновку, що сторони дійшли згоди по усіх його істотних умовах, що також не заперечується сторонами у справі.

При цьому, судова колегія зазначає, що в даному випадку реєстрація договору комерційної концесії у виконавчому органі відповідної ради та повідомлення Фонд державного майна України про укладення такого договору, не є тією державною реєстрацією в розумінні статті 210 ЦК України, відсутність якої тягне не укладення договору.

Аналогічна позиція відображена і в роз'ясненнях міністерства юстиції України від 19.01.2011р. "Про особливості укладення договорів концесії" де вказано, що факт реєстрації договору концесії не впливає на його чинність, оскільки як було уже зазначено, концесійний договір набирає чинності з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов договору і підписання тексту договору.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду, що підписаний сторонами 05.11.2008 концесійний договір є неукладеним, оскільки не пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, є помилковим.

З огляду а вищевикладене, судова колегія розглянувши матеріали справи дійшла висновку, що вимоги позивача про розірвання концесійного договору від 05.11.2008 № 01 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 15 Закону України "Про концесії".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання стають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до пункту 52 Договору сторони обумовили, що за вимогою однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Так, пунктом 9.2 концесійного договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 24.07.2009р., до обов'язків концесіонера віднесено забезпечення виконання своїх обов'язків з будівництва цеху по сортуванню твердих побутових відходів, придбанню відповідного обладнання - лінії по сортуванню твердих побутових відходів та сміття, автотранспорту та іншого обладнання на умовах та у строк, які передбачені концесійним договором та бізнес-планом, погодженим концесієдавцем.

Під час перевірки 04.07.2013р., комісії бізнес - план ТОВ "СІМЕКО" , який визначений у пункті 2 додаткової угоди № 1 до концесійного договору №1 від 05.11.2008р. надано не було, що є істотним порушенням умов договору, в наслідок якого не забезпечується виконання його умов.

Пунктом 9.4 концесійного договору передбачено, що надавати узгоджений з концесієдавцем об'єм концесійних послуг з сортування, переробки, розміщення та утилізації твердих побутових відходів і сміття на території м. Сімферополя відповідно до затверджених нормативів споживання та/або заявлених потреб. При цьому визначення об'єму обов'язкових послуг повинно здійснюватися з урахуванням реальних потреб абонентів, зміни їх кількості та інших факторів, що мають вплив на кількість твердих побутових відходів, своєчасне надання послуг та забезпечують санітарну чистоту міста Сімферополя.

Однак, комісією з перевірки виконання умов концесійного договору №1 від 05.11.2008р. було встановлено невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, оскільки відсутні відповідні докази, підтверджуючі узгодження із позивачем обсягу концесійних послуг, що будуть надаватися за спірним договором, або докази відмови в узгоджені таких послуг.

Відповідно до пункту 9.5 договору концесіонер зобов'язався забезпечувати розвиток систем по сортуванню, переробці, розміщенню і утилізації твердих побутових відходів і сміття, а також про прибиранню, роздільному збору і вивозу твердих відходів і сміття на території м. Сімферополя відповідно до потреб будівництва об'єктів житлового, промислового і соціально-культурного призначення.

Згідно пункту 9.6 договору, відповідач зобов'язався забезпечувати безперебійну роботу (надання послуг) по сортуванню, переробці, розміщенню і утилізації твердих побутових відходів і сміття, а також по прибиранню, роздільному збору і вивозу твердих побутових відходів і сміття на території м. Сімферополя.

Однак, вказані зобов'язання відповідач також не виконав, що було встановлено в ході перевірки дотримання умов виконання договору, оскільки доказів введення конвеєрної лінії в експлуатацію, яка є системою по сортуванню, переробці, розміщенню і утилізації твердих побутових відходів і сміття, суду представлено не було.

Слід зазначити, що невиконання пунктів 9.5, 9.6 договору відповідач обґрунтовує тим, що Сімферопольська міська рада відмовила йому у наданні на полігоні земельної ділянки під конвеєрну лінію.

Так, у виконання постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20.12.2011р. у справі №2-а-8123/11, Сімферопольською міською радою було прийнято рішення від 16.02.2012р. за №341, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 26,4296 га Сімферопольського полігону твердих побутових відходів північно-східної частини м. Сімферополя, з тих підстав, що вказана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Управління житлово - комунального господарства Сімферопольської міської ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КМ №004436.

При цьому, пунктом 7.2.2 рішення рекомендовано ТОВ "СІМЕКО" звернутися в Сімферопольську міську раду у встановленому законом порядку з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки з обґрунтуванням площі і призначення необхідної земельної ділянки у відповідності до закону України "Про відходи", іншим нормативним - правовим актам, а також з урахуванням цілей договору концесії №1 від 05.11.2008р.

Однак, відповідач 12.06.2012р. звернувся повторно до Сімферопольської міської ради із відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки Сімферопольського полігону твердих відходів, без урахуванням рекомендацій, викладених в пункті 7.2.2 Сімферопольської міської ради від 16.2.2012р. за №341.

Листом від 03.07.2012р. за №739/36.01-18 Управління земельних ресурсів Сімферопольської міської ради було повідомлено ТОВ "СІМЕКО", що вищезазначене клопотання не в повній мірі відповідає вимогам діючого земельного законодавства , а також Порядку здійснення діяльності міської ради та його виконавчих органів у сфері земельних відносин. Також, відповідачу було запропоновано в установленому порядку звернутися з клопотанням в міську раду, з наданням необхідних документів.

Втім, до цього часу відповідач не привів своє клопотання у відповідність до наданих рекомендацій і вимог земельного законодавства, не звертався в установленому порядку до Сімферопольської міської ради, в зв'язку з чим, на даний час не отримав в користування земельну ділянку під конвеєрну лінію, чим порушив пункти 9.5, 9.6 договору.

Крім того, пунктом 9.10 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечити виконання умов концесійного конкурсу, запропонованої на конкурс і схваленої концесієдавцем інвестиційної програми.

Проте, знову ж таки, жодних доказів які б підтверджували надання ТОВ "СІМЕКО" Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради інвестиційної програми для схвалення у встановленому порядку, суду представлено не було.

Також, в порушення пункту 9.11 договору, відповідач не вніс передбачені цим договором та інвестиційною програмою інвестиції в сумі 4 644 060,00 доларів США, що у еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.10.2008р. складає 23 916 909,00 грн.

Разом з тим, судова колегія не приймає посилання відповідача на те, що саме з вени позивача не були виконанні зазначені пункти договору, оскільки він ухилявся від здійснення дій по розгляду та узгодженню бізнес - плану, інвестиційної програми, інформації щодо обсягу надання концесійних послуг, в зв'язку з тим, що відповідач повинен був здійснити усі дії направлені на виконання умов договору та мав право вирішити в судовому порядку будь - який спір, який виник з підстав ухилення позивача від виконання певних дій.

Крім того, судова колегія не приймає в якості доказів у справі документи додані відповідачем до апеляційної скарги, перелічені в додатку (а. с. 14, том 2), оскільки в порушення норм ст. 101 ГПК України, останній не обґрунтував суду апеляційної інстанції неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, визначених в пунктах 9.2, 9.4, 9.5, 9.6, 9.10, 9.11, судова колегія прийшла до висновку про істотність допущених відповідачем порушень договору, які унеможливлять його подальше виконання та наявності підстав для розірвання договору концесії №1 від 05.11.2008р.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування усіх обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення в частині відмови в позові, яке не можна визнати обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову в частині розірвання договору концесії №1 від 05.11.2008р. При цьому, судова колегія залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідача, згідно якої останній просив відмовити повністю в задоволенні позову та виходячи із того, що суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, встановив наявність підстав визначених в ст. 104 ГПК України для часткового скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, виходячи з положень, наведених в статті 173 Господарського кодексу України, статтях 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором, який розірвано в судовому порядку.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача з моменту набрання законної сили рішенням суду, негайно допустити позивача до володіння і управління об'єктом концесії, зобов'язання відповідача передати позивачу об'єкт концесії шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі в місячний термін з моменту набрання законної сили рішенням суду, а тому залишає оспорюване рішення без змін в цій частині.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Киим від 25 жовтня 2013 року у справі №901/2715/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позову, прийнявши в цій частині нове рішення:

"Розірвати концесійний договір від 05 листопада 2008 року за №1 укладений між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКО" (вул. Глінки, Полігон твердих побутових відходів, м. Сімферополь, 95000; а\с 2246, м. Сімферополь, 95034, ЄДРПОУ 35641023) на користь Виконавчого комітету Сімферопольського міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, 95000, ЄДРПОУ 04055630) 1 147,00 грн. судового збору".

3.Доручити господарському суду АР Крим видати наказ.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

О.Г. Градова